- •71.Охарактеризуйте статус народного депутата України.
- •72.Назвіть та охарактеризуйте форми і методи діяльності народного депутата України.
- •73.Охарактеризуйте повноваження народного депутата України
- •74.Охарактеризуйте основні конституційні гарантії діяльності народних депутатів України.
- •75.Охарактеризуйте конституційні основи інституту Президента в Україні.
- •76.Охарактеризуйте порядок обрання Президента України.
- •77.Назвіть та охарактеризуйте функції та повноваження Президента України.
- •78. Назвіть та охарактеризуйте підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президента України.
- •79.Охарактеризуйте систему органів виконавчої влади в Україні.
- •80.Визначте конституційний статус Кабінету Міністрів України.
- •81.Охарактеризуйте порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •82.Назвіть основні функції та повноваження Кабінету Міністрів Україним.
- •84.Охарактеризуйте систему підзвітності, підконтрольності та підпорядкованості Кабінету Мінистрів України.
72.Назвіть та охарактеризуйте форми і методи діяльності народного депутата України.
Найбільш обґрунтованою і конструктивною є позиція тих учених, що, розглядаючи форми діяльності як особливий структурний елемент правового статусу народного депутата , розмежовують правові (юридичні) та організаційні (неправові) форми їх діяльності в залежності від характеру породжуваних наслідків.
Правові форми являють собою діяльність, пов’язану із здійсненням юридично значущих дій у жорстко визначеному законом порядку. Правові форми являють собою однорідну діяльність, яка пов’язана з прийняттям правових актів і тягне за собою юридично значимі наслідки.
Виділяють п’ять основних форм юридичної (правової) діяльності народних депутатів : установчу, правотворчу, правозастосовчу, інтерпретаційну і контрольно-наглядову.
– Правотворча – діяльність суб’єктів щодо створення правових норм, їх зміни і скасування.
– Правозастосовча – це діяльність, за допомогою якої «забезпечується безперервність процесу реалізації нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правовідносин суб’єктивними правами і покладення на інших відповідних юридичних обов’язків або шляхом розгляду (вирішення) питань про наслідки правових суперечок і правопорушень, а також і притягнення винних до юридичної відповідальності». Різновидами правозастосовчої діяльності є правонаділяюча та правоохоронна.
– Контрольна – «система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою виправити його відхилення від заданих параметрів» .
– Установча – спрямована на структурні перетворення у державному апараті і суспільному організмі.
– Інтерпретаційна – «складна, багатогранна, пронизуюча всі основні форми створення і реалізації права робота щодо з’ясування і роз’яснення змісту і цілей норм права».
Неправові форми діяльності – це однорідна діяльність, що не вимагає повного і суворого юридичного оформлення, не пов’язана з учиненням юридично значущих дій і прийняттям правових актів.
три не правові форми: організаційно-регламентуючу, організаційно-господарську й організаційно-ідеологічну. Неправові форми діяльності органів публічної влади найбільш доцільно поділяти на організаційні й матеріально-технічні.
Організаційна діяльність у цілому є підзаконною. Вона здійснюється в рамках чинного законодавства й у межах компетенції органу. Однак правом тут регламентується лише загальна процедура вчинення дій. Організаційні дії найчастіше проводяться в порядку поточної управлінської діяльності.
Основні організаційні форми діяльності – сесія Верховної Ради України, Верховної Ради АРК, і місцевих рад, засідання Кабінету Міністрів України і Ради міністрів АРК, засідання тимчасових спеціальних і слідчих комісій, підкомісій і робочих груп, комітетів Верховної Ради України, депутатських груп і фракцій, Погоджувальної ради депутатських груп і фракцій, самостійна робота депутатів у виборчих округах і т.д.
Під методами діяльності народних депутатів розуміють конкретні прийоми і способи організації роботи та безпосереднього функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування. Класифікація цих методів можлива за різними критеріями, за різними їх властивостями. Виділялися наступні методи: економічні, виховні, владні, організаційні; методи організації і методи діяльності, методи переконання і методи примусу; методи прямого і побічного впливу; правові й неправові; наукові, емпіричні, експериментальні та випадкові; регулювання, загальне керівництво, безпосереднє управління; загальні й спеціальні; стратегічні й тактичні.