- •Розділ 10. Техніко-технологічна база виробництва
- •10.1. Характеристика техніко-технологічної бази виробництва
- •Сутнісна характеристика
- •Складові й тенденції розвитку ттб
- •Порівняльна характеристика траддиційного та інноваційного типів виробництва
- •10.2. Організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства
- •Дефініція технічного розвитку та оцінка технічного рівня підприємства
- •Основні показники технічного рівня підприємства
- •Основні етапи і планування технічного розвитку підприємства
- •10.3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності)
- •Суть і види
- •Загальноприйнята класифікація видів лізингу
- •Організаційно- правові основи
- •Витрати на надання та ефективність лізингових послуг
- •10.4. Формування й використання виробничої потужності підприємства
- •Поняття, види й чинники формування
- •Методичні принципи розрахунку виробничої потужності
- •Використання виробничої потужності
- •Питання для самостійного поглибленого вивчення
Організаційно- правові основи
Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю продавця об’єкта лізингу, лізингодавця та лізингоодержувача або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.
Важливе значення для організації діяльності всіх суб’єктів лізингу мають чітко визначені умови відповідного договору. Найістотніші з них такі:
● найменування сторін;
● об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;
● термін, на який укладається договір лізингу;
● розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду;
● умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;
● умови повернення об’єкта лізингу за банкрутства лізингоодержувача;
● умови страхування об’єкта лізингу та його реєстрації;
● умови експлуатації й технічного обслуговування, ремонту та модернізації об’єкта лізингу, а також надання інформації щодо його технічного стану;
● умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору та дострокового розірвання договору лізингу;
● відповідальність сторін (суб’єктів лізингу);
● дата і місце укладення договору.
Чинне законодавство України чітко визначає права та обов’язки лізингодавців і лізингоодержувачів.
Лізингодавець має право: 1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням лізингоодержувачем об’єкта лізингу; 2) вимагати повернення переданого в лізинг майна у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків; 3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих унаслідок його дій або бездіяльності. Лізингодавець зобов’язаний: а) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві; б) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об’єкта лізингу; в) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання щодо утримання об’єкта лізингу відповідно до умов договору; г) прийняти об’єкт лізингу після закінчення строку договору, якщо його не буде викуплено лізингоодержувачем.
Лізингоодержувачу надано право: 1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу у разі порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення; 2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов’язань. Лізингоодержувач зобов’язаний: а) прийняти і належно користуватися об’єктом лізингу, утримувати його в потрібному технічному стані; б) своєчасно виплачувати лізингові платежі; в) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу; г) надавати лізингодавцю докладні відомості про технічний стан об’єкта лізингу й свій фінансовий стан; д) повернути об’єкт лізингу у разі, коли лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу та не продовжує строку чинності договору.
Об’єкт лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, експлуатацію якого зв’язано із підвищеною небезпекою тощо) реєструється за домовленістю сторін на ім’я лізингодавця або лізингоодержувача в установленому порядку.
Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця, з позначкою, що його передано в лізинг.
Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. За переходу права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу залишається обов’язковим і для нового власника. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача та підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.
У лізингових операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів: 1) виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа. Організація лізингових операцій схематично зображена на рис. 10.4.
Рис. 10.4. Типова схема організації лізингових операцій.
Цифрові позначення на рисунку:
— Укладення лізингової угоди.
— Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу.
— Одержання банківської позики.
— Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу.
— Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу.
— Складання акта приймання об’єкта лізингу.
— Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем.
— Укладення договору страхування об’єкта лізингу.
— Сплата лізингових платежів.
— Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею.