Глава 6. Реалізація промислової логістики в корпоративних інформаційних системах
6.1. Поняття логістики як основи організаційно-економічної стійкості підприємства
Сучасні умови функціонування підприємства (промислового, торговельного, корпорації тощо) на ринку виробників ставлять його в цілковиту залежність від становища на ринку постачальників і споживачів. Тому підприємство повинно мати механізм управління, який би дав змогу здійснити адаптацію до ринкових умов і конкуренції на світових ринках товаровиробників. У зв’язку з цим на порядок денний виноситься необхідність формування на підприємствах організаційно-економічних умов, які б дозволили будь-якому підприємству нормально функціонувати за умов розвинутої ринкової економіки. Організаційно-економічні умови — це сукупність методів і алгоритмів управління підприємством у ринкових умовах, які забезпечують досягнення цілей його функціонування. Для досягнення поставлених цілей необхідно створити й утримувати коло стабільних споживачів.
Досягнення цілі в такій постановці пов’язане з задоволенням всього спектра потреб споживчого ринку за профілем продукції або видами послуг. Формування кола стабільних споживачів є основою за сучасних умов для завоювання підприємством стійкого становища на ринку виробників.
Висунення на передній план такої цілі, як створення споживача кардинально міняє підхід до планування й управління всіма виробничо-господарськими об’єктами з погляду виокремлення цільових пріоритетів. Тепер за основу береться не максимальне завантаження всіх виробничих ресурсів, а високий рівень дотримання строків постачань, мінімальний складський запас, мінімальний термін виробничого циклу тощо.
З огляду на комплексність висунутої проблеми підприємство розглядається як єдина організаційно-господарська структура, яка складається з безпосереднього виробництва, постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, споживачів готової продукції, а також транспортного і складського господарства. Тому за сучасних умов усе більшого значення набуває всебічна, інтегрована оцінка виробничо-господарської діяльності підприємств за допомогою методів промислової політики.
Зауважимо, що незважаючи на багатовікову історію грецького за походженням слова «логістика» широкого значення в економічній термінології цей термін набув із середини 50-х років XX ст. завдяки успішному розвитку логістики у військовій науці. Успішне постачання американської армії в другій світовій війні логічно ініціювало розуміння того, що завдання матеріально-технічного забезпечення, які вирішуються у військовій логістиці, споріднені з аналогічними завданнями виробничої діяльності. Це наштовхнуло спочатку американських, а потім і вчених інших країн [11, 17, 19] розглядати логістику як частину вчення про організацію й економіку виробництва, яка очолює заготівельну, виробничу та дистрибуційну логістику. Подальший розвиток теорії логістики привів до формування окремих логістичних напрямів, таких як бізнес-логістика, логістика маркетингу, промислова логістика, логістика менеджменту, логістика розподілу, логістика забезпечення тощо.
На теперішній час термін «логістика» широко використо-вується в діловому світі та означає теорію і практику руху сировини, матеріалів, виробничих, трудових, фінансових ресурсів та готової продукції від їх джерела до споживача.
Широке застосування логістичного підходу до керування фінансово-виробничими процесами в розвинутих країнах Америки і Європи ініціювало створення різноманітних національних товариств, організацій та асоціацій з логістики. З метою координації досліджень та розробок у галузі логістики створено міжнародну організацію — Європейську логістичну асоціацію (ЄЛА). У США функціонують Товариство інженерів-логістів, Американське товариство з проблем управління закупівлею (одна з найстаріших логістичних організацій, заснована в 1915р.) і т. ін. [9].
Актуальність цього напряму підтверджується також великою кількістю періодичних видань, присвячених цілком або частково проблемам логістики, наприклад «Logistics Management» і «Logistics» (Великобританія), «Logistica» (Італія), «Logistik Spektrum» (ФРН), «Logistigues Magasine» (Франція) і т. ін.
