Текст как функционально-стилевая категория

 

При характеристике текстов по их функционально-стилевой ориентации (по их принадлежности к разным функциональным стилям) учитываются признаки экстралингвистические (сфера общения, отражающая сферу человеческой деятельности, и общая функция речи) и собственно языковые (функционально-стилистическое расслоение средств языка).

Все тексты по их функционально-стилевым и стилистическим качествам можно отнести к основным книжным стилям: официально-деловому, научному, публицистическому, художественному. Естественно, что их жанрово-стилистические разновидности многообразны. И степень дифференциации может быть различной. Разным видам текста, разным жанрам литературных произведений соответствуют внутренние разновидности функциональных стилей. Внутри жанров можно выделить свои разновидности, и поэтому внутренняя дифференциация стилей и текстов может оказаться многоступенчатой.

Среди официально-деловой литературы, которая определяет черты официально-делового стиля, выделяются тексты дипломатические, законодательные, юридические, административно-канцелярские, которые в свою очередь имеют жанровую дифференциацию: нота, конвенция, международный договор, заявление; закон, устав, распоряжение; протокол, докладная и т.п.

Научная (специальная) литература, ориентированная на использование научного стиля речи, также представляет сложное образование: собственно научные тексты (научно-технические, научно-гуманитарные, естественнонаучные), научно-популярные; учебные. В стилевом отношении различаются и жанровые разновидности:монография, статья, тезисы, реферат, учебник, учебное пособие, сборники упражнений, задач и др.

Тексты газетно-публицистические крайне неоднородны: тексты агитационно-пропагандистские, политико-идеологические, научно-публицистические, критико-публицистические, художественно-публицистические. Все это представлено разными жанрами (призывы, воззвания, прокламации, партийные документы; репортажи, интервью, корреспонденции, статьи, обзоры, заметки; очерки, фельетоны и др.). Такие тексты сориентированы в речевом плане на газетно-публицистический стиль.

Справочная и инструктивная литература представлена разного рода словарями и энциклопедиями, инструкциями, кулинарными рецептами и т.п.

Художественная литература, соответственно классическому делению на роды, представлена прозой, поэзией и драматургией, где господствует художественный стиль речи.

23. Точність ділового тексту.

24. Поняття авторської позиції і представлення ії в тексті.

25. Цілісність та звязність тексту офіційно — ділових документів.

26. Інформаційно-структурні якості тексту.

27. Ключові слова у текстах офоіційно- ділових документів

28. Складне синтаксичне ціле.

Складне синтаксичне ціле — це група речень, об’єднаних граматичним і змістовим зв’язком, що виражають думку вільніше, розгорнутіше й повніше порівняно з реченням. У складному синтаксичному цілому речення не рівноцінні: одне з них виражає найважливішу інформацію, а інші — уточнюють, поглиблюють, конкретизують її. Складне синтаксичне ціле найчастіше збігається з абзацом, хоч може складатися і з кількох абзаців. Текстові характерні такі ознаки:  зв’язність,  цілісність,  авторська мета,  інформативність,  ситуативність (зв’язність з контекстом),  наявність смислових частин та єдність їх,  особистісне ставлення,

  розгорнутість, послідовність,завершеність,динамізм  зображуваного. Серед названих ознак найважливішим є зв’язність і цілісність.  Зв’язність —  властивість, що характеризує  особливості  з’єднання  всередині  тексту  його  елементів.  Цілісність —  властивість, пов’язана  зі  смисловою  єдністю. Текст може  бути  зв’язний,  але не цілісний  і, навпаки, цілісний, але незв’язний.

До складу тексту поряд із ССЦ можуть входити й окремі речення (коли одне таке речення охоплює зміст якоїсь підтеми тексту).

ССЦ не слід ототожнювати з абзацом. Здебільшого ССЦ збігається з абзацом, але необов´язково. Так, одне ССЦ може охоплювати два чи й три абзаци і, навпаки, в абзаці може бути кілька ССЦ. Абзац і ССЦ — це різнорівневі категорії, які ґрунтуються на різних засадах: абзац — на композиційно-стилістичних, ССЦ — на синтаксичних, структурно-семантичних.

