Тема 3 «Іменник як самостійна частина мови»

Питання для вивчення

1. Система частин мови сучасної української мови, принципи їх класифікації.

2. Загальна характеристика іменника як частини мови.

3. Лексико-граматичні розряди іменників: назви істот і неістот, власні та загальні, конкретні та абстрактні, збірні та одиничні, речовинні.

4. Граматичні категорії іменника: категорія роду, відмінка, числа.

5. Поділ іменників на відміни і групи та особливості їх відмінювання.

Поділ іменників на відміни

Іменники жіночого роду на -а, -я; Іменники чоловічого роду на -а, -я; Іменники спільного роду на -а, -я.	Іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та закінченням о, -е . Іменники середнього роду на -о, -е, -я.	Іменники жіночого роду з нульовим закінченням.	Іменники середнього роду на -а, -я, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ен-, -ат-, -ят-.
Білка, липа, надія, стаття; собака, Олекса, Ілля, суддя; вереда, невдаха.	Хліб, клен, сніг, січень, звіробій, хміль,батько, вовчище; озеро, золото, питання, сонце, узлісся, пасовище.	Повість,мораль, подорож, піч віддаль, неповторність, , здобич, акварель.	Лоша, оленя, хлоп’я, курча, вороня, ім’я, плем’я, тім’я, орля.

Розподіл іменників іі відміни чоловічого роду (на –р) між групами

Тверда група	М’яка група	Мішана група
Належить більшість іменників, у яких наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення. Це іменники на -ар, -єр, -ер, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр.	Належать іменники, у яких наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення (зокрема у множині). Це іменники на -ар, -ир.	Належать іменники, у яких наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення. Вони означають професію чи рід занять. Це іменники мають наголошений суфікс -яр.
Базар, кар’єр, інженер, звір, твір, інжир, Каїр, прапор, алюр, сир, вир, комар, папір, гектар, футляр, командир, абажур, снігур, мир, маляр, бригадир, архітектор, ящур, авіатор, декламатор, вимір, базар, семінар, боксер та ін. Односкладові іменники на -р, які у множині мають наголос на закінченні: двір, тхір, жир, щур та муляр, столяр.	Воротар, вівчар, кобзар, байкар, буквар, книгар, чоботар, ливар, жнивар, лихвар, плугатар, володар, звіздар, злидар, орендар, трудар, тягар, ліхтар, квіткар, пролетар, секретар, календар, ниткар, квітникар, глухар, сухар, вівчар, поштар, ліхтар, плотар, бунтар, гонтар, казкар, страйкар, штукар, косар, токар, слюсар, тягар, лікар, пекар, бондар, ледар, аптекар, рицар, поводир, богатир, козир, Лазар та ін. А також якір, єгер, лобур, Ігор.	Газетяр, вугляр, цегляр, скляр, гусляр, бджоляр, столяр, картопляр, весляр, тесляр, бавовняр, ковзаняр, оленяр, зброяр, пісняр, повістяр, різьбяр, каменяр, вапняр, гендляр та ін.

Завдання для виконання

Завдання 1. Прочитайте вірш Д.Білоуса «Злитки золоті», випишіть усі згадані ним частини мови, розподіліть їх на групи. З’ясуйте, які частини мови не названі а). за шкільною класифікацією, б). за науковою класифікацією.

Як намистини, диво калинове –

Частини мови!

Який співець, поет, який письменник

Уперше слово вигадав – іменник?

Іменник. Він узяв собі на плечі

Велике діло – визначати речі, -

Ім’я, найменування і наймення:

Робота. Біль. І радість. І натхнення.

Ну а візьмімо назву – дієслово,

Само підказує, що діє слово!

Ще й прикладу на нього не навів,

А вже до півдесятка дієслів!

Прикметник дасть іменнику – предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

Число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника,

За кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

Замінювать числівник і прикметник).

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різні виражать при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

Але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в інтересах мови

І так, і ні, де треба, я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він.

Частини мови! Назви наче й звичні,

полюбиш їх – красиві, поетичні.

Завдання 2. Дайте характеристику поданим нижче іменникам за їх приналежністю до певних лексико-граматичних розрядів.

Туман, ідеалізм, хірург, дріжджі, цибулина, совість, річка Дніпро, зазнайство, бензин, гарбуз, коріння, гора Ельбрус, романтизм, відмінник, вершки, дітвора, ранок, стежина, адвокат, студентство.

