6 Принципи та функції сімейного права

Принципи сімейного права – це закріплені чинним сімейним законодавством основні засади, керівні положення, ідеї, відпо­відно до яких нормами сімейного права регулюються особисті та майнові відносини.

Принципи сімейного права визначаються цілями правового регулювання сімейних відносин в Україні (ст. 1 СК України):

• зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу кон­кретних осіб;

• утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім 'ї;

• побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на по­чуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

• забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можли­вістю духовного та фізичного розвитку.

Принципи сімейного права:

• Добровільності шлюбного союзу чоловіка та жінки (ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України). Вступ до шлюбу та вибір подружжя залежить виключно від волі громадян, при цьо­му не потрібні наявність згоди або дозволу з боку інших осіб. Добровільність передбачає вільне волевиявлення чоловіка та жінки, яке майбутні подружжя виражають двічі: при поданні за­яви до ДОРАЦСу та під час реєстрації шлюбу. Для підтверджен­ня дійсності волевиявлення реєстрація шлюбу відбувається у присутності двох сторін, які вступають до шлюбу (ст. 34 СК Ук­раїни). Порушення волевиявлення під час вступу до шлюбу є підставою для визнання його недійсним.

• Рівності подружжя в сім'ї. Положення цього принципу по­ходять від конституційних положень про рівність прав та свобод чоловіка та жінки, про свободу вибору місця перебування та проживання, роду занять та обов'язків батьків стосовно своїх не­повнолітніх дітей - статті 21, 24, 51 Конституції України, ст. 7 СК України. Даний принцип ґрунтується на особистому, довір­чому характері сімейних відносин.

• Визнання шлюбу, укладеного тільки у ДОРАЦСу. Правове регулювання шлюбних відносин в Україні здійснюється держа­вою, її заінтересованість у цьому визначається тим, що шлюб є основою сім'ї. Відповідно до чинного законодавства визнається тільки шлюб, який укладений в державних органах реєстрації актів цивільного стану. Релігійний обряд шлюбу (вінчання) та фактичні шлюбні відносини не мають правового

8

значення та не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя (п. З ст. 21 СК України).

• Вирішення внутрішньосімейних питань за взаємною зго­ дою - заснований на диспозитивному способі регулювання сі­ мейних відносин та виражається у наданні членам сім'ї можли­ вості вибору моделі побудови внутрішньосімейних відносин. Конкретизація цього принципу міститься у нормах СК України (статті 54, 141, 142, 157, 160 СК України), відповідно до яких, питання материнства, батьківства, виховання, освіти дітей та ін­ ші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно на під­ ставі принципу рівності подружжя. Ніхто з них не має переваг і не має права нав'язувати свою волю.

• Пріоритет сімейного виховання дітей, турбота про їх влаш­тування та розвиток, забезпечення пріоритетним захистом їх прав та інтересів. Цей принцип деталізується у нормах СК Ук­раїни, що регулюють правовий стан дитини у сім'ї. Норми цього інституту є новими для сімейного законодавства України. В них визначається, що діти є самостійними носіями сімейних прав. Наприклад, держава передбачає гарантії охорони прав та захис­ту цих прав; визначається коло осіб, які зобов'язуються захища­ти права та інтереси дітей, підстави та способи захисту (ст. 152, п. 2 ст. 167, статті 171, 174 СК України та ін.

• Забезпечення пріоритетним захистом прав та інтересів не­працездатних членів сім'ї (ст. 51 Конституції України). В СК України містяться норми, що спрямовані на забезпечення реалі­зації даного принципу: ст. 75 СК України «Право одного з по­дружжя на утримання», ст. 76 СК України «Право на утримання після розірвання шлюбу», ст. 180 СК України «Обов'язок бать­ків утримувати дитину», ст. 199 СК України «Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчан­ня», ст. 202 СК України «Підстави виникнення обов'язку повно­літніх дочки, сина утримувати батьків» та ін. Тобто держава та суспільство беруть під свій контроль інтереси членів сім'ї, які са­мі не можуть забезпечити задоволення існуючих потреб (ст. 5 СК України).

• Одношлюбність (моногамія). Неможливо юридично уклас­ ти шлюб між особами, одна з яких вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі (ст. 25 СК України). Реєстрація з осо-

9

бою, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі, можлива лише за наявності документів про припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, про смерть одного з подруж­жя, рішення суду про визнання шлюбу недійсним).

• Свобода припинення шлюбу під контролем держави. Цей принцип безпосередньо пов'язаний з принципом добровільнос­ті шлюбного союзу. Тобто, якщо не існувало свободи розірван­ня шлюбу, то не існувало б свободи шлюбу. Розірвання можли­ве як за взаємною згодою подружжя (п. 1 ст. 105 СК України), так і за відсутністю згоди одного з них (п. З ст. 105, ст. 107 СК України) або з інших підстав, передбачених чинним законо­давством.

• Рівність громадян незалежно від статі, раси, національнос­ті, походження, майнового стану, посади, місця проживання, ре­лігійних та інших переконань, переконань, приналежності до гро­мадських об'єднань, а також інших обставин. Сімейний кодекс не припускає ніяких форм обмежень прав громадян при вступі до шлюбу та у сімейних відносинах за ознаками соціальної, расо­вої, національної, мовної або релігійної приналежності (ст. 7 СК України), що узгоджується з найважливішим конституційним принципом (статті 21, 24 Конституції України).