4. Фінансовий контроль

Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування і використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу і споживання ВВП з метою оцінювання обґрунтованості та ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

Об'єктом фінансового контролю виступають всі господарські операції, які пов'язані з використанням коштів на цілі економічного і соціального розвитку.

Суб'єктами фінансового контролю є, з одного боку, як державні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого – підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Найважливішими принципами фінансового контролю є: незалежність, гласність, превентивність (попереджувальний характер), дієвість, регулярність, об’єктивність, всеохоплюючий характер.

Основні функції фінансового контролю покладено на вищі органи законодавчої і виконавчої влади (ВРУ, Рахункову палату ВРУ, КМУ, МФУ, ДКРУ, ДКУ, ДПАУ, Мінстат та інші).

Фінансовий контроль як економічну категорію можна поділити на види, форми і методи. Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтрольного суб'єктів. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення відносно руху грошових потоків. Методи контролю – це сукупність прийомів та способів його здійснення.

Види фінансового контролю:

1. внутрішній контроль – має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доцільності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінансовій стратегії і тактиці даного суб'єкта (здійснюється спеціальними підрозділами – контрольно-ревізійними відділами, управліннями тощо);

2. зовнішній контроль – полягає в перевірці фінансової діяльності суб'єкта відповідними уповноваженими органами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль поділяється на:

1. державний – це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю юридичних і фізичних осіб, так і за власними фінансами. Він покладається на спеціальні органи фінансового контролю (Рахункову палату і КРУ, МФУ, ДПА, ДКУ);

2. відомчий і внутрішньокорпоративний – полягає в перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані міністерствам і відомствам або входять до складу корпоративних об'єднань;

3. незалежний – здійснюється незалежними контролюючими органами – аудиторськими фірмами;

4. суспільний – це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення, наприклад, з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб.

Форми фінансового контролю:

• попередній – здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінського рішення з фінансових питань, до початку здійснення фінансових операцій;

• поточний – застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень;

• наступний (підсумковий) – здійснюється на завершальній стадії виконання планового завдання.

Методи фінансового контролю:

• ревізія – найбільш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб'єкта для оцінки рівня його фінансової дисципліни;

• тематичні перевірки – полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяльності, зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій і звітів;

• обстеження – являє собою ознайомлення з окремими напрямами фінансової діяльності з метою виявлення проблем і шляхів їх удосконалення.