Основними засобами синтаксичного об´єднання речень у ССЦ є:

1) особові і вказівні займенники, займенникові прислівники (він, ти, ви, хто, його, це, так, тут, там, тоді та ін.);

2) лексичні повтори, що підкреслюють значення виділених слів у тексті;

3) однакові видо-часові і способові форми дієслів-присудків;

4) єднальні та протиставні сполучники (і, та, а, але, проте та ін.);

5) сполучники з приєднувальним значенням (також, і навіть, та й, та ще й);

6) частки (лише, тільки, немов, ніби, і, не, а, от тощо);

7) неповнота окремих речень та деякі інші засоби.

Залежно від способу зв´язку між реченнями, що входять до ССЦ, виокремлюють три основні структурні типи ССЦ: із ланцюжковим, паралельним і змішаним зв´язком. При ланцюжковому зв´язку речень, що входять до ССЦ, кожне наступне речення розкриває, уточнює, доповнює зміст попереднього, і в такий спосіб здійснюється розгортання думки, відбувається її рух. Засобами зв´язку між реченнями цього структурного типу ССЦ зазвичай виступають займенники, повтори слів, займенникові прислівники тощо. Василь Стус — людина рідкісної моральної обдарованості, голос сумління у світі розхитаних і розмитих понять честі, правди, порядності. Він зберіг свій стиль до кінця. І це було основою його трагедії. Він ніс даровану йому іскру Божу з гідністю й лицарською одвагою, не згинаючись і не обминаючи. На такій дорозі поети гинуть. (Є. Сверстюк).

При паралельному зв´язку речень усі повідомлення однаково доповнюють думку, висловлену в зачині, називають одночасні, рівноправні явища. Такі речення переважно однорідні за складом, однакові чи подібні за будовою, зв´язки між ними схожі на зв´язки між частинами складносурядних і безсполучникових складних речень з однотипними частинами. Засобами зв´язку звичайно виступають однакові видо- часові форми дієслів-присудків. Такі ССЦ використовуються переважно для опису послідовних, незалежних один від одного подій чи картин, а також одночасних дій, явищ. Над темним безмежжям лісів, які з усього боку затуляли небокрай, сходив весняний ранок. У повітрі чути було пахощі листя, що за кілька днів розпустилося з набубнявілих бруньок, і молодої, покропленої росою трави. Біля струмків, ще повноводих від весняної повені, золотилося латаття, мов коштовне гаптування на зеленому килимі. Перед сходом сонця панувала врочиста тиша (Ю. Крашевський).

Ланцюжковий і паралельний зв´язки можуть поєднуватися в межах одного ССЦ, утворюючи змішаний тип зв´язку речень, як, наприклад, у ССЦ Жовтень — другий місяць осені. Назва його пов´язана з кольором, що переважає в цей час у природі. Виблискують у небесній сині жовтою різьбою берези. Святковими у своїй красі стоять золотаво-червоні клени. Пагорби й схили відсвічують багряно- жовто-золотистими барвами (А. Волкова), де перше й друге речення пов´язані ланцюжковим зв´язком, а третє, четверте і п´яте — паралельним.



29. Зрозумілість ділового тексту.

30. Поняття інформаційної насиченості тексту і інформативності тексту.

Інформативність тексту (від лат. information — повідомлення про стан справ, відомості про щось і textus — тканина, сплетіння, поєднання) — здатність тексту бути носієм завершеного повідомлення, передавати інформацію. Інформативність як важлива властивість тексту характеризує кількість інформації, що міститься в ньому, її важливість і новизну.

Сутність цього поняття виявляється по-різному в текстах, адже залежить від виду інформації, що використовується автором повідомлення.

