
- •Еуритремоз (eurytremosis)
- •Шистосомоз (schistosomosis)
- •Телязіоз (thelaziosis)
- •Дипеталонемоз (dipetalonemosis)
- •Елафостронгільоз (elaphostrongylosіs) оленів і маралів
- •Едемагеноз (oedemagenosis)
- •Цефалопіноз (cephalopinosis)
- •Фарингоміоз (pharingomiosis)
- •Трихомоноз (trichomonosis)
- •Трипаносомози (trypanosomoses)
- •Ехінохазмоз (echinochasmosis)
- •Олуланоз (ollulanosis)
- •Еймеріоз та ізоспороз (eіmeriosis et isosporosis)
- •Трихомоноз (trichomonosis)
- •Трипаносомоз (trypanosomosis)
- •Амебна дизентерія (амебоз)
Еуритремоз (eurytremosis)
Хвороба жуйних, спричинюється трематодою Eurytrema pancreaticum родини Dicrocоeliіdae і характеризується хронічною діареєю, виснаженням та загибеллю тварин.
Збудник. Гельмінти червоного кольору, товсті, широкі, завдовжки 9,5 – 18 мм, завширшки 6 – 8 мм, овальної форми, з великими присосками, з яких ротовий в 1,5 раза більший за черевний. Черевний присосок знаходиться в середині тіла, по боках від нього сім’яники, позаду — яєчник і тільце Меліса, матка займає задню частину тіла. Трематоди локалізуються в підшлунковій залозі. Живуть до року.
Яйця дрібні — 0,045 – 0,065 мм завдовжки, коричневого кольору, подібні до яєць дикроцелій, на одному з полюсів є невеликий виступ. Стійкі у зовнішньому середовищі.
Цикл розвитку паразитичних червів подібний до такого при дикроцеліозі. Проміжним хазяїном є наземний молюск Eulota lantzi, додатковим — коники (Соnоcephalus chinensis) і цвіркуни (Oecanthus longicandus). Тварини заражаються на пасовищах при заковтуванні з травою інвазованих метацеркаріями коників та цвіркунів. Молоді форми паразитів звільняються у кишках від оболонки і гематогенно або крізь стінку кишки заносяться в підшлункову залозу. Через 2 – 3 міс вони досягають статевої зрілості.
Епізоотологічні дані. Жуйні заражаються на пасовищі в теплу пору року при поїданні разом з травою інвазованих метацеркаріями коників і цвіркунів. Хвороба поширена у південних областях України. Не реєструється вона високо в горах, де немає додаткових хазяїв. З віком інтенсивність інвазії у тварин збільшується.
Патогенез та імунітет. Гельмінти спричинюють запалення підшлункової залози, атрофію залозистої частини паренхіми та розширення і деформацію вивідних проток. Паренхіма ураженої залози втрачає альвеолярну будову, розвиваються набряк, інфільтрація лімфоїдними елементами, розростання сполучної тканини. Патологічний процес охоплює нервові клітини гангліїв і нервові волокна. Порушується вуглеводний обмін.
Імунітет відносний, неповний.
Клінічні ознаки не характерні. У разі високої інтенсивності інвазії спостерігаються постійні проноси, набряки в ділянці голови, шиї, грудей, виснаження, ослаблені тварини гинуть.
Патологоанатомічні зміни. В протоках підшлункової залози виявляють гельмінтів. При мікроскопії зрізів із залози спостерігають порушення її структури: протоки розширені, стінки потовщені, в окремих випадках помітна атрофія. Місцями паренхіма втрачає альвеолярну будову, виявляють дистрофію і розпад клітин острівців Лангерганса.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни і проводять лабораторне дослідження фекалій методом послідовного промивання та Дарлінга.
Лікування розроблене недостатньо. Застосовують препарати альбендазолу, клозантелу. Для овець ефективний празиквантел у дозі 4 мг/кг, який згодовують упродовж трьох днів.
Профілактика та заходи боротьби. В осінньо-зимовий період проводять профілактичну дегельмінтизацію худоби, яка випасалась на пасовищах.
Приміщення очищають від гною. Гній знезаражують.