2.Предмет економічної теорії та еволюція у його визначенні різними школами

Визначення предмета економічної теорії

Вчення про закони домашнього госпо­дарства, домоводства (давньогрецьі та давньоримські мислителі).

Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації (Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія).

Наука про виробничі відносини та зако­ни, що управляють виробництвом, роз­поділом, обміном і споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства (марксизм).

Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про:

• сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'я­ зана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту; (А.Маршалл)

• дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних то­ варів;(п.Самуельсон)

• діяльність людей за умов рідкісності ресурсів;(Е.Долан)

• вивчення поведінки людей як зв'язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шля­ хи застосування;(Дж.Робінсон)

• ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максималь­ (К.Р.Макконнель,С.Л.Брю)

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає за­кони розвитку економічних систем, діяльність економіч­них суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх без­межних потреб.

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки

Термін економія (від гр. оіЬопотіа) ввели в обіг давньо­грецькі мислителі Ксенофонт і Арістотель. У перекладі з грець­кої він буквально означає "мистецтво ведення домашнього гос­подарства", "домоводство" ("ойкос" — дім, домашнє господар­ство; "номос" — вчення, закон).

Термін "політична економія" був уперше застосований фран­цузьким меркантилістом Антуаном Монкретьеном у праці "Трактат політичної економії", написаній у 1615 р. З грецької "політикос" перекладається як державний, суспільний. Отже, цей термін у поєднанні з терміном "економія" означає науку про ведення господарства в державі, суспільстві.

В економічній науці термін "політична економія" домінував до кінця XIX ст. — часу виходу (1890 р.) праці відомого англійсько­го економіста А. Маршалла "Принципи економікс".

Економікс — це неокласичний напрям в економічній науці, який має за мету синтезувати класичну політичну економію і маржиналізм.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розді­ли: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, макроекономіка.

3. Екоомічні категорії і закони, їх об'єктивний характер та класифікація.

Пізнання сутності виробничих відносин здійснюється через економічні закони і категорії.

Економічні закони - це суттєві, стійкі, причинно-наслідкові зв'язки як середині виробничих відносин економічних процесів і явищ, так і між ними

Економічні закони, як і закони природи, об'єктивні, тобто існують і діють незалежно від свідомості, волі та бажань людей.

Об'єктивний характер економічних законів означає, що - люди не можуть створювати, відміняти чи замінювати одні економічні закони на інші, як це буває із законами юридичними: «Вони діють не тому, що люди знають про них, а шівпаки, люди знають про них тому, що вони діють». Проте держава може створювати передумови для розвитку економічних законів шляхом зміни Отже, економічні закони незалежні від свідомості, але залежать від свідомої діяльності людей.

Проте закони природи і закони економічні різняться між собою:

закони природи є дією сил природи незалежно від людини та поза її діяльністю.

Економічні закони виникають, функціонують і розвиваються у сфері економічної діяльності людей;

закони природи вічні, оскільки вічна матерія та її рух. Економічні закони, навпаки, історичні, минущі;

економічні закони реалізуються не так чітко, як закони природи, а виступають як основний напрям економічного розвитку.