Науковець І. Р. Гальперін зазначає, що категорія інформативності як обов'язкова ознака тексту може виявлятися в різних формах – від нульової, коли зміст тексту не дає нічого нового, а лише повторює вже відоме, до концептуальної, коли для її виявлення слід піддати текст скрупульозному аналізу. Між цими полюсами розміщені інформації різного ступеню насиченості (міри новизни).

Інформаційна насиченість – загальна кількість інформації, яка міститься в тексті. Однак цінність має перш за все нова інформація, корисна, прагматична, саме вона є показником інформативності тексту. Інформаційна насиченість тексту – абсолютний показник якості тексту, а інформативність – відносний, оскільки ступінь інформативності повідомлення залежить від потенційного читача.

«Інформативність тексту – це ступінь його смисло-змістовної новизни для читача, яка заключна в темі та авторській концепції, системі авторських оцінок предмета думки» [2].

Міра інформативних якостей тексту може знижуватись або зростати. Інформативність (як її інтерпретує прагматика тексту) знижується, якщо інформація повторюється, та, навпаки, підвищується, якщо текст містить максимально нову інформацію.

31. Авторська модальність.

32. Поняття інформаційної насиченості тексту.

Інформаційна насиченість – загальна кількість інформації, яка міститься в тексті. Однак цінність має перш за все нова інформація, корисна, прагматична, саме вона є показником інформативності тексту. Інформаційна насиченість тексту – абсолютний показник якості тексту, а інформативність – відносний, оскільки ступінь інформативності повідомлення залежить від потенційного читача.

33. Поняття інформативності тексту .

«Інформативність тексту – це ступінь його смисло-змістовної новизни для читача, яка заключна в темі та авторській концепції, системі авторських оцінок предмета думки

34. Доступність ділового тексту.

35. Імпліцитний та експліцітний звязок у тексті документу.

36. Вимоги до оформлення автобіографії.

Автобиография – это жанр официально-делового стиля, излагающий жизнеописание от первого лица. В отличие от резюме, в автобиографии все сведения подаются в хронологическом порядке и связанным текстом. Цель автобиографии – сформировать представление о профессиональном, общественном и семейном положении человека.

Кадровые службы различных учреждений, в ведении которых находится документация по персоналу, предъявляют различные требования к содержательной части автобиографии, связанные, в первую очередь, со степенью подробности изложения сведений об авторе и его ближайшем окружении.

Заголовочная часть включает название документа, ФИО. Первое ССЦ содержит информацию о дате и месте рождения, национальности, социальном происхождении. Второе ССЦ информирует об учебном и профессиональном пути человека. Третье ССЦ характеризует общественный статус, четвёртое – семейное положение. В заключительной части автобиографии указываются паспортные данные, ставится дата и подпись.

Для изложения завершённых событий используются глаголы прошед-

шего времени: учился, работал, поступил____________, окончил и т. д.

37. Вимоги до оформлення характеристики.

Характеристика – это жанр официально-делового стиля, содержащий комплексную оценку профессиональных и личностных качеств работника, а также выводы и предложения по его перспективной карьерной траектории.

В заголовочную часть входит название документа, указание должности лица, о котором пойдёт речь, наименование организации, выдающей характеристику, ФИО сотрудника. В характеристике не допускается субъективизм, тон характеристики должен быть сугубо нейтральным. Не следует заострять внимание на мелочах.

Первое ССЦ посвящено анкетным данным (год рождения, образование, стаж работы). Второе ССЦ посвящено характеристике деловых качеств, третье – ха-

рактеристике личных качеств.

Обычно оценка проводится по следующим показателям:

• профессиональная компетентность (знания, умения, опыт), стаж работы по специальности, знание необходимых нормативных документов, регламентирующих деятельность, качество выполнения работы, своевременность выполнения должностных обязанностей, мера ответственности за результаты работы;

• эффективность решения поставленных задач, способность в короткие сроки осваивать вопросы, обеспечивающие повышение эффективности труда и качество работы;

• степень активности в работе, участие в творческой деятельности;

• умение оперативно принимать решения для выполнения стоящих задач, способность адаптироваться к новой ситуации и применять новые подходы к решению возникающих проблем;

• способность прогнозировать и планировать, организовывать, координировать и регулировать, а также контролировать и анализировать работу подчиненных (для руководящего состава);

• умение опираться на профессиональную помощь своих коллег;

• умение работать в коллективе;

• уровень общей культуры;

• производственная этика, стиль отношения с коллегами и клиентами, коммуникабельность, доброжелательность, отзывчивость;

• психологическая устойчивость, способность к самооценке.

