5 Ліцензування та акредитації вищого закладу юридичної освіти

Освітня діяль­ність на території України здійснюється вищими навчальними закладами виключно на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У ліцензіях на освітню діяльність зазначають­ся назва напряму, спеціальності, освітньо-квалі­фікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого на­вчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.

Відповідно до Закону України "Про вищу освіту" ліцензування освітньої діяльності вищих навчаль­них закладів (тобто процедура визнання спромож­ності вищого навчального закладу певного типу роз­почати освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних ви­мог щодо кадрового, науково-методичного та ма­теріально-технічного забезпечення) здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю Міністерством освіти і науки України шляхом проведення ліцензійної експертизи.

Державні вимоги щодо кадрового, науково-ме­тодичного та матеріально-технічного забезпечен­ня (ліцензійні умови) визначають мінімальні нор­мативи забезпечення навчальної діяльності, які затверджуються Міністерством освіти і науки України. Забезпечення навчального закладу на час ліцензування має бути достатнім для першого і другого навчальних років, а надалі - на кожен на­вчальний рік, наступний за поточним.

У сфері вищої освіти підлягають обов'язковому ліцензуванню такі види освітніх послуг:

- підготовка фахівців різних освітньо-кваліфі­каційних рівнів за напрямами (спеціально­стями);

- перепідготовка за спеціальностями;

- спеціалізація, розширення профілю (підви­щення кваліфікації) тощо.

Контроль за дотриманням ліцензійних умов у межах своїх повноважень здійснюють Міністер­ство освіти і науки України, органи управління освітою областей, Державна інспекція навчаль­них закладів шляхом проведення планових та по­запланових перевірок.

Планові перевірки дотримання навчальними закладами ліцензійних умов проводяться органа­ми контролю не частіше одного разу на рік згідно з річним планом перевірок.

Позапланові перевірки здійснюються органами контролю на підставі над­ходження до них у письмовій формі заяви (повідо­млення) про порушення навчальними закладами ліцензійних умов або з метою перевірки виконан­ня розпоряджень про усунення порушень ліцен­зійних умов.

За результатами перевірки орган управління може прийняти рішення про анулювання ліцензії на освітню діяльність. Рішення Міністерства осві­ти і науки України з питань ліцензування можуть бути оскаржені в суді.

Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться Міністерством освіти і науки України до Державного реєстру вищих навчальних закладів.

Акредитація напряму або спеціальності з певно­го напряму - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців за цим напрямом або за цією спеціальністю державним вимогам. Лише акредитовані вищі навчальні заклади мають право видавати документи про вищу освіту, що визнаються державою.

Акредитація напрямів або спеціальностей здійснюється Державною акредитаційною комісією спільно з Міністерством освіти і науки України шляхом проведення акредитаційної експерти­зи після (або в період) завершення терміну навчан­ня майбутніх фахівців у вищому навчальному за­кладі за певним напрямом або спеціальністю. Ак­редитація здійснюється згідно з "Положенням про акредитацію вищих навчальних закладів і спеці­альностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах".

Акредитація проводиться з ініціативи вищого навчального закладу. Окрім виконання упродовж навчання ліцензійних умов освітньої діяльності додатковою вимогою до акредитації є підтвер­дження необхідної якості навчання. Акредитація вищого навчального закладу з окремої спеціаль­ності або напряму в цілому складається з таких ос­новних етапів:

- проведення самоаналізу діяльності вищого навчального закладу;

- проведення зовнішньої громадсько-держав­ної експертизи діяльності вищого навчально­го закладу;

- розгляд справи на експертній раді Державної акредитаційної комісії, а потім на засіданні Державної акредитаційної комісії України та ухвалення відповідного рішення.

Самоаналіз - це системний та комплексний аналіз усіх складових діяльності вищого навчаль­ного закладу, його структурних підрозділів, який проводить сам вищий навчальний заклад з метою визначення відповідності показників його діяль­ності державним вимогам щодо якості освіти.

Ос­новними складовими самоаналізу є:

- загальна характеристика вищого навчально­го закладу;

- зміст підготовки фахівців;

- організаційне та необхідне для навчання за­безпечення навчально-виховного процесу;

- кадрове забезпечення навчально-виховного процесу;

- матеріально-технічне забезпечення навчаль­но-виховного процесу;

- науково-дослідна робота навчального закла­ду та його міжнародні зв'язки;

- стан соціально-побутової сфери;

- якість підготовки і задіяння випуск­ників.

У процесі проведення акредитаційної експер­тизи комісія здійснює оцінювання залишкових знань студентів, а також перевіряє інші складові діяльності навчального закладу відповідно до про­грами акредитаційної експертизи.

По завершенні перевірки мотивований ви­сновок комісії подається до Державної акреди­таційної комісії для розгляду акредитаційної справи. Експертна рада при Державній акреди­таційній комісії України проводить аналіз ма­теріалів акредитаційної справи і готує пропозиції на засідання Державної акредитаційної комісії. Рішення Державної акредитаційної комісії Украї­ни затверджується наказом Міністерства освіти і науки України.

За результатами акредитації напрямів або спеціальностей видаються сертифікати. У сер­тифікаті про акредитацію напряму або спеціаль­ності зазначаються назва напряму або спеціаль­ності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, а також юридична адреса вищого на­вчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Термін дії сертифіката не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержан­ня. З дня прийняття рішення про ліквідацію ви­щого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність.

Сертифікати про акредитацію напрямів або спеціальностей можуть бути анульовані відпо­відно до закону.

Акредитація навчального закладу в цілому - це державне ви­знання його статусу. Вищий навчальний заклад може бути акреди­тованим за певним рівнем акредитації, якщо не менше двох третин спеціальностей, за якими він проводить освітню діяльність, є акредитованими за цим рівнем.

Рівень спроможності вищого навчального за­кладу певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти та кваліфі­кації, визначається рівнем акредитації. Закон "Про вищу освіту" встановлює чотири рівні акре­дитації вищих навчальних закладів.

Вищі навчальні заклади першого рівня акре­дитації здійснюють підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Вищі навчальні заклади другого рівня акреди­тації готують фахівців за спеціальностями освіт­ньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліс­та, а за умови входження до структури вищого на­вчального закладу III - IV рівнів акредитації - за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра.

Вищі навчальні заклади третього рівня акре­дитації мають право готувати фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра.

Вищі навчальні заклади четвертого рівня ак­редитації здійснюють підготовку за всіма введе­ними у державі освітньо-кваліфікаційними рівня­ми - бакалавр, спеціаліст і магістр. Вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації входять до дер­жавного реєстру наукових установ, яким нада­ється підтримка держави, і до переліку вищих на­вчальних закладів.