Тема 6 Українська культура кінця хvіii – початку хх ст.

1. Генеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці ХVІII – початку ХХ ст.

2. Тенденції розвитку освіти, науки, літератури та мистецтва. Художні стилі й естетичні напрями: класицизм, романтизм, модернізм.

3. Розвиток театрального і музичного мистецтва. М. Лисенко – засновник української класичної музики.

4. Національні культурні організації і рухи українців в умовах реакційної урядової політики. Культурні аспекти діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

5. Феномен національно-культурного відродження у Галичині.

6. Нові явища у світовій та вітчизняній культурі кінця XIX – початку XX ст.

Ключові слова: національно-культурне відродження, романтизм, історіографія, народна творчість, нова українська література, нова літературна мова, народництво. Валуєвський циркуляр, Емський указ, громади, «Просвіти», класицизм, реалізм.

1. Соціокультурна ситуація в Україні наприкінці ХVІІІ – початку ХХ ст. Фактори, що негативно вплинули на українську культуру: ліквідація Запорізької Січі, скасування автономної козацької адміністративно-політичної системи на Слобожанщині та Лівобережжі та юридичне оформлення тут у 1783 р. загальноросійського кріпосного права, насильницьке приєднання Російською імперією території Правобережної України, а Австрійською – Галичини і Буковини.

Сутність національно-культурного відродження. Періодизація національно-культурного відродження у новітній історіографії України.

Чинники суспільно-політичного і культурно-освітнього характеру, що сприяли виникненню й поширенню української національної самосвідомості: видання «Енеїди» І. Котляревського, творчість Т. Г. Шевченка, діяльність Кирило-Мефодіївського товариства; створення гуртка однодумців і послідовників Т. Шевченка у С.-Петербурзі у 50–60 рр., української друкарні Пантелеймона Куліша, редакції першого українознавчого журналу «Основа»; видання етнографічно-фольклорних, літературно-художніх збірників та альбомів «Записки о южной Руси», «Ужинок рідного поля», «Хата».

2. «Історія Русів» як найвизначніший твір української національно-політичної думки першої половини XIX століття та її вплив на формування національної свідомості українців. Проблема авторства „Історії Русів». Формування української етнографічної науки. Г. Калиновський, М. Цертелєв, М. Максимович. Започаткування українського мовознавства. О. Павловський. В. Каразін та заснування Харківського університету. Формування нової української літератури. Енеїда І. Котляревського. Роль І. Котляревського в історії української літератури і культури. Витоки українського романтизму. Г. Квітка-Основ’яненко, Є. Гребінка, Л. Боровиковський, М. Костомаров, А. Метлинський. Українські періодичні видання як чинник національно-культурного відродження.

Роль Тараса Шевченка у становленні нової моделі української культури. Київський університет як осередок формування національної інтелігенції та національної самосвідомості.

Розвиток фізики (І. Пулюй), медицини (М. І. Пирогов, І. І. Мечников), хімії (М. М. Бекетов), етнографії (Ф. Вовк) та мовознавства (О. О. Потебня).

Українська суспільна думка (М. Драгоманов, М. Костомаров, О. Потебня, М. Сумцов, П. Чубинський, М. Владимирський-Буданов, О. Кістяківський, П. Юркевич).

Створення просвітницьких організацій, Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Дослідження з української історії Д. Яворницького, О. Єфименко, М. Грушевського.

Реалізм в українському мистецтві. Розквіт реалізму в українській літературі. П. Куліш, М. Вовчок, О. Стороженко, І. Нечуй-Левицький, П. Мирний, І. Франко.

Архітектурне мистецтво України: класицизм, ампір, псевдовізантійський стилі. Архітектори: А. Меленський, В. Беретті та ін. «Софіївка» як приклад садово-паркового мистецтва класицистичного стилю. Володимирський собор у Києві.

Класицизм в українській скульптурі: І. Мартос, В. Демут-Малиновський, К. Тон. Майстри українського класицистичного малярства – А. Лосенко, Д. Левицький, В. Штернберг, Т. Шевченко. Творчість В. Тропініна.