Поряд з теоретичною розбудовою логістики в розвинутих промислових країнах з початку 80-х років проводиться робота в напрямку формування відповідних комп’ютерних інструментальних засобів для вирішення логістичних завдань. На сьогодні значних успіхів у справі створення програмних засобів для підтримки логістичного ланцюга в корпоративних інформаційних системах досягли такі фірми, як SAP AG, Oracle, Baan, Informix і т. ін.
Щодо колишнього Радянського Союзу, в якому панувала командно-адміністративна система управління, напрям логістики взагалі не мав розвитку й розглядався як ворожа ідеологія. Так, у «Словаре иностранных слов» 1964 р. [16, с. 371] це поняття поясняється так: «... пустые безпредметные рассуждения, оторванные от опыта и практики, то же, что схоластика». ЇЇ так само розглядали як складову імперіалістичної військової доктрини.
Несприйняття напряму логістики як складника економічного розвитку призвело до відставання і неготовності держав СНД, які утворилися на теренах колишнього СРСР, до широкого впровадження новітніх інформаційних систем, в основу яких закладено принципи логістики й контролінгу. Але життя не стоїть на місці, і в Україні, хоч і зі значним запізненням, логістика поступово знаходить чільне місце в теоретичних і практичних розробках. Так, у вітчизняній КІС «Галактика» завершується розроблення програмних засобів з логістики. З’являються нові публікації, в яких розглядаються особливості логістичних завдань, реалізованих в тому чи іншому програмному продукті, способи ефективного використання цих продуктів за умов України.
Логістика як нова й всеохопна теорія підприємницької діяльності потребувала формування відповідного загального визначення поняття «логістика». Історично так склалося, що логістика спочатку була широко задіяна у військовій галузі для матеріально-технічного забезпечення воюючих сторін, гарантій їхньої боротьби та готовності до дій. Про це свідчать і відповідні матеріали про використання логістики у військовій науці. Так, військовий теоретик генерал-лейтенант А. А. Жоміні в 1830 р. у своєму творі «Трактат про мистецтво воєн» визначає логістику як третю гілку військової науки поряд зі стратегією і тактикою [9].
Формування загального визначення поняття «логістика» охоп-лює значний проміжок часу й відбувалося у взаємозв’язку з теоретичними і практичними завданнями, що вирішувались за допомогою логістики. Не вдаючись до аналізу різних підходів і визначень з приводу логістики, зазначимо, що в більшості джерел наголошується на тому, що метою логістики є отримання потрібних товарів або послуг у потрібному місті, у потрібний час за відповідних умов та одержання підприємством найбільшого доходу.
У 1974 р. на Першому Європейському Конгресі, який проходив у Берліні з 20 по 22 березня, було сформульовано і прийнято загальне визначення логістики: логістика — це наука про планування, управління і контроль за рухом матеріальних, інформаційних і фінансових ресурсів у різноманітних системах. При цьому слід ураховувати, що в зону дослідження логістики потрапляють складські господарства, торговельні та транспортні процеси, виробниче планування й управління тощо. Тому доцільно навести детальніше термінологічне трактування логістики: логістика — наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними й нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини й матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводську переробку сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів і вимог останнього, а також передачі, зберігання та оброблення відповідної інформації [15, с. 86].
З наведеного визначення випливає, що логістика охоплює увесь ланцюг планово-виробничих і допоміжних операцій, включаючи й перероблення відповідної інформації, що виконуються у процесі доведення матеріалів до виробництва, безпосереднього виробництва й реалізації готової продукції. Є й інші визначення, які багато в чому схожі. Так, Американська рада з управління логістикою вважає, що логістика — це процес планування, реалізації та управління ефективним економічним рухом і зберіганням виробничих ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції та зв’язаної з цим інформації з пункту походження в пункт споживання з метою забезпечення вимог споживання.
