Галузі використання і вимоги до сировини
Свинець — найм'якший і найслабший з використовуваних металів із низькою точкою плавлення, поганий провідник електрики, стійкий до кислотної корозії, може бути отрутним, накопичується в організмі при уживанні води зі свинцевих труб, використання: фарби на основі свинцю і бензину з його добавками. Є ефективним захистом проти радіації, використовується в гальванічних елементах, склі, кераміці і сплавах типу олова й у припої.
Основне застосування свинцю у свинцево-кислотних акумуляторних батарей, електричних системах транспортних засобів, кораблів, літаків і залежить від таких акумуляторів для запуску, і, в деяких випадках, батареї забезпечують фактично рушійною силою. Інші батареї забезпечують електроенергією очікування в екстрених випадках, і дуже великий свинцево-кислотні системи призначені для забезпечення "пік" влада в таких застосуваннях, як торгові мережі живлення і систем метрополітену. Він широко використовується в лікарнях, щоб блокувати рентгенівського і гамма-випромінювання і використовується для захисту від ядерних випромінювань і в постійних установок і ядерних матеріалів, коли час транспортування.
У Україні немає освоєних родовищ свинцю, тому проблема забезпечення акумуляторного виробництва свинцем, отриманим з вторинної сировини, вельми актуальна. В даний час в країні створені приймальні пункти по заготівці сировини в Києві, Дніпропетровську, Житомирі і інших містах. Старі свинцеві батареї передбачається переробляти на заводах НАК "ІСТА"; їх сумарна потужність по переробці складає близько 4 млн акумуляторів в рік.За наявною інформацією, українськими фахівцями розроблена гідрометалургійна установка, яка може переробляти більше 40 тис.т акумуляторних батарей в рік.
З свинцю виготовляють оболонки кабелів, електроди акумуляторів, аноди, використовувані при хромировании; їм покривають зсередини судини призначені для зберігання сірчаної кислоти, також виготовляють змеевики холодильників та інші відповідальні частини апаратури. Свинець йде виготовлення боєприпасів і вироблення дробу. Свинець добре поглинає рентгенівське і радіоактивне випромінювання, та її використовують захисту від випромінювання під час роботи з радіоактивними речовинами. Застосовують щоб одержати тетраетилсвинцю (ТЕС) та інших сполук свинца.
Переробка свинцевмісних відходів з отриманням вторинного свинцю диктується не лише екологічними міркуваннями, але і економічною ефективністю використання цієї сировини. Успішні дослідження по вдосконаленню технологічних процесів отримання свинцю з вторинної сировини проводяться російськими і українськими фахівцями.
Регіони видобутку
Хоча в Україні видобуток свинцево-цинкових руд незначний, вона має значні потужності щодо виробництва свинцевої і цинкової продукції. Костянтинівський завод “Укрцинк” (Донецька обл.) є найбільшим в Європі виробником свинцю (80-90 тис т на рік), цинку (20-30 тис т на рік), кадмію, індію та інших супутніх компонентів і відзначається високою якістю товарної продукції. Водночас, головні споживаючі свинцю і цинку України – акумуляторний завод ІСТА (м. Дніпропетровськ), “Азовсталь” (м. Маріуполь), “Поліграфтехніка” (м. Олександрія), “Південькабель” (м. Харків) та інші орієнтувалися на продукцію і сировину, що привозилися з Казахстану, Росії й Узбекистану переважно на толінгових умовах. Внутрішні потреби України у свинцю і цинку на 2005 рік складали відповідно 12 тис т (без свинцю для виробництва акумуляторів) і 62.6 тис т. Вони задовольнялися за рахунок поставок з Казахстану, Росії, Узбекистану і країн Європи (Болгарія, Чехія, Польща).