Реалізм в українському живописі. Творчість І. Сошенка, В. Орловського, К. Трутовського, А. Куїнджі, М. Пимоненка, С. Васильківського. Передвижники та Україна (І. Рєпін, М. Ге). Провідні жанри українського живопису: „шевченківський стиль», маринізм (І. Айвазовський), монументальний живопис. Скульптура українського реалізму (Л. Позен, П. Забіла, М. Микешин).

3. Феномен українського театрального мистецтва. Перше сузір’я професійних акторів (М. Щепкін, К. Соленик). Заснування українського професійного театру нового покоління (1883 p.). Театр корифеїв. Драматургія М. Старицького, М. Кропивницького, І. Карпенка-Карого. Видатні актори – М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський.

Еволюція українського музичного мистецтва. Виникнення української опери: М. Гулак-Артемовський („Запорожець за Дунаєм»), М. Аркас, П. Сокальський.

Пісенний репертуар у музичному мистецтві: М. Леонтович, М. Лисенко. Внесок М. Лисенка у світову музичну культуру.

4. Демократична інтелігенція як провідник національного відродження. Микола Гулак, Микола Костомаров, Володимир Білозерський – засновники Кирило-Мефодіївського товариства. Тарас Шевченко – виразник національної ідеї. Програмний документ товариства “Закон Божий”, або “Книга буття українського народу”. Формування ідеї державності України в колі слов’янських республік.

Розвиток національної свідомості українців у 50–60-х роках. Діяльність “хлопоманів”, громадівський рух в Україні (М. Драгоманов, О. Потебня, П. Юркевич, Д. Антонович та ін.), їх роль у збереженні української ідентичності. Значення творчості М. Драгоманова для розвитку визвольних ідей в Україні.

5. Національно-культурне відродження в Галичині, його характерні особливості та періодизація. Протистояння української та польської націй як один із важливих чинників формування української культури. Культурно-просвітницька діяльність Руської трійці. М. Шашкевич, І. Вагілевич, Я. Головацький. Альманах “Русалка Дністровая”. Ідеї єднання українців Східної та Західної України.

Головна Руська Рада: діяльність та найважливіші досягнення. Проблема орієнтації національно-визвольного руху: москвофіли та народовці. Організаційні досягнення народовців: «Просвіта», «Сокіл», «Січ». Політичний етап українського національного відродження. Поєднання культурно-просвітницьких та політичних ідей. Розвиток науки, літератури та публіцистики. І. Франко та його місце в історії української культури. Феномен формування української нації: українці Галичини та Наддніпрянщини. М. Грушевський як політичний та культурний діяч. Наукове товариство ім. Т. Шевченка як центр розвитку української науки.

6. Українська культура епохи модерну, її характерні риси й ознаки. Традиція та «модерн» в українській культурі кінця XIX – початку XX ст.

Модернізм в українській літературі: Л. Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський.

Українська філософська та суспільно-політична думка модерністського періоду. Національна ідея у творчій спадщині Ю. Бачинського (“Україна irredenta”) і М. Міхновського (“Самостійна Україна”) (1900 р.). Михайло Грушевський – видатний діяч національно-культурного відродження у Східній та Західній Україні. Іван Франко і Леся Українка, їх місце в українському національно-культурному русі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Модерністські тенденції в літературній творчості М. Коцюбинського, О. Кобилянської, В. Стефаника. Микола Вороний – новатор-модерніст в українській поезії. Роль В. Винниченка у модернізації української драматургії. Духовна музика К. Стеценка, М. Леонтовича. Розвиток української музичної фольклористики (Філарет Колеса). Творчість Соломії Крушельницької, Олександра Мишуги.

Витоки українського модернізму. Еволюція архітектурних стилів: інтерпретація стилів (неоготика, неоренесанс, неокласицизм), виникнення еклектизму. Модернізм в українському образотворчому мистецтві й архітектурі. Імпресіонізм, символізм.

Український авангард 1900 – 1910 рр. Витоки модернізму в українському малярстві : І. Труш, О. Новаківський, О. Мурашко, М. Самокиш, Ф. Кричевський, О. Кульчицька.

Вихід української культури на європейський і світовий терени.