- •1. Види господарського обліку: характеристика і правові основи ведення кожного виду.
- •2. Види бухгалтерського обліку: характеристика і правові основи ведення кожного виду.
- •3. Користувачі бухгалтерського обліку і фінансової звітності: поняття, види, інформаційні потреби.
- •4. Характеристика Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»: час набуття чинності, сфера дії, статті.
- •5. Принципи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
- •6. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
- •7. Національні стандарти бухгалтерського обліку: поняття, характеристика по групах.
- •8. Об'єкти бухгалтерського обліку: види, характеристика.
- •9. Предмет бухгалтерського обліку.
- •10. Метод бухгалтерського обліку.
- •11. Групи господарських засобів підприємства за складом, їх характеристика, приклади.
- •12. Групи господарських засобів підприємства за розташуванням (розміщенням).
- •13. Групи джерел формування господарських засобів підприємства.
- •14. Основні засоби підприємства: поняття, види по групах, об’єкт основних засобів, правова основа.
- •3.1. Поняття, класифікація і структура основних засобів підприємства
- •15. Нематеріальні активи: поняття, види по групах, правова основа.
- •16. Запаси: поняття, складові, правова основа.
- •17. Адресна частина балансу, актив балансу (статті, розділи), пасив балансу (статті, розділи).
- •18. Активи підприємства: поняття, відображення в балансі.
- •19. Зобов'язання підприємства: поняття, види, відображення в балансі.
- •20. Власний капітал: поняття, його складові відповідно до п(с)бо 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
- •21. Мета складання балансу, принцип його побудови, основна формула балансу.
- •22. Бухгалтерський рахунок: поняття, класифікація за видами.
- •29. Бухгалтерська проводка: поняття, принцип складання.
17. Адресна частина балансу, актив балансу (статті, розділи), пасив балансу (статті, розділи).
18. Активи підприємства: поняття, відображення в балансі.
Активи підприємства — це майно в його матеріальній і нематеріальній формах, придбане підприємством за рахунок власних або залучених ресурсів, що перебувають у його розпорядженні та призначені для використання у фінансово-господарській діяльності з метою отримання прибутку. Залежно від строку та специфіки використання у виробничій діяльності підприємства активи поділяють на необоротні (фіксовані) та оборотні (поточні). Необоротні активи призначені для тривалого використання в процесі фінансово-господарської діяльності. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, а також незавершене будівництво, довгострокову дебіторську заборгованість тощо. Кошти, інвестовані в необоротні активи, є певною мірою знерухомленими, вилученими з обороту на тривалий період і не можуть бути оперативно використані на інші цілі. Тому інвестиції в необоротні активи, як правило, здійснюються за рахунок довгострокових джерел фінансування і докладно оцінюються з погляду їх доцільності. Основні засоби є найважливішою складовою
необоротних активів, оскільки є необхідними при організації будь-якого виробничого процесу. До основних засобів належать будівлі, споруди, транспортні засоби, меблі, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування тощо. Кошти, інвестовані в основні засоби, так само як і самі основні засоби, часто називають основним капіталом.
Нематеріальні активи займають більш чи менш значущу частку необоротних активів залежно від специфіки діяльності підприємства, його фінансової та інвестиційної політики.' В будь-якому разі — це активи, які досить швидко можуть втратити свою ринкову вартість внаслідок швидкого морального старіння. Тому їх вартість часто не враховують при обчисленні власного капіталу підприємства.
Основні засоби та нематеріальні активи неодноразово використовуються у виробничому циклі. В процесі такого використання їх вартість поступово зменшується внаслідок морального та фізичного зносу і переноситься на вартість виробленої продукції.
Довгострокові фінансові вкладення характеризують інвестиційну діяльність підприємства, безпосередньо не пов'язану з його основною діяльністю (якщо це не є вкладеннями в дочірні або асоційовані компанії). Кошти, вкладені у такий спосіб, є вилученими з господарського обороту і їх наявність може бути виправданою лише в разі високої прибутковості інвестицій та наявності вільних фінансових ресурсів, які не передбачено використовувати для розширення виробничої діяльності.
До оборотних активів підприємства належать товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість, ліквідні цінні папери, грошові кошти тощо. Частина оборотних активів повністю використовується протягом одного виробничого циклу, а частина може залишатись невикористаною. Вартість використаних оборотних активів повністю переноситься на вартість виготовленої продукції, а активи поновлюються для забезпечення неперервності виробничого процесу.
Частина оборотних активів підприємства постійно перебуває в грошовій формі. Вона призначена для здійснення розрахунків з постачальниками, працівниками підприємства, бюджетом, виконання зобов'язань перед кредиторами, засновниками, банківськими установами та ін.
Кошти, інвестовані в оборотні активи підприємства, називають оборотним капіталом. Часто оборотним капіталом називають самі оборотні активи. Важливими характеристиками стану оборотних коштів на підприємстві є чистий оборотний капітал, що визначається різницею між оборотними активами та поточними зобов'язаннями, а також власний оборотний капітал, що визначає оборотні активи, придбані за рахунок власних коштів, і дорівнює додатній різниці між власним капіталом і необоротними активами підприємства.
Активи підприємства за ступенем ліквідності поділяють на кілька груп. Найменш ліквідними вважаються необоротні активи, більш ліквідними — товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість. Най-ліквіднішими активами є грошові кошти підприємства. Обсяг ліквідних активів, що значною мірою обумовлює платоспроможність та ліквідність підприємства, залежить від специфіки його діяльності, а також від бажання й уміння фінансових менеджерів підтримувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на задовільному рівні.
У цілому структура активів підприємства визначається його діяльністю і суттєво впливає на структуру фінансових ресурсів, а саме на співвідношення власних та залучених ресурсів, довгострокових і поточних зобов'язань підприємства.
