Пісня 22-га

«Пам'ятай про останне своє i не согрiшай» (Сирах). «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї - стежка до смертi» (Пpипoвicтi) ⁶¹.

Розпошир у даль зiр i розум летючий

I кiнець останнiй поминай

Bcix твoix справ, в яку цiль стрiла улучить,

Спостерiгши бажань власних край.

На яких речах будинок поклав:

Коли камiнь, стоятиме дiм,

Як пiсок пiд ним, то б як не стояв,

Розметнеться за вiтром сухим.

Всяка плоть - пісок той, як мирськая слава,

А жадоба омерзить те, знай,

Полюби шлях вузький, утікай од орави,

Візьми Бога з Давидом ти пай ⁶².

Коли треба все ж вернути в Сіон ⁶³,

То спускатись у світ не cпішiм,

Шлях нелегкий у Ієрихон ⁶⁴,

Живи в граді, що мати усім.

Як пустився бува у ці ти дороги,

Бог твій шлях перепинить завжди,

Бо як ступлять раз у те прірвисько ноги,

Розум може не стримать біди.

Ну а ти, який дух той же єси,

I число твоїх не витече літ,

Дух розбійництва ти в нас переміси!

Хай буря твою розірве сіть!

Пісня 23-тя

Із цього: «Зникають у мapнoтi дні» ⁶⁵. «Час відкупу... Відступіть i зрозумійте».

Ми тебе зовем марнуем,

О життя щасливий час!

Мов тягар на спині, чуєм,

Тратим марно повсякчас!

Наче прожитий час та й вернеться назад,

Наче ріки до своіх повернуться струмків,

Наче зможем життю хоч би piк ще додать,

Мов з безмежних життя в нас складається днів.

Тож для чого так бажаем

Жити літдо вiciмсот,

Коли ми життя збуваєм

На дурниць пустомолот?

Краще мить чесно жить, аніж день в мислях злих,

Краще в святі день пробуть, аніж безбожний piк,

Буде чистий хай рік, ліпш ніж десять брудних,

Краще десять корисних, аніж безплідний вік.

Кинь, о друже мій, безділля,

Дорожити варто днем,

Зразу ти берись до діла -

Час безслідно промайне!

Не наше то уже, що пройшло мимо нас,

Не наше, що принесе прийдешня пора,

Сущий день тільки наш, а не ранковий час,

Не знаєм, що принесе вечорова зоря.

Як не вмієш так-от жити,

Вивчи-бо фiгypy ту!

Ах, не може умістити

Розум хитрість цю просту.

Знаю, наше життя сповнене брехунів,

Знаю, що вельми дурний у світі чоловік,

Знаю, чим більш прожив, тим більше подурнів,

Знаю, сліпий є той, що заклада собі вік ⁶⁶.

Пісня 24-та

римського пророка Горація ⁶⁷, перетлумачена малоросійським діалектом у 1765 році. Вона починаеться так: «Otium divos rogat in patenti...»⁶⁸і так далі. - Схиляє-бо добре наставления до спокійного життя.

О спокою наш небесний! Де тебе знайти в наш час?

Ти усім нам є чудесний, врізнобіч розкинув нас.

За тобою ген вітрила розгорнули кораблі,

Щоб могли тебе ті крила на чужій знайти землі.

За тобою марширують, палять, знищують міста,

Цілий вік бомбардирують, а чи зможе хто дістать?

Мабуть, там живутьпечалі, де велично-пишний дім,

А в малому менше жалю, як є все потрібне в нім.

Невдовольні нічим ми - то печалей джерело!

Помислами повні злими - ось бунтарства де зело!

Потримаймо дух неситий! Годі мучити свій вік!

Не шукай край знаменитий! Будеш також чоловік.

Бо ж печаль ускрізь літае, по землі та по воді,

Швидше блискавок ширяє, знайде i в добрі, й біді.

Жартом треба смуток бити, будь в житті, як Бог подав,

Годі червам нас точити - час до того не настав.

Славні прикладом repoї, та побиті на полях,

Довго хто живе в спокої, той стражда в старих літах.

Одарив вас Бог грунтами - це пропасти може, знай.

Жеребок мій з бідняками, та Бог мудрості дав пай ⁶⁹.