Завдання 3. Визначте рід іменників та зазначте, на основі яких семантичних, словотворчих, морфологічних або синтаксичних ознак кожний іменник відноситься до певного роду.

Доля, світ, повість, листя, камінь, озеро, тесть, теща, поні, архітектор, Батумі, фрейлін, мати, колібрі, бідолаха, аташе, серп, меню, авеню, АЕС, НДІ, Онтаріо, базіка, райвно, явище, Огайо, геній, лібрето, нежить, тюль.

Завдання 4. Перекладіть словосполучення з російської мови на українську. Порівняйте граматичний рід іменників спільного походження у двох мовах.

Древняя летопись, настенная живопись, натуральный кофе, правильная дробь, головная боль, приветственный адрес, сильная накипь, учёная степень, предварительная запись, нестерпимая боль, густая пыль, тяжёлая корь.

Завдання 5. Порівняйте рід іменників іншомовного походження в українській мові з першоджерелом. Поясніть, що сприяло трансформації цього граматичного значення в процесі запозичення та засвоєння даних лексем українською мовою.

Вуаль – (франц. la voile – чол.р.), ландшафт – (нім. die Landschaft – жін.р.), ультиматум – (лат. ultimatum –середн.р.), папір – (нім. das Papier - середн.р.), тема – (гр. thema - середн.р.), бюро – (франц. le bureau – чол.р.), парламент – (нім. das Parlament - середн.р.), шланг – (нім. die Schlange - жін.р.), схема – (гр. schema - середн.р.), ферма – (франц. le ferme – чол.р.), фундамент – (лат. fundamentum - середн.р.), пальто – (франц. le paletot – чол.р.), шрифт – (нім. die Schrift – жін.р.), проблема – (гр. problema - середн.р.), ваза – (франц. le vase – чол.р.), контора – (нім. das Kontor - середн.р.), клас – (франц. la classe – жін. р.), кафе – (франц. le café – чол. р.), сигнал – (нім. das Signal - середн.р.), банк – (франц. la banque – жін. р.).

Завдання 6. Розкрийте дужки, поставте дієслова у потрібній граматичній формі роду, враховуючи те, що мається на увазі минулий час. Від чого у таких випадках залежить форма роду дієслова минулого часу?

Графік складання заліків (повідомити) заступник декана Олександр Петрович Саєнко. Довідку (підписати) секретар Євгенія Михайлівна Козачук. Проект ( розробити) інженер Василь Степанович Дмитренко. Конференцію читачів (провести) бібліотекар Алла Григорівна Шелест. До студентів (звернутися) куратор Марина Олексіївна Петренко.

Завдання 7. Розподіліть іменники на три групи: а) іменники, що вживаються в однині та множині; б) іменники, що вживаються лише в однині; в) іменники, що вживаються лише у множині.

Берег, ковзани, ковзанка, горобина, лінія, людство, жнива, цукор, збір, збори, збірка, пересуди, око, Київ, Суми, вальс, шахи, вечір, вечорниці, піхота, батон, бетон, сумління, картоплиння, стаття.

Завдання 8. З’ясуйте тип відмінювання та групу (де це можливо) кожного іменника. Окремо виділіть іменники, які не входять до жодної з відмін, і поясніть чому.

Лист, озеро, надія, мораль, корінь, канікули, ягня, насіння, анексія, нікчема, депо, деревце, зелень, леді, секретар, метраж, юність, ООН, душа, сходи, плем’я, козенятко, комроти, перемога.

Завдання 9. Випишіть із тексту іменники, зробіть повний морфологічний розбір їх за поданими нижче схемою та зразком.

Схема морфологічного розбору іменника.

1. Словоформа у тексті.

2. Початкова форма. Частина мови.

3. Лексико-граматичні особливості.

4. Рід.

5. Відміна.

6. Число.

7. Відмінок.

8. Синтаксична функція.

Зразок морфологічного розбору іменника.

Люблю я слухати у полі пісні дівочі на зорі (В. Сосюра).

Пісні – пісня, іменник, неістота, загальний, конкретний, жін. рід, І відміна, м’яка група, множина, знахідний відмінок, додаток.

Учитель – твій наставник. Учителеві потрібні роки, щоб зерна, дбайливо покладені в родючу землю, дали перші паростки. Пам’ятай, що твоя радість – це і радість учителя; кожна твоя невдача болем відзивається в серці вчителя. Минуть роки, ти станеш дорослою людиною. Усе хороше, що почує про тебе вчитель, - це його радість, усе погане – його горе (В. Сухомлинський).