Тема 4. Фінанси суб'єктів господарювання
План
Суть, функції, основи організації фінансів підприємств.
Фінансові відносини суб'єктів господарювання.
Фінансові ресурси підприємства, джерела їх формування.
Доходи та витрати підприємств.
Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання.
Фінанси комерційних та некомерційних підприємств.
Доходи та видатки професійних спілок.
Рекомендована література: Л. 15; Л. 27, с. 436-450; Л. 30, с. 112-137; Л. 31, с. 63-83; Л. 32, с. 75-100; Л. 33, с. 66-89; Л. 34, с. 65-83; Л. 35, с. 322-375; Л. 43, с. 5-20.
1. Суть, функції, основи організації фінансів підприємств
Фінанси підприємств – відносно самостійна сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку організації та реалізації притаманних фінансам функцій. Вони обслуговують створення ВВП – основного джерела фінансових ресурсів.
Фінанси підприємств – це система економічних, грошових відносин, що виникають у процесі формування і розподілу грошових надходжень, створення і використання грошових фондів підприємств у процесі відтворення.
Фінанси підприємств виражають свою сутність через такі функції:
формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, іншими суб’єктами господарювання;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинним законодавством.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок, який ґрунтується на таких принципах: саморегулювання, самоокупність, самофінансування.
Комерційний розрахунок – метод ведення підприємницької діяльності, що полягає в постійному порівнянні (у грошовому виразі) витрат та результатів господарювання. Його метою є одержання максимального прибутку при мінімальних витратах капіталу та мінімально можливому ризику.
Саморегулювання – це принцип ведення підприємницької діяльності, коли суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність. Він має право самостійно вирішувати, що і як виробляти, кому реалізувати продукцію, як розподіляти виручку і розпоряджатися прибутком. Самостійні рішення агропромислові підприємства приймають тільки в рамках чинного законодавства.
Самоокупність – це принцип ведення підприємницької діяльності, який передбачає відшкодування виробничих витрат підприємства грошовими надходженнями на рівні простого відтворення. Найнижчою межею самоокупності є беззбитковість, тобто ситуація, коли доходи рівні витратам і немає прибутку.
Самофінансування – це принцип ведення підприємницької діяльності, який передбачає можливість підприємства не тільки окупити витрати на виробництво і реалізацію продукції, а і здійснювати за рахунок отриманого прибутку матеріальне стимулювання працівників, вирішувати питання соціального розвитку і, головне, здійснювати розширене відтворення і розвиток підприємства.