Последнее сложное синтаксическое целое содержит вывод, в котором указывается назначение характеристики.

Текст пишется от третьего лица.

38. Вимоги до оформлення резюме .

Резюме – анкетный жанр официально-делового стиля, характеризующий личные и деловые качества работника, дающий информацию об образовании и опыте работы.

Резюме содержит следующую информацию:

1) ФИО,

2) год рождения,

3) домашний адрес, телефон,

4) семейное положение, наличие детей;

5) образование,

6) опыт работы,

7) дополнительные сведения (знание иностранных языков, компьютера, права на вождение автомобиля, хобби).

В заголовочную часть обычно включается фамилия, имя, отчество, название должности, на которую претендует автор резюме (здесь необходимо следовать принципу: одна должность – одно резюме), телефон, электронный адрес.

Одной из типичных ошибок резюме является отсутствие кода города, не соотносящиеся между собой сведения о возрасте, образовании, стаже работы.

Основная часть резюме представлена тремя разделами. Первым может следовать раздел «Образование» или «Опыт работы».

В разделе «Образование» следует указывать полное название учебного заведения. Поскольку данный жанр включает информацию о специальном образовании, сведения об обязательном среднем образовании не указываются. Рекомендуют отмечать наличие диплома с отличием. Если данный раздел не богат по содержанию, можно указать название выпускной квалификационной работы. Данный раздел можно расширить информацией о курсах и тренингах. В этом случае помимо названия учебного заведения, в котором были проведены курсы, указывают название образовательной программы, объём часов, название документа, который выдали по окончании курсов.

Раздел «Опыт работы» можно начать с последнего места работы или расположить данные в хронологическом порядке. Обязательно указание должности. В данный раздел можно включить информацию о практиках.

В разделе «Дополнительные сведения» размещается информация о знании иностранных языков, наличии прав на вождение автомобиля, хобби, иногда личная информация (семейное положение, наличие детей) и прочее.

Резюме должно иметь ярко выраженную структуру и простой язык изложения. У работодателя должно уйти минимум времени на просмотр резюме и принятие решения по нему. В тексте должны бросаться в глаза ключевые способности автора, достижения, опыт.

Перечислим основные признаки резюме.

1. краткость

2. понятность

3. Резюме датируется и подписывается.

39. Вимоги до оформлення акта.

Вимоги до оформлення акта

1. Заголовок до тексту має включати короткий зміст актованого факту чи події.

2. Текст складається з двох частин: вступної, в якій вказують підстави для складання акта, перераховують членів комісії, їхні посади, прізвища, ініціали, та констатуючої, в якій зазначають мету і завдання, описують сутність і характер виконаної роботи, встановлені факти, вносять пропозиції, роблять висновки.

3. Дата акта має відповідати дню факту, що актується.

4. Акт складають у трьох примірниках: 1-й направляють до вищої організації, 2-й - керівникові організації, 3-й підшивають до справи.

5. Акт підписують всі особи, які брали участь у його складанні, а також присутні.

Зразок

МІНІСТЕРСТВО ПРОМИСЛОВОСТІ ЗАТВЕРДЖУЮБУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ Директор комбінату

Київський азбестоцементний P.M. Стеценко

комбінат

АКТ

12.10.98 № 12 м. Київ

Установлення продуктивної потоково-механізованої технологічної лінії для виробництва азбестоцементних волокнистих листів

Підстава: Наказ директора комбінату від 10.09.98 № 101

Створено комісію в складі:

Голова - керівник лабораторії технології листових матеріалів СІ. Марченко.

