6.3 Виконання теоретичних та експериментальних досліджень

Теоретичні дослідження виконують, опрацьовуючи окремі питання дипломного проекту, зокрема, досліджуючи властивості об’єктів проектування та їхні математичні моделі. Теоретичним дослідженням мають передувати чітка постановка задачі проектування, обґрунтування прийнятих припущень, обраного напрямку та методики дослідження. Особливу увагу слід приділити галузям можливого застосування отриманих результатів.

Розрахунки виконуються для обґрунтування, а також з’ясування кількісних оцінок і характеристик прийнятих проектних рішень. Ці розрахунки мають бути пов’язані з основними розділами дипломного проекту, мати чітко сформульовану мету, завдання та логічну послідовність, яка випливає з прийнятої методики дослідження. На підставі отриманих даних формулюють висновки та рекомендації з розглянутих питань.

У тих випадках, коли теоретичні дослідження та розрахунки виконують за відомими методиками, у тексті наводять посилання на відповідні джерела та дають стисле викладення суті цих методик.

В разі використання оригінальних методик, які підготовлені автором проекту, в пояснювальній записці треба навести відповідне обгрунтування.

Наявність експериментальної частини значно підвищує цінність дипломного проекту. Експеримент необхідний для перевірки результатів чи обчислень, а також використаних вихідних даних для розрахунків. Їх мета – підтвердити результати теоретичних положень і досліджень, перевірити розрахунки окремих функціональних вузлів (або пристрою в цілому), уточнити деякі наближені оцінки параметрів, з’ясувати залежності, які важко розрахувати, оцінити ефективність і характеристики прийнятих рішень, спростити обчислення, оцінити їхні похибки, перевірити розроблені алгоритми.

Експериментальні дослідження виконують відповідно до завдання на дипломний проект. Експериментальні результати оформляють, як правило, у вигляді окремого підрозділу, в якому наводять опис експериментальної установки, методику експерименту та оцінку його результатів, стислу характеристику вимірювальних приладів, а також отримані експериментальні залежності.

Методичні вказівки [9], призначені для вивчення студентами правил експлуатації засобів вимірювальної техніки, можуть істотно полегшити проведення експерименту.

Якщо в дипломному проекті (роботі) провадиться багато експериментів, керівник проекту з дозволу завідувача кафедри може зменшити обсяг графічної документації.

Аналіз і оцінку погрішностей окремих вузлів і приладів в цілому виконують тому, що фактичні значення параметрів елементів (резисторів, конденсаторів, мікрострічкових ліній передачі та ін.) і вузлів (модулів, мікросхем) мають виробничі допуски. Необхідно визначити припустимі величини розкиду параметрів, щоб забезпечити задану точність функціонування приладу.

6.4 Виконання тексту пояснювальної записки

Незважаючи на те, що робота над текстом пояснювальної записки дипломного проекту є творчим процесом і ґрунтується на індивідуальному досвіді студента, рекомендується врахувати кілька загальних порад.

Спочатку виконують попередню рубрикацію змістовної частини пояснювальної записки на розділи, підрозділи, пункти, підпункти з короткими відомостями про їх зміст. У процесі роботи рубрикацію уточнюють. Заголовки розділів, підрозділів слід формулювати чітко, конкретно.

Загальними вимогами до тексту пояснювальної записки є логічна послідовність викладення матеріалу, чіткість і конкретність викладення теоретичних та практичних результатів роботи, суті постановки завдання та мети проекту, методів дослідження, прийнятих інженерних рішень, обґрунтованість висновків і рекомендацій. У тексті пояснювальної записки необхідно дотримуватись єдиної термінології. Вона не має бути перевантажена мало інформативним матеріалом, описом загальновідомих методів, виведенням формул тощо – достатньо посилатися на джерела інформації. В тексті пояснювальної записки слід навести використаний аналітичний апарат та результати виконаних розрахунків за допомогою ПЕОМ, САПР. За наявності однотипних розрахунків, їх результати необхідно подавати у вигляді таблиць.

Текст пояснювальної записки не слід викладати від першої особи, а користуватись безособовою формою (наприклад, “обчислюємо”, “знаходимо”, “з виразу виходить…”) за всім текстом у певному відмінку й часі.

Посилання в тексті записки на джерела слід позначати порядковим номером за переліком посилань у квадратних дужках, наприклад, “…показано [5], що …”. Не рекомендується оперувати номерними посиланнями на джерела як словами для побудови речення, наприклад “…показано в [5], що…”.

Текст пояснювальної записки має бути стислим, чітким, добре відредагованим, з формулюваннями, які не допускають неоднозначності їх тлумачення. Викладаючи обов’язкові вимоги, слід вживати слова “має”, “випливають”, “необхідно” і похідні від них.

У тексті записки не можна:

• застосовувати для одного поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми);

• скорочувати позначення фізичних одиниць, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у головках і боковиках таблиць та в поясненнях літерних позначень, що входять у формули;

• використовувати математичний знак “” перед від’ємними значеннями величин, замість знака “” слід писати слово мінус;

• вживати математичний знак без цифр, наприклад, (менше або дорівнює),(більше або дорівнює),(не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

• застосовувати індекси стандартів (ДСТУ, ГОСТ, ОСТ тощо) без реєстраційного номера – слід писати “згідно зі стандартами, нормативними документами тощо”.

Текст пояснювальної записки не слід безпідставно поділяти на абзацні відступи після кожної фрази, або декілька сторінок писати зовсім без абзаців, що заважає перевірці та сприйняттю тексту. Абзацними відступами необхідно виділяти приблизно рівні та відокремлені за змістом частини тексту, які пов’язані між собою загальною логікою викладення.