Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет

Історичний факультет

Вимоги до оформлення магістерської роботи

Спеціальності „Історія”, „Політологія”, „Міжнародні відносини”

Донецьк – 2011

Загальні зауваження. Магістерська робота (магістерська) являє собою студентське наукове дослідження. Її здають на відповідну кафедру не пізніше 15 травня у вигляді спеціально підготовленого рукопису в переплеті (твердому або гнучкому). Обсяг магістерської становить 90 – 100 сторінок. Мова – українська, студентам спеціальності „Міжнародні відносини” рекомендується англійська.

Роботу набирають на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 інтервал (28 – 30 рядків на сторінці) 14-м кеглем шрифту Times New Roman. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 25 мм, нижнє - 25 мм.

Заголовки структурних частин магістерської "ЗМІСТ", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів - маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої), розміщуючи симетрично до тексту. В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка. 3 інтервалам. Кожну структурну частину магістерської ("ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ") починають з нової сторінки. Підрозділи розташовуються у продовження тексту, відстань між заголовком та текстом повинна становити 3-4 інтервали.

До загального обсягу магістерської не входять список використаних джерел та літератури і додатки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою магістерської є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, не проставляючи його номера. Зворотна сторона цього аркушу не нумерується. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки, риски тощо. На першій сторінці таких структурних частин, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, розділ, висновки, список використаних джерел порядковий номер не вказується, але вони включаються до загальної нумерації. Структурні частини: перелік умовних позначень, вступ, висновки, список джерел і літератури, додатки не нумеруються, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Номер розділу (римськими цифрами) ставлять після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими буквами. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу (арабськими цифрами). Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: "1.3.2." (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Структура магістерська роботи:1) титульний аркуш (із зворотом),

2) зміст,3) перелік умовних позначень (за потреби),4) вступ,5) розділ І (стан наукової розробки проблеми, джерела, методологія дослідження),

6) змістовні розділи (ІІ, ІІІ, ІУ),7) висновки,8) посилання,

9) список використаних джерел і літератури,10) додатки (за потреби).

Титульний аркуш магістерської містить вказівку Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецького національного університету, найменування кафедри, де виконана робота; прізвище, ім'я, по батькові автора; назву роботи (великими буквами); вид роботи – магістерська; місто і рік написання роботи (Додаток А). На зворотному боці титульного аркуша зазначається науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові наукового керівника і рецензента; дати здачі роботи на кафедру, № протоколу і дату засідання кафедри, на якому роботу рекомендували до захисту; дата захисту із зазначенням оцінки, з якою захищена магістерська. Кожен із цих записів затверджується підписом відповідальних осіб (зав. кабінетом, зав. кафедрою, секретарем ДЕК) (Додаток Б).

Зміст подають на початку магістерської з найменуваннями та номерами початкових сторінок вступу, розділів, підрозділів, висновків, переліку посилань, списку використаних джерел і літератури, додатків.

Структура вступу:

• актуальність проблеми;

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• хронологічні рамки роботи;

• географічні межі дослідження;

• мета і завдання дослідження;

• наукова новизна дослідження;

• апробація результатів дослідження (публікації; участь у наукових конференціях);

• обґрунтування структури роботи, її загальний обсяг.

Вступ і висновки разом мають становити до 10% загального обсягу роботи. Розділ І (теоретичний) не повинен перевищувати 20% загального обсягу роботи.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) слід бути максимально точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити відповідні посилання на джерело;

д) цитування не повинно бути надмірним, бо створює враження компілятивності праці.

Подання таблиць. Цифровий матеріал, коли його багато або є потреба у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Звичайно таблиця складається із таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків та вертикальних граф. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: "Таблиця 1.2" (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. Кожна таблиця повинна мати назву, котру розміщують на наступному рядку, безпосередньо перед нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога стисліше. Пісдя назви у квадоаьних дужках вказується порядковий номер посилання, в якому міститься використана інформація. Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки мають бути максимально точними і простими. Висота рядків - не менша ніж 8 мм. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Громіздкі таблиці доцільно виносити до Додатків. У такому разі обов’язково необхідно посилатися на таблицю в тексті.

Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Посилання на джерела роблять по мірі їх вживання в тексті. Порядкові номери посилань вказують у квадратних дужках. Нумерація посилань ведеться суцільно (від 1 до ....) в межах вступу, кожного з розділів, висновків. Після висновків наводиться перелік посилань за відповідними структурними частинами магістерської (Додаток В).

