
- •Розділ 1 поняття естетичної категорії. Комічне. Різновиди комічного
- •1.3 Сарказм як вищий ступінь іронії, який нічим не прикритий.
- •1.4 Сатира як критика з висміюванням, засудженням вад і негативних явищ
- •1.5Оксюморон як прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом понять.
- •Розділ 2
- •Мовні засоби творення комічного. Поняття вербальної форми комічного.
- •Розділ 3
- •Гуморески степана олійника і павла глазового як засіб викриття суспільних і людських вад.
1.3 Сарказм як вищий ступінь іронії, який нічим не прикритий.
«Лихослів'я і насмішка - ось що користується у суспільства незмінним попитом», - казав Джозеф Аддісон. Сарказм (від грец. буквально «розривати м'ясо»)- форма комічного, яка подібна до іронії, але є «злою», що має руйнівну силу. Сарказму притаманний гострий дошкульний глум, який виказується таким чином, що не примушує людину додумувати певні обставини, а ,навпаки, розповідає, як ситуація йде насправді, не приховуючи жодну деталь. На відміну від іронії, сарказму притаманні такі риси, як нещадна насмішка, грубість, різкість, жорстокість, прямолінійність. Зазвичай, його використовують в умовах гострої політичної і класової боротьби. Наприклад, ми можемо помітити високі зразки сарказму у Цицерона, Ювенала, Демосфена, бо на той час саме у Греції та Римі були такі умови, тобто їх можна вважати засновниками цього тропу.
1.4 Сатира як критика з висміюванням, засудженням вад і негативних явищ
«Насмішка - це найбільш витончений спосіб виставити недоліки інших», - Джон Локк. Сатира( від лат.- "тарілка фруктів", "суміш") – соціально-комічний троп, сенс якого позначається як гостра критика, висміювання, засудження пороків і недоліків суспільства. Головною зброєю сатири є невідповідність між зовнішніми і внутрішніми якостями об’єкта: змісту і форми, суті і вияву, мети і засобів. Сатира виникла дуже давно, ще у часи Еннія, Луцилія, Горація, Персія і Ювенала, але поняття «сатира» у теорії літератури не має чіткого визначення. Їй притаманні такі властивості, як злободенність, моральна спрямованість, зв’язок з навколишнім світом. Використовуючи сатиру, у яркій дотепній формі повідомляється про негативний факт. Автор прагне якомога перебільшити реальний об’єкт, щоб справити враження. Робить він це задля того, щоб усунути суспільний недолік або ваду. "Розповідь у сатирі явно зливається з логічним дослідженням, сатиричне зображення - з відкритим публіцистичним висловом", - стверджує Т. Є. Автуховіч.
1.5Оксюморон як прийом, котрий полягає у поєднанні протилежних за змістом понять.
Оксюморон або оксиморон (грец. - «гостра дурість», «дотепно-безглузде») – літературно-поетичний прийом, сенс якого залежить від поєднання різних та суперечливих слів( антонімів) з метою утворити нове значення старим, усім відомим словосполученням, наділити твір несподіваними «цікавостями», надати певного враження від прочитаного. З цього можна зробити висновок, що цей троп не є безглуздим, а навіть, навпаки: він може започатковувати нові поняття в український мові і літературі, а це значить – збільшити словниковий запас кожного мешканця нашої держави. Само слово «оксиморон» вже є оксюмороном, бо в перекладі означає «гостра дурість», а з цього виходить, що його сенс полягає не зрозуміло в чому, адже поєднуються дві несумісності. Зазвичай, він допомагає людині знайти вихід з будь-якою нерозв’язної ситуації, бо як тільки чуєш протилежні за значенням поняття, зібрані в одному словосполученні, то одразу «вмикається розум», ти починаєш дивитися на проблему з іншого боку, роздивлятися її дрібні складові, тим самим робиш висновок і ставиш крапку у своєму питанню, вирішивши його.