Свинцево-цинкові родовища в Україні відомі і розробляються з XVIII ст. в Передкарпатті (Трускавецьке родовище), на межі XIX-XX ст. – в Нагольному кряжі Донбасу (Нагольчанське і Нагольно-Тарасівське) і в Карпатах (Рахівське). Зараз виділяють чотири металогенічні провінції поліметалічних руд: Карпатську, Донецько-Дніпровську, Українського щита і південно-західних схилів Воронезького кристалічного масиву, з яких найбільший інтерес представляють Карпатська і Дніпровсько-Донецька.
В Україні відомі наступні геолого-промислові типи родовищ поліметалів: 1) жильні і прожилково-вкраплені в ефузивах (Берегово-Біганський рудний район Закарпаття); 2) жильні в теригенних складчастих товщах (Нагольно-Тарасівське і Нагольчанське в Донбасі); 3) стратиформні в теригенних і карбонатних породах (Марківське на схилі Воронезького масиву і Трускавецьке в Прикарпатті); 4) солянокупольні (Біляївське в ДДВ).
До Карпатської металогенічної провінції входять Закарпатський внутрішній прогин, складчасті Карпати і Передкарпатський крайовий прогин. В її межах основна маса гідротермальних родовищ і перспективних рудопроявів свинцю і цинку локалізується в Закарпатському внутрішньому прогині і пов’язана з альпійським вулканізмом андезидацит-ріолітової формації. Провідним не тільки для цього регіону, але й для всієї України на цей час є Берегівсько-Біганське рудне поле з Біганським, Берегівським, Мужиївським родовищами, кількома рудопроявами і перспективними ділянками. Відомі численні поліметалічні рудопрояви також у складчастих Карпатах (Рахівське родовище), Передкарпатському крайовому прогині (Трускавецьке родовище). Берегівський рудний район розташований в південній частині Закарпатської області на північному сході Придунайської низовини.
Берегівське золото-поліметалічне родовище утворене комплексними круто падаючими тілами типу зледенілих розломів довжиною до 350-450м з потужністю3-5м. На глибину вони простежені до 350 м. Вміст свинцю у середньому 2,09%. Підраховані запаси і ресурси свинцю – 0,35 млн.т, цинку – 0,85 млн.т.
Біганське барит-поліметалічне (із золотом) родовище складається з кількох круто падаючих зон. Добре вивчена Майська зона простягається більш як на 2 км і є потужним жильним тілом, що супроводжується паралельними жилами, лінзами, апофізами. Верхні горизонти складені баритовими рудами, які в інтервалі глибин 130-200 м змінюються на барит-поліметалічні, а глибше – на поліметалічні. Середні потужність баритової частини 6-6 м, поліметалічної – 8-12 м. Вміст разом свинцю і цинку в рудах у середньому становить в місцях перетину 3,5-5,0%. Відношення вмісту свинцю і цинку 1:3,2. Запаси у родовищі свиню понад 120тис.т.
Мужиївське золото-поліметалічне родовище характеризується запасами свинцю 780 тис т і цинку – 1600 тис т. Просторово і за геологічною будовою воно є одним цілим з Берегівським родовищем. Враховуючи це, за умови річного видобутку руди 500 тис.т, вони можуть цілком забезпечити завод “Укрцинк” цинковим концентратом у кількості 47 тис т на рік протягом 15 років. В цілому рудний потенціал Берегівського рудного району дорівнює за свинцем: ресурси 1670 тис т, запаси 404 тис т; за цинком: ресурси 2500 тис т, запаси 971 тис т.
Дніпровсько-Донецька металогенічна зона характеризується наявністю двох геолого-промислових типів поліметалічного зруденіння: жильних поліметалічних родовищ складчастого Донбасу і свинцево-цинкових родовищ, пов’язаних з солянокупольними структурами ДДЗ. В Нагольному кряжі Донбасу відомі невеликі родовища поліметалічних (Нагольно-Тарасівське і Нагольчанське), золото-поліметалічних (Бобриківське) та срібло-поліметалічних руд (Журавське). Більшість з них мають практичний інтерес у зв’язку з наявністю в рудах золота і срібла, тобто як золоторудні і срібнорудні родовища, а свинець і цинк можуть бути лише супутніми компонентами.
