Тема. 2 Економічні теорії та базисні інститути національної економіки

2.1. Економічні теорії національної економіки

2.2. Базисні інститути національної економіки

Меркантилізм (фр.merkantilisme, італ. merkante – торговець, купець) XV ст. – середина XVIII ст.

вважали зовнішню торгівлю і грошовий обіг джерелом багатсва і пропагували забезпечення державою активного торгового балансу.

Ранній меркантилізм – теорія “грошового балансу” (заборона вивозити гроші за кордон)

Пізній меркантилізм- друга

половина XVI ст.

теорія торгового балансу, політична економія

видатні представники: А. Монкретьен, Т. Мен.

Мета досліджень – пошуки джерел багатства

Об’єкт спостереження – торгівля

Предмет уваги – рух грошей і товарів між окремими країнами

Фізіократи — економічна

школа (засновником є Ф. Кене, XVIII ст.), представники якої вважали, що джерелом багатства є праця у сільському господарстві, тому рекомендували урядам своїх країн розвивати саме цю галузь.

Класична теорія регулювання (саморегулювання) — найвидатніші представники — англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо (друга половина XVIII — початок XIX ст.). Основним регулятором економічних процесів визнає ринковий механізм, який ефективно регулює розподіл ресурсів, автоматично встановлює економічну рівновагу (між попитом і пропозицією) і заперечує необхідність втручання держави в економіку.

“Невидима рука” Адама Сміта

Функція – самоорганізація та саморегулювання національної економіки

Головні складові – поділ праці, ціни та конкуренція

Марксизм — економічна школа, ХІХ ст., заснована на вченні К. Маркса, яка обґрунтовує необхідність знищення приватної власності та конкуренції, заміни стихійного розвитку свідомим, цілеспрямованим впливом держави на соціально-економічні процеси за допомогою плану на основі суспільної (загальнонародної) власності.

Кейнсіанство — напрямок розвитку економічної теорії, засновником якого вважають видатного англійського економіста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). Обґрунтовує об'єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання національної економіки.

Кейнсіанство виникло у 30-х роках XX ст. як відповідь на потреби Великої депресії. У теоретичному аспекті ідеї Кейнса сприяли зародженню нового розділу економічної теорії — макроекономіки — та першим спробам застосовування агрегованих економічних величин. Кейнсіанство відкрило "першу сторінку"

в економетричному аналізі національного господарства, ввівши у світ найважливіші математичні інструменти і прийоми. У прак тичному плані економічна політика, що відображала ідеї Кейнса і яку проводила більшість країн після Другої світової війни, багато в чому сприяла виходу їх із кризи і пом'якшенню циклічних коливань.