4.3. Конструкції гідротехнічних споруд і обладнання

У садах та парках, на міських площах та вулицях водні устрої – фонтани, декоративні басейни, джерела – виконують не тільки декоративно-естетичну функцію у системі декоративно-художньої організації простору, але й сприятливо впливають на мікроклімат, поліпшуючи повітряне середовище. Тому вони набули широкого поширення у міському середовищі.

Фонтани поділяються на струменеві та скульптурні. У струменевих фонтанах декоративний ефект створюється грою води, що викидається. У рішення скульптурних фонтанів включають скульптурні композиції або декоративні елементи, через які стікає вода.

Метою конструкції будь-якого фонтану є те, щоб примусити воду рухатися. Впершу чергу, для цього необхідна достатня кількість води (природна чи штучна водойма, басейн). Басейни фонтанів переважно виконують із бетону, а іноді із пластику чи високоякісної сталі.

Після вибору типу фонтану та водної композиції обирають насос – серце фонтану. Найпростішим рішенням буде використати зануювальний насос, розмістивши його безпосередньо у чаші фонтану. Ефективнішим рішенням для великих фонтанів буде “суха” установка насосу поза резервуаром басейну, який встановлюють нижче рівня води фонтану у спеціальному технічному приміщенні і, який пов’язаний із фонтаном вбирною та подаючою магістраллю.

Водний резервуар, насадка та насос – головні елементи фонтану і дуже важливий їхній правильний взаємний підбір. Всі інші частини конструкції фонтану служать для підвищення його декоративності, спрощення обслуговування та автоматизації його роботи.

Басейн (чаша фонтану) – джерело води для роботи фонтану. Форма і розміри чаші залежать від побажань замовника. Її дно та стіни повинні мати герметичні проходи для всмоктуючих та подаючих труб, електричних кабелів. Насадки формують зовнішнє сприйняття фонтану, його водну композицію. Параметри насадок по тиску та витратам води повинні бути прийняті до уваги при плануванні трубопроводів та виборі насосу.

Насос фонтану – рушійна сила та серце будь-якого фонтану. Тип насосу повинен відповідати способу установки – зануреному чи поверхневому. Потужність насосу слід обирати у відповідності з насадками та врахуванням усіх можливих втрат напору у гідросистемі. Водозабір монтується на вбирній магістралі. Його захисна решітка чи сітка перешкоджають пошкодженню насоса та засміченню насадок. Фільтр підтримує чистоту води у басейні, перешкоджає потраплянню бруду у насос та у систему подачі. Для малих фонтанів застосовують механічне очищення за допомогою сітка на водозаборі, для великих – фільтрувальні установки.

Підводне освітлення дозволяє спостерігати роботу фонтану у нічний час. Добре продумане освітлення фонтану додає видовищності водним ефектам.

Розподільчі коробки забезпечують водонепроникність кабельних сполучень, що є необхідною умовою роботи фонтану. Перелив видаляє надлишок води, що виникає через дощі чи інші причини. Закладні патрубки або прохідні гільзи встановлюються у місцях проходу труб і кабелів для забезпечення герметичності чаші. Автодолив служить для наповнення фонтану при пониженні рівня води внаслідок випаровування, виносу води вітром.

Контроль рівня – це суміщення у одному приладі пристрою переливу та автодоливу.

Датчик вітру є у комплекті разом із системою управління. Він вимірює висоту струменів залежно від сили вітру або повністю вимикає фонтам.

Електроклапани – основна складова системи управління гідравлічної частини фонтану. Пульт управління, залежно від складності фонтану та задач, що вирішуються, служить для запуску насосу, включення освітлення, підтримання рівня води тощо. Може включати механічні, електро-механічні та електронні елементи управління фонтаном.

Висновки

З ростом міст і промислових центрів тісно пов’язана проблема озеленення. Рослини ростуть у містах усюди: у парках, садах, на газонах і просто вздовж вулиць. Вони мають санітарно-гігієнічне та декоративне значення. Отже, озеленення – це найбільш ефективний спосіб оптимізації міського середовища.

Місцями відпочинку населення служать парки та приміські рекреаційні ліси, які мають велике екологічне та естетичне значення. Але у багатьох містах стан парків і лісів незадовільний. При малій їхній площі та великій чисельності населення міста, ці угруповання зазнають сильного витоптування, яке стимулює особливу рекреаційну сукцесію.

Актуальності набувають міські парки, сади і сквери, які служать для забезпечення короткочасного відпочинку населення, особливо у будні дні. Вони виконують роль “зелених острівців”, які забезпечують спілкування людини з природою, відновлення її сил, енергії та психологічної рівноваги.

Ріст міст та необхідність їх благоустрою в сучасних умовах потребують перегляду та переоцінки деяких усталених правил й прийомів розміщення і будівництва міських зелених насаджень, а також формування нових напрямів їх використання.

Завдання садово-паркового мистецтва полягає в тому, щоб показати красу рослинного матеріалу, знайшовши для нього відповідне місце, краще його сполучення й розмістивши його в найбільш вигідні умови росту й обрамлення. Суть композиції, побудованої на вдалому поєднанні поверхні ґрунтопокриття (газону, мощення, водної поверхні) та живописно розміщених дерев, кущів і трав’янистих рослин, визначається в кінцевому результаті функцією ділянки, характером оточення та художнім завданням ландшафтного рішення.

Суттєве значення має і економічна ефективність запропонованого рішення. Якщо були враховані у достатній мірі природні умови ділянки, то створення ландшафту парку та догляд за ним не потребуватиме великих витрат. Квітники потребують значних капіталовкладень, постійного догляду, періодичної змінюваності тощо.

Проектом передбачається створити максимальний рівень комфорту і затишку для відвідувачів парку, а також забезпечити веселий відпочинок для дітей та їхніх батьків. На території парку створено мальовничі пейзажі, що і було головною метою проекту.

Список використаної літератури:

1. Гегельський І.Н. Мистецтво паркового пейзажу.-К.: Т-во «Знання» України. 1993.- 272с.

2. Жирнов А.Д. Искусство паркостроения. – Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1977. – 208 с.

3. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: Підручн. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.

4. Лунц Л.Б. Городское зелёное строительство. – Москва: Изд. литературы по строительству, 1966. – 248 с.

5. Нельгівський Ю.Ю. Методичний посібник з дисципліни «Ландшафтна архітектура» - Київ, 2007.

6. Хессайон Д.Г. Всё о газоне. – М.: Кладезь-Букс, 2003. – 140 с.

7. http://mail.menr.gov.ua/publ/kiev2003/atlas03_u/atlaskiev.htm

Національний університет біоресурсів та природокористування України