Члени комісії - головний технолог комбінату Д.М. Петриченко, старший інженер лабораторії Ю.В. Симченко.

Присутні: заступник директора заводу № 1 Н.Л. Матвійчук, головний Інженер комбінату М.П. Родін.

У період з 10.10.96 до 12.10.98 комісія провела роботу з метою встановлення фактичної продуктивності технологічної лінії для виготовлення азбестоцементних волокнистих листів на заводі № 1,

Технологічну лінію прийнято до експлуатації Державною комісією в грудні 1996 р. із середньою сталою годинною продуктивністю 800 листів. За час, що минув з моменту прийняття лінії до експлуатації, її продуктивність значно підвищилася. Для уточнення продуктивності лінії і визначення якості продукції, що випускається, комісія розглянула такі матеріали.

1. Відомості про роботу технологічної лінії за весь період експлуатації.

2. Результати роботи лінії за перший - третій квартали 1997 р.

3. Фізико-механічні показники.

Ґрунтуючись на аналізі наданих матеріалів і на результатах роботи технологічної лінії заводу № 1, комісія відповідно до Вказівок з проведення одночасного обліку наявних виробничих потужностей діючих промислових підприємств визначила годинну продуктивність лінії - 4000 листів, що відповідає річній потужності ЗО млн. листів.

Комісія пропонує встановити потужність технологічної лінії розміром ЗО млн. листів на рік.

Складено в трьох примірниках: 1-й примірник - комбінатові; 2-й примірник - лабораторії; 3-й примірник - заводові № 1.

Голова комісії Д.М. Марченко

Члени комісії СІ. Петриченко

Ю.В. Симченко

40. Вимоги до оформлення наказу.

НАКАЗ — правовий документ, який видається керiвником органiзацii (установи) на правах єдиноначальностi i в межах його компетенцiї.

З метою полегшення роботи з документом накази поділяють на підгрупи за ознаками:

— “за призначенням” — накази з основної дiяльностi i з особових справ;

— “за технiкою видання” — “iнiцiативнi” та „примусові”;

— “за застосуванням” — нормативнi та iндивiдуальнi.

Кожен вид наказу повинен мати такi реквізити:

— автор документа (назва органiзацiї) якщо документ оформляється не на бланку;

— назва виду документа (н а к а з);

— дата (проставляють у день пiдписання);

— iндекс (порядковий номер) — вiдлiк ведеться вiд початку календарного року за хронологією зростання;

— мiсце складання чи видання;

— заголовок до тексту;

— позначка про контроль (в разi потреби);

— текст;

— гриф погодження (в разi потреби);

— вiзи (в разi потреби);

— пiдпис;

— відтиск печатки (в разi потреби);

— позначка про виконавця.

Заголовок до тексту наказу

Обов'язковим реквізитом наказу з основної діяльності організації та на казу з адміністративно-господарських питань є «Заголовок до тексту доку­мента». У ньому має міститися стислий виклад змісту наказу. Бажано, щоб заголовок до тексту був коротким (до 150 друкованих знаків). Крім того, він має граматично узгоджуватися з назвою документа та відповідати на запи­тання: про що? Наприклад: Наказ (про що?) — Про створення ліквідаційної комісії.

Текст наказу

Текст наказу з основної діяльності та наказу з адміністративно-господарських питань найчастіше складається з двох частин — вступної (констатуючої) та основної (розпорядчої).

У констатуючій частині зазначають підстави для видання наказу, об­ґрунтовують мету або причину прийняття управлінського рішення. Напри­клад:

За результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей

Погодження наказу

Проект наказу обов'язково слід погодити з усіма заінтересованими струк­турними підрозділами та посадовими особами, яких безпосередньо стосу­ється зміст наказу, а у разі потреби — й зі сторонніми організаціями. Отже, погодження може бути як внутрішнім — у межах організації — автора нака­зу, так і зовнішнім — за її межами. Саме щодо оформлення пого­дження документа найчастіше припускаються помