Тема 3. Фінансова система України

План

1. Поняття, структура та принципи побудови фінансової системи.

2. Сфери і ланки фінансової системи, їх характеристика.

3. Органи управління фінансами та їх функції.

• Рекомендована література: Л. 8; 9; 10; 25; Л. 27, с. 20-37; Л. 29, с. 24-27; Л. 30, с. 37-58; Л. 31, с. 32-45; Л. 32, с. 23-45; Л. 33, с. 21-35; Л. 34, с. 29-41; Л. 35, с. 57-102.

1. Поняття, структура та принципи побудови фінансової системи

Фінансова система існує в кожній державі незалежно від рівня її економічного розвитку і являє собою доволі складний механізм. Ефективність функціонування фінансової системи залежить від двох визначальних чинників:

1) від налагодженості фінансових відносин у суспільстві;

2) від організації управління фінансами (органи управління і форми та методи управлінської діяльності).

У фінансовій системі зосереджені значні фінансові ресурси, що становлять більше ніж 80 % від обсягу ВВП.

Фінансова система – це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, відповідну систему фінансових органів та інститутів.

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою – це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин (Рис. 3.1).

За організаційною будовою – це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

Рис. 3.1 Сфери та ланки фінансової системи

Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин. В основу виділення сфер покладено рівень економічної системи:

• рівень мікроекономіки – фінанси суб'єктів господарювання;

• рівень макроекономіки – державні фінанси;

• рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

• забезпечуючі сфери – фінансовий ринок та страхування.

Ланка фінансової системи є відособленою частиною фінансових відносин. Її виокремлення проводиться за ознакою наявності або відособленого фонду фінансових ресурсів, або специфічних форм і методів фінансових відносин.

Принципи побудови фiнансової системи:

1. розподілу фінансових ресурсів на централізовані та децентралізовані;

2. самостійності (кожна ланка фінансової системи країни має свої джерела формування доходів та напрями їх використання);

3. єдності (всі ланки фінансової системи поєднані між собою через систему фінансових відносин, які виникають з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів;

4. функціонального призначення ланок фінансової системи;

5. адміністративно-територіального розподілу фінансових ресурсів.

2. Сфери і ланки фінансової системи, їх характеристика

Сфера фінансів суб'єктів господарювання відображає рух грошових потоків підприємств.

Фінансову діяльність держави характеризує сфера державних фінансів, яка поділяється на такі ланки: державний та місцеві бюджети; державні фонди цільового призначення; державний кредит; фінанси підприємств і організацій державної форми власності. Сфера державних фінансів надзвичайно важлива і вимагає встановлення збалансованості інтересів усіх суб’єктів фінансових відносин.

Державний бюджет – це головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу ВВП. Через бюджет регулюється діяльність усіх сфер і ланок фінансової системи, тобто з позицій управління фінансами це визначальна ланка, яка спрямовує в заданому напрямі розвиток суспільства.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять 70-90% загальної суми доходів. До основних податків належать: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок, мито.

До основних видатків державного бюджету включають: видатки, що пов'язані з політичними функціями держави (утримання армії, державного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфраструктури, субсидії приватному капіталу та державним корпораціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін.).

Місцеві бюджети становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Вони мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джерела і право визначення напрямів їх використання.

Державні цільові фонди являють собою централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Створення таких фондів визначається конкретними потребами. Вони концентрують у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових ресурсів держави. До них належать Пенсійний фонд та інші соціальні фонди.

Державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів, він безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефіцитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого; за таких відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом.

Фінанси державного сектора економіки включають ті самі відносини, що й фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Водночас фінансові ресурси й отримані доходи цих підприємств належать державі, а їх фінансова діяльність регламентується державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільні відносини на світовому рівні. Вона складається з двох частин міжнародних фінансових відносин та безпосередньо міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини опосередковуються через міжнародні розрахунки, які, у свою чергу, ґрунтуються на використанні двох валют і встановленні валютного курсу. Міжнародні фінанси включають такі ланки: фінанси міжнародних організацій та інституції, міжнародний фінансовий ринок.

Фінансовий ринок – це специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Основна функція фінансового ринку – перетворення тимчасово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку.

Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Страхування є забезпечуючою сферою, що відображає відносини з приводу формування і використання колективних страхових фондів. З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, тобто їх діяльність належить до рівня мікроекономіки. З іншого боку, створювані фонди відображають перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб’єктами страхування і таким чином мають ознаки належності до макрорівня. При цьому колективні страхові фонди можуть створюватись і державними страховими компаніями. У цьому випадку належатимуть до системи державних фінансів.

Деякі науковці до складу фінансової системи включають також фінанси населення (фінанси домогосподарств). Фінанси населення – це сукупність грошових фондів, які акумулюються в населення з таких джерел: доходів від трудової діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і нерухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; доходів з інших джерел.