- •1.Предмет і структура юридичної деонтології.
- •2.Природа юридичної деонтології та її історичні витоки.
- •3.Основні принципи юридичної деонтології.
- •4. Поняття юридичної деонтології.
- •5. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві.
- •6. Кваліфікаційний паспорт юриста і його структурна характеристика.
- •7. Психологічна культура юриста: поняття і структура
- •8.Темперамент і характер особи, їх співвідношення.
- •9. Психологія спілкування в міжособистісних відносинах
- •13. Основні риси професії юриста
- •14. Юридична практика, її місце і призначення в правовій державі
- •15. Поняття та види юридичної практики.
- •16. Юридична практика, юридична освіта, юридична наука.
- •17.Правові форми діяльності органів держави та їх характерні риси.
- •18.Суть, і зміст професійно-мислячого юриста.
- •19.Спеціальність слідчий
- •20.Спеціальність суддя.
- •21.Спеціальність прокурор
- •22.Спеціальність адвокат.
- •23.Спеціальність нотаріус.
- •24.Спеціальність юрисконсульт.
- •25.Поняття та призначення юридичного процесу.
- •26.Природа і соціальні наслідки помилок в юридичній практиці.
- •27.Професійна деформація.
- •28.Професійна атестація юристів.
- •29.Правовий нігілізм.
- •30.Право і мораль як органічно пов'язані нормативні системи.
- •31.Поняття і функції правової етики.
- •32.Поняття морально-професійного обов'язку юриста і стимули його здійснення.
- •33. Культура мови суб'єктів юридичної практики.
- •Список літератури
15. Поняття та види юридичної практики.
юридична практика - це діяльність з видання (тлумачення, реалізації тощо) юридичних приписів, взята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом. Залежно від характеру, способів перетворення суспільних відносин потрібно розрізняти правотворчу, правореалізаціонную (правоисполнительной, правозастосовчу), розпорядчих, і інтерпретаційну типи практики. Правозастосовна практика являє собою єдність владної діяльності компетентних органів, спрямованої на винесення індивідуально-конкретних приписів, і виробленого в ході такої діяльності правового досвіду. Розпорядча, практика складається з розпорядчої діяльності уповноважених на те суб'єктів і накопиченого в процесі цієї діяльності юридичного досвіду. Суть інтерпретаційної практики виражається в формулируемого правових роз'яснень та правоположения. У функціональному аспекті можна виділити правоконкретізірующую, контрольну, право-систематизує й інші типи практики. Особливість цих типів полягає в тому, що зміни суспільних відносин можливі тут за допомогою правотворческих, правозастосовних, розпорядчих та право-роз'яснювальних засобів, способів і методів. Будь-який тип юридичної практики можна підрозділити на певні види і підвиди. Так, у правозастосовчій практиці (тип) розрізняють оперативно-виконавчу і юрисдикційну (види), а остання, у свою чергу, поділяється на превентивну, каральну та ін (підвиди). За суб'єктам юридична практика розмежовується, як правило, на законодавчу, судову, слідчу, нотаріальну і т. п. За цим же критерієм можлива і більш детальна класифікація. Так, до судової відноситься практика Верховного Суду України, обласних, міських, районних судів. А прийнявши за основу класифікації підвідомчість справ судам і категорії дозволяються справ можна говорити про практику конституційних, загальних і арбітражних судів, судової практиці, наприклад, у цивільних і кримінальних справах і т. д.
16. Юридична практика, юридична освіта, юридична наука.
Практика, освіта і наука. Всі ці триюридичні елементи, існують на взаємних зв'язках впливають або сприяють один одному. Юридична практика - це діяльність по виданню юридичних приписів, взята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом. Юридична освіта - це сукупність знань про державу , управлінні, право, наявність яких дає підставу для професійного заняття юридичною діяльністю. ЮРИДИЧНА НАУКА - суспільна наука, що вивчає право як особливу систему соціальних норм і різні аспекти правозастосовчої діяльності. Юридична практика визначає цілі та основні завдання дослідження, вибір найбільш важливих і актуальних напрямів наукового пошуку. В процесі практичної діяльності зазвичай виявляються прогалини та суперечності в законодавстві, помилки в його реалізації, відсутність необхідних право-конкретизують і інтерпретаційних положень, інші похибки і негативні явища правового регулювання. У конкретних різновидах практики (законодавчої, судової, слідчої тощо) накопичується особистий і соціально-правовий досвід, виробляються багато ефективні засоби і тактичні прийоми, оптимальні варіанти юридичних дій і процедурних вимог, які потребують глибокого і всебічного науковому осмисленні. Юридична освіта же прямо і побічно впливає на всю юридичну практику і науку в цілому, юридична освіта дає всі підстави для професійного заняття юридичною діяльністю. Юридична освіта відображає на тимчасовому відрізку всю юридичну діяльність збагачуючи або збіднюючи юридичну науку і практику в цілому.