Самостійне значення свинцево-цинкових родовищ має сульфідне зруденіння в солянокупольних структурах Дніпровсько-Донецької западини, в межах якої виявлено 15 об’єктів, серед котрих найперспективнішим є Біляївське родовище.
Біляївське свинцево-цинкове родовище розташоване на території Первомайського району Харківської області, в північно-західній частині Донбасу, в Бахмутській улоговині, де розповсюджені солянокупольні структури і брахіантиклінальні складки. Відомо сім солянокупольних структур, що розташовані в складних тектонічних вузлах сполучення куполоподібних піднять та розривних порушень. Розподіл свинцю і цинку вкрай нерівномірний, стрічкоподібний. Середнє співвідношення цинку до свинцю в межах родовища складає 3:1. Середній вміст Pb у пісковиках – 0.84%, Zn – 2.36%; по рудній брекчії: Zn – 3.04%, Pb – 1.1%. З супутніх компонентів відзначаються Cd (95 г/т), Tl (7.4 г/т). Генетичний тип родовища – амагматогенний гідротермальний солянокупольного типу; рудна формація – поліметалічна, мінеральний тип – галеніт-сфалеритовий. Запаси родовища за категорією С 2 складають: свинцю – 265 тис т, цинку – 618 тис т; ресурси (на глибину до 600 м) – цинку від 700 до 3000 тис т, свинцю – від 300 до 1500 тис т. (за різними варіантами). Проведено технологічне випробування руд з отриманням товарних свинцевого і цинкового концентратів. Супутніми компонентами є срібло, золото і кадмій.
На всіх закарпатських поліметалічних родовищах вивчено технологічні властивості руд, надано геолого-економічну оцінку родовищам на різних стадіях їх розвідки. Загальний реальний потенційний обсяг запасів за свинцем близько 3 млн.т. Відомі численні поліметалічні рудо прояви Складчастих Карпат, Передкарпатського крайового прогину стосовно до сучасних вимог промисловості практичного інтересу не мають.
На Українському щиті виявлено численні свинцево-цинкові, поліметалічні і рідкіснометально-поліметалічні рудо прояви, але на сучасному етапі як промислові родовища свинцю і цинку вони не становлять інтересу.
На південно-західному схилі Воронезького кристалічного масиву встановлено ряд проявів стратиформного свинцево-цинкового зруденіння (Айдарський, Рівнянський, Марківський), що визначає цей регіон як перспективний на зруденіння свинцево-цинкового стратиформного геолого-промислового типу в карбонатних комплексах.
Марківський прояв розміщений в однойменній депресії. Зруденіння представлене лінзоподібними метасоматичними покладами в горизонтах вапняків намюрского і башкирського ярусів платформного чохла.
Відзначаються вузькі стрічкоподібні рудні тіла, стратифіковані зони (до 60 м). Навколорудні зміни виражені кальцитизацією, доломітизацією й скреминінням вапняків карбону. Зруденіння прожилково-вкраплене, рідше масивне і жилоподібне. Головні рудні мінерали – пірит і сфалерит, другорядні – галеніт і марказит. Постійним супутником сфалериту є флюорит. Іноді зустрічаються арсенопірит, антимоніт, кіновар, тверді і рідкі бітуми.
Багаті лінзоподібні поклади потужністю до 5 м містять свинець і цинк у сумі від 2.6 до 11.3%. Прогнозні ресурси категорії Р 3 за цинком – до 12.6 млн т, свинцем – 0.8. Вік свинцево-цинкового зруденіння, за даними ізотопного аналізу свинцю галенітів, становить близько 200 млн років.
В цілому, становлення і розвиток мінерально-сировинної бази свинцю і цинку України зорієнтовані насамперед на освоєння промислових родовищ Закарпаття і Біляївського в Харківській області. Враховуючи територіальну близькість останнього і ряду перспективних проявів (Степківський, Берекський, Новодмитріївський) до заводу “Укрцинк”, можна передбачити їх першочергове освоєння.