Тема 7 Особливості української культури хх ст.

1. Головні тенденції та періодизація розвитку української культури ХХ ст.

2. Культура і духовне життя в Україні у 17 – 20-х рр. ХХ ст.

3. «Розстріляне Відродження» 20 – 30-х років ХХ ст. та його трагічні наслідки для української культури.

4. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. ХХ ст.

5. Культура і духовне життя в Україні часів «хрущовської відлиги».

6. Українська культура в 70 – 80-х роках ХХ ст.

Ключові слова: політика «українізації», «розстріляне відродження», соцреалізм, соціалістичне будівництво, уніфікація, політичний терор, репресії, ізольованість культури, шістдесятництво, «хрущовська відлига», самвидав.

1. Тенденції розвитку культури України ХХ ст. Чинники, які сприяли розвитку української культури на початку ХХ ст. – культурні надбання попередніх поколінь, власна державність у формі Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, а також політика українізації в перші пореволюційні роки в Україні (вже у складі Радянського Союзу).

Особливості національно-культурного відродження. Періодизація культури України ХХ ст.: етап національного культурного відродження (1917 – 1930 рр.); тоталітарне панування сталінізму і «соцреалізму» (1930 – 1956 рр.); стихійний громадянський опір режиму засобами культури і мистецтва (1956 – 1987 рр.); національно-духовне оновлення ( з 1987 р.).

2. Культурний рух періоду Центральної Ради. Формування української національної школи. Національно-культурна політика Гетьманату. Створення української вищої школи. Українська академія наук. Д. Багалій, А. Кримський, Ст. Смаль-Стоцький, В. Вернадський, М. Туган-Барановський. Автокефалія Української православної церкви.

Створення Української академії мистецтв та її перший ректор – художник-графік Г. Нарбут.

Політика «українізації» та її вплив на українську культуру 20 – 30-х років XX ст. Розвиток освіти та ліквідація неписьменності.

Розвиток літературного процесу та вплив європейського модернізму (М. Вороний, Я. Савченко, О. Слісаренко та ін.). Творчість П. Тичини та «неокласики» (М. Зеров, М. Драй-Хмара та ін.). Створення літературних об’єднань «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «Ланка», «Марс», «Молодняк» та ін. Теоретик національно – культурного відродження М. Хвильовий.

Театри. Оновлення театральної культури. Лесь Курбас та театр «Березіль» (1922 р.). Новий напрям у драматургії В. Винниченка, драматургія М. Куліша.

Авангардний живопис в Україні. Художники О. Богомазов, О. Екстер та ін. Монументальний живопис М. Бойчука. Новаторські пошуки художників М. Бурачека, О. Мурашка, Василя і Федора Кричевських та ін.

Скульптура та архітектура. Музична культура першої третини ХХ ст. – важливий етап формування національної композиторської школи (К Стеценко, Я. Степовий, М. Леонтович, М. Вериківський, Л. Ревуцький, С. Людкевич). Становлення української симфонічної школи (Б. Лятошинський).

3. Репресивні акції сталінізму та їх трагічні наслідки для української культури. “Розстріляне відродження”. Культурно-просвітницька діяльність М. Хвильового, М. Зерова, О. Довженка. Русифікаторська політика у воєнні й повоєнні роки.

4. Культура в період Другої світової війни. Ідеологічний тиск на культуру в повоєнні роки та «ждановщина». Ідеологічний диктат у системі освіти. Насадження методу соціалістичного реалізму. Русифікаторська політика у воєнні й повоєнні роки. Створення нових вищих навчальних закладів і розширення мережі науково-дослідних установ у повоєнні часи. Розвиток науки і техніки. Акції, спрямовані проти творчої інтелігенції, вилучення з бібліотек книг українських політичних діячів і письменників.

Поява нових творів літератури і драматургії (А. Малишко, О. Гончар, М. Бажан, Остап Вишня та ін.). Творчість композиторів Г. Майбороди, С. Людкевича та ін. Особливості архітектури та образотворчого мистецтва повоєнних часів.

5. Політична та культурно-просвітницька діяльність шістдесятників. Л. Костенко, І. Драч, І. Дзюба, Д. Павличко, М. Вінграновськикй, Є. Гуцал, В. Дрозд, І. Світличний, В. Симоненко. Рух дисидентів у 60–70-х роках ХХ ст. Поезія В. Стуса. Літературна творчість М. Осадчого і В. Марченка. Літературна критика та публіцистика В. Мороза і В. Чорновола. Самвидав “Гельсінська спілка”. Народний рух України.

Український культурний процес в еміграції. Празька школа української поезії (Є. Маланюк, О. Теліга). Д. Чижевський, М. Семчишин, Д. Дорошенко, Д. Антонович. Скульптурна пластика й “архітектура” О. Архипенка. Розвиток музичної культури.

6. Національно-культурний рух в Україні у середині 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. та його особливості. Декларація Верховної Ради України про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Їх значення у формуванні національної самосвідомості українців, розвитку духовної культури. Українська державність як необхідна передумова національно-культурного відродження.

Розвиток кіно і театрального мистецтва (С. Параджанов, К. Муратова, Л. Биков, Н. Ужвій, Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко та ін.). Розквіт музично-естрадного мистецтва (В. Івасюк, Н. Яремчук, С. Ротару, В. Зінкевич та ін.). Втрата національної своєрідності в архітектурі містобудування (масові житлові забудови). Традиції українського народного живопису у творах Т. Яблонської та В. Зарецького. Розвиток ужитково-декоративного мистецтва (вироби народних майстрів). Тенденції сучасного національно-культурного відродження.

Пошуки національної форми в малярстві (К. Білокур); «нова фольклорна хвиля» в українській музиці 60–70-х рр. ХХ ст. Особливості розвитку образотворчого мистецтва 70–80-х рр. ХХ ст.