Разом з тим, результати досліджень останніх років у галузі логістики і їх практичне використання потребують інтеграції в цьому понятті все новіших сфер та видів діяльності як усередині фірми, так і поза нею, наприклад, таких як науково-дослідна робота, конструкторська й технологічна підготовка виробництва, утилізація відходів тощо. Ураховуючи, що логістична система — це складна адаптивна система зі зворотними зв’язками, що виконують ті чи інші логістичні функції та операції, вона повинна мати досить розвинуті зв’язки із зовнішнім середовищем і об’єднувати різні за функціональним призначенням підсистеми. Як логістичну систему можна розглядати промислове й торговельне підприємство, корпорацію, концерн, галузь економіки, інфраструктуру економіки окремої країни чи групи країн тощо.
Специфічна особливість таких систем у тому, що вони мають складну інформаційну структуру, яка здатна до адаптації в зовнішньому середовищі та самоорганізації для реалізації поставлених цілей. Складовими елементами логістичної системи є логістичні операції, логістичні функції, логістичний ланцюг.
Під логістичною операцією слід розуміти сукупність дій, скеровану на перетворення матеріального та інформаційного потоку. До логістичних операцій відносять складування, трансформування, комплектацію, вантажні роботи, внутрішнє переміщення сировини й матеріалів у виробничому процесі тощо, а також збирання, оброблення і надавання результатної інформації для підтримки управлінських рішень.
Логістична функція — це збільшена група відповідних логістичних операцій, спрямована на реалізацію цілей системи. До основних логістичних функцій відносять процеси постачання, виробництва, збуту, у межах яких учасники логістичного каналу виконують матеріальні та нематеріальні операції, пов’язані з переміщенням, складуванням, комплектацією тощо.
Логістичний ланцюг — це лінійно впорядкована сукупність фізичних і юридичних осіб, які здійснюють логістичні операції з доведенням матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої включаючи й кінцевого споживача. Логістичний ланцюг містить і посередницькі елементи, наприклад торговельних, біржових посередників, дистриб’юторів. У найпростішому вигляді логістичний ланцюг має принаймні два елементи — постачальника та споживача. Ефективне функціонування логістичної системи залежить від вибраної логістичної стратегії, тобто тої чи іншої форми та змісту економіко-виробничих та торговельно-економічних зв’язків із зовнішнім середовищем на перспективу.
Ефективність логістичної системи може бути описана за допомогою системи показників, з-поміж яких домінують вимоги споживача стосовно якості товару, обслуговування і ціни. Кількісна оцінка ефективності може бути визначена підрахунком відповідних витрат і часу виконання замовлень, а також іншими показниками — рівень технічного обслуговування, тривалість логістичного циклу, надійність постачання тощо.
За допомогою комплексу показників, що характеризують діяль-ність виробничої системи, можна визначити організаційно-еконо-мічну стійкість підприємства, під якою слід розуміти спроможність підприємства зберігати фінансову стабільність за постійних змін ринкової кон’юнктури вдосконаленням і цілеспрямованим розвитком його виробничо-технологічної та організаційної структури методами логістико-орієнтованого управління [14].
Із наведеного визначення випливає, що підтримання організаційно-економічної стійкості підприємства й управління цим процесом є основним завданням логістики підприємства. Розглядаючи підприємство з позиції принципів логістики, основна ідея яких полягає в усебічному комплексному підході до питань руху сировини й готової продукції й орієнтована на створення і контроль діяльності єдиної системи управління виробничо-господарською і фінансовою діяльністю підприємства, необхідно проектувати логістичну систему, яка б забезпечувала приріст загального ефекту, так званого синергічного, значно більшого порівняно із сумою ефектів окремих елементів системи.
На рис. 6.1 подано загальну схему функціонування виробничої системи з позиції управління організаційно-економічною стійкістю. У спрощеному варіанті показано, що доходи породжують нові доходи і що цей потік залежить від ринкових умов, попиту й науково-технічного прогресу. Подібний підхід цікавий своїми динамічними характеристиками. У такій системі можуть існувати елементи, які як підсилюють різного роду коливання, так і вирівнюють їх. У ній необхідно вирішувати завдання управління, які зберігають стійкість підприємства, що тягне за собою стійкий прибуток і постійне зростання.
Рис. 6.1. Загальна схема функціонування виробничої системи