Тема 6 «Займенник як самостійна частина мови»

Питання для вивчення

1. Загальна характеристика займенника як частини мови.

2. Групи займенників за граматичними ознаками та співвіднесеністю їх з іменними частинами мови.

3. Семантичні розряди займенників.

4. Особливості відмінювання займенників.

Граматичні групи займенників

1. Іменникові, або узагальнено-предметні: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, себе, хто, що, ніхто, ніщо, дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, абихто, абищо, хтозна-хто, хтозна-що, казна-що, казна- хто.

2. Прикметникові, або узагальнено-якісні:мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, той (отой), цей (оцей), такий (отакий), який, чий, котрий, ніякий,нічий, нікотрий, деякий, дечий, якийсь, чийсь, котрийсь, який-небудь, чий-небудь, будь- який, будь-чий, абиякий, абичий, хтозна-чий, хтозна- який, казна-який, казна-чий, весь (увесь), всякий (усякий), сам (самий), кожний (кожен), інший, жодний (жоден).

3. Числівникові, або узагальнено-кількісні:скільки, стільки, ніскільки, скільки-небудь, скількись, хтозна-скільки, казна-скільки.

Семантичні розряди займенників

1. Особові: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.

2. Зворотні:себе.

3. Присвійні:мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, їх, її, його.

4. Вказівні: той (отой), цей (оцей), такий (отакий), стільки.

5. Питальні: хто?, що?, який?, чий?, скільки?, котрий?

6. Відносні: ті, що і питальні (хто, що, який, чий, скільки, котрий), якщо використовуються для зв’язку підрядної частини з головною у складнопідрядному реченні).

7. Заперечні:ніхто, ніщо, ніякий,нічий, ніскільки, нікотрий (аніхто і под.).

8. Неозначені: Дехто, дещо, деякий, дечий, хтось, щось, якийсь, чийсь, скількись, котрийсь, хто-небудь, що-небудь, який- небудь, чий-небудь, скільки-небудь, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, абихто, абищо, абиякий, абичий, хтозна-хто, хтозна-що, хтозна-чий, хтозна-який, хтозна- скільки, казна-що, казна-хто, казна-який, казна-чий, казна-скільки.

9. Означальні:весь (увесь), всякий (усякий), сам (самий), кожний (кожен), інший, жодний (жоден).

Завдання для виконання

Завдання 1. Прочитайте українські прислів’я та приказки, випишіть займенники, визначте їх групу за співвіднесеністю з іменними частинами мови та семантичний розряд. Назвіть граматичні особливості займенників.

Добре тому, хто в своєму дому. Мудрим ніхто не вродився, а навчився. Кожному птаху своє гніздо миле. Скільки світа – стільки дива. Ми з тобою, - як риба з водою: я на лід, а ти під спід. Стільки наговорив, що і в шапку не збереш. Не хвали сам себе, нехай тебе інші похвалять. Умілому всяка робота легка. Яка совість – така й честь. Хто не додержує слова, той себе зневажає. Що написане пером, то не вивезеш і волом. Лиха зима тому, в кого кожуха нема. За що мої свині б’єш, як у твоїм плоті дірка? Усе, що літо запасає, зима з’їдає. Справжній хазяїн дав би дві зими за будь-яке одне літо. Хто про землю дбає, тому вона повертає.

Завдання 2. У поданих реченнях знайдіть омонімічні форми займенників, що відносяться до різних семантичних розрядів. З’ясуйте їх розряди та обґрунтуйте свою відповідь, встановивши смислові зв’язки займенників з іншими словами, синтаксичну функцію, початкову форму.

Правду кожний хвалить, та не кожний її любить. Думала, чого її корова не реве, а її дома немає. Не до жартів рибі, коли її під зябра зачепили. По горе не треба йти за море – його і вдома хватає. Не дивись на чоловіка, а на його діло. Хоч чоловік убогий, та слово його тепле. Просились злидні на три дні, та чорт їх довіку викликає. На чорній землі їх білий хліб родить.

Завдання 3. Випишіть із тексту всі займенники, визначивши їх семантичний розряд. Зробіть повний морфологічний розбір займенників за поданими нижче схемою та зразком ( не більше двох прикладів кожного семантичного розряду).

Схема морфологічного розбору займенника.

1. Словоформа у тексті.

2. Початкова форма. Частина мови.

3. Група за граматичними ознаками.

4. Семантичний розряд.

5. Рід.

6. Число.

7. Відмінок.

8. Синтаксична функція.

Зразок морфологічного розбору займенника.

Свій хліб найситніший.

Свій (хліб) – свій, займенник, прикметниковий, присвійний, чоловічий р., однина, називний в., узгоджене означення.

До українців

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми - українці?

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.

І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.

І що є у нас мова, і що українська вона,

Без якої наш край – територія будь-яка, а не Вкраїна.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?

Чи в «мочалах» і вмерти судила нам доля пихата?

Чи в могили забрати судилось нам наш переляк,

Що розцвів нам у душах смиренністю «меншого брата»?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…

Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: «Воно тобі треба?.. Стерпи!»

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,

І хіба не зотліє на тлін українство між нами?

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

(В. Баранов)