Оформлення списку використаних джерел і літератури. З нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з джерелами й літературою з досліджуваної проблеми. Список використаних джерел і літератури містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після переліку посилань. Він поділяється на дві частини: Джерела і Література (Додаток Г). Джерела необхідно об’єднувати в групи. Порядок їх розміщення визначається важливістю кожної з них для даної роботи. Для історичного дослідження важливе значення мають архівні документи, тому в разі використання їх варто у списку джерел поставити на перше місце. Це дозволить рецензентам оцінити ступінь історичності й самостійності магістерської роботи. Якщо архівні джерела не використовувалися, то їх не вказують і в загальному переліку. Слід мати на увазі, що архівними є також матеріали поточних архівів сучасних установ, організацій, підприємств, фірм тощо. Найчастіше такі документи залучаються до дослідження майбутніми фахівцями в галузі політології й міжнародних відносин (хоча нерідко до них звертаються й історики). Тому матеріали поточних архівів також необхідно об’єднувати в одну групу і за необхідності ставити їх на перше місце у відповідному списку наприкінці роботи.

Література також може групуватися за видами (монографії, статті, дисертації й автореферати дисертацій). Якщо окремих видів літератури небагато, то їх не доцільно виділяти в окрему групу; краще подати загальним списком. Література (в загальному списку і всередині груп) розташовується в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або назв. Спочатку розташовують літературу, видану кирилицею, потім – іншими мовами, теж в алфавітному порядку.

Internet-ресурси не слід виділяти в окрему групу джерел або літератури, оскільки вони такими не є. Internet – не джерело, не література, а місце розташування останніх, засіб масової інформації. Виняток становлять сайти офіційних установ.

Відомості про джерела та літературу, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію можна одержати зі стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:20063582-97 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис Загальні вимоги та правила складання" (ГОСТ 7.1-2003, IDT).

Складові бібліографічного опису (Додаток Д).

Опис архівних джерел має містити наступну інформацію: назву архіву, номер і назву фонду, номер опису, номер і назву справи, кількість аркушів. Усі дані подаються відповідно до внутрішніх норм оформлення кожного архіву.

Інформація про авторів у бібліографічному описі подається в такому порядку: спочатку прізвище, потім ініціали (Максименко І.С. aбо Baldwin R.E.). У тексті магістерської – навпаки – спочатку подаються ініціали або ім’я, потім – прізвище (І.С.Максименко aбо R.E.Baldwin, або Іван Максименко, або Robert E. Baldwin). Ця норма поширюється і на вітчизняні, і на іноземні видання. Якщо робота має два або три автори, можна подати лише прізвище та ініціали першого і далі додати „та ін.” або „et al.”. Видання, що мають чотирьох і більше авторів або не мають індивідуальних авторів, записують за назвами, після цього через косу лінію подають дані про авторів (не більше перших трьох, а далі додають „та ін.” або „et al.”). У цьому випадку ініціали розміщують перед прізвищами.

Назву роботи подають, як вказано на титульному аркуші. За наявності підзаголовку його наводять після основної назви через двокрапку (додаток В). За потреби після основної назви через двокрапку уточнюються відомості про характер видання: Підручник, Навч. посібник, Довідник, Енцикл. словник, Зб. статей, Зб. наукових праць, У 10 т. тощо.

Інформацію про переклад фіксують після назви через косу лінію, наприклад, „Пер. з англ.”, „Пер. з фр. В.Бойчука”.

Місце видання подають після автора, назви, інформації про переклад у назвиному відмінку. Скорочуються назви міст Київ (К.), Москва (М.), Санки-Петербург (СПб.), New York (N.Y.). Всі інші міста України й світу записуються повністю (Харків, Львів, Донецьк, Ростов-на-Дону, London). Якщо в книзі зазначено два місця видання, їх подають через крапку з комою (;). Якщо одна з двох назв міст не скорочується, необхідно обидві подавати повністю. Правильно: „К.; М.” або „Київ; Львів”. Помилка: „ К., Львів”.

Назву видавництва записують коротко, без слова „видавництво” і без лапок.

Рік видання подають після назви видавництва, через кому, арабськими цифрами. Після року ставлять крапку і тире (. – ).

Обсяг видання записують арабськими або римськими цифрами (як зазначено у виданні) зі скороченим словом сторінка: в українській – с., в англійській – р., у німецькій – S. , у французькій – s. (150 с., 150 р. тощо).

Опис джерела, взятого в мережі Internet. Спочатку зазначають назву інформації відповідно до правил бібліографічного опису. Потім у квадратних дужках ([ ]) пишуть слово Цит. (або Cited.), після коми вказують дату відвідання сторінки в Internet. Потім подають: Доступний з: (або Available from:) <http://www ..........> - адресу сторінки.

Правила оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження магістерської на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожен із них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично стосовно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток " і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1)- перша формула додатка А.