57. Західноукраїнські землі в системі радянсько-німецького дії і Їх правова оцінка.

Закарпатська Україна після закінчення першої світової вій­ни перебувала у складі Чехословаччини. У 1938 р. характер політичних процесів у Закарпатті круто змінився. Внаслідок мюнхенської змови західних держав із Гітлером почалося роз­членування Чехословаччини. Влада центрального уряду Праги була номінальною. Словаччина здобула автономію в рамках Чехословацької республіки. Відкрилася можливість надати самоврядування й Закарпаттю, з чим уряд республіки зволі­кав 20 років. 11 жовтня 1938 р. Закарпаття врешті-решт одер­жало автономію.

Виникло територіальне утворення Карпатська Україна (Під­карпатська Русь). На нього вже давно зазіхала хортистська Угорщина — союзник Німеччини. 2 листопада 1938 р, відбувся так званий Віденський арбітраж, згідно з рішенням якого міністри закордонних справ Німеччини та Італії віддали Угорщині пів­денні райони Закарпаття (Ужгород, Мукачеве і Берегове) за­гальною площею 11 927 кв. км з населенням 1 млн 100 тис. осіб.

11 листопада угорськими військами було окуповано Ужго­род, встановлено військову адміністрацію та заборонено усі партії української національної орієнтації. Невдовзі в Ужгороді виникла «Угорська національна рада».

Через те, що частину Карпатської України зайняли угорці, столицю автономного краю було перенесено з Ужгорода до Хуста. Незважаючи на втрату значної частини території, україн­ці з великим ентузіазмом взялися за відбудову Закарпаття. 12 лютого 1939 р. відбулися вибори до сейму Карпатської України, які засвідчили яскраву перемогу Українського Націо­нального Об'єднання (УНО), яке отримало 86 % голосів. Голо­вою УНО обрали А. Волошина. 14 березня 1939 р, було прого­лошено самостійність Карпатської України. Тоді ж сформували тимчасовий уряд, який очолив А. Волошин, а міністрами стали Ю. Ревай, Ю. Перевузник, С. Клочурак, Ю. Бращайко, М. До­линай.

15 березня почав роботу сейм Карпатської України. На йо­го засіданнях було пр'чйнято історичної ваго документи: про незалежність, державний устрій, назву, мову, прапор, герб і гімн Карпатської України. Державною мовою стала українська, прапор — жовто-блакитний. Була прийнята і Конституція. Пре­зидентом обрали Августина Волошина. Почалося формування Карпатської Січі — збройних сил нової держави.

Уряд фашистської Німеччини вдавав спочатку, що готовий захистити Карпатську Україну від зазіхань Угорщини. Проте заяви про це і заснування у Хусті німецького консульства було не що інше, як загравання з Карпатською Україною, прагнення використати «українську карту» для своєї мети. У березні 1939 р. численні домагання хортистів щодо Карпатської Украї­ни були задоволені, й Птлер дав згоду на те, щоб Угорщина окупувала її.

Почалася героїчна і водночас трагічна сторінка в історії Карпатської України. Малочисленні й погано озброєні загони Карпатської Січі, незважаючи на допомогу місцевого населен­ня і бойовиків УВО (Української Військової Організації) — ОУН змушені були відступити перед збройною силою Угорщини. Карпатська Україна не змогла вибороти волю. Із благословен­ня Гітлера угорські дивізії потопили визвольну боротьбу за­карпатських українців у крові. Президент А. Волошин опинився спочатку в Празі, а в травні 1954 р. радянська контррозвідка силоміць вивезла його до Москви, де він невдовзі помер під час допиту.Незважаючи на окупацію, яка знову опустилася над Закар­паттям, проголошення незалежної держави мало велике істо­ричне значення. Воно продемонструвало непереборне праг­нення українського народу до створення власної держави, його готовність до жертв заради досягнення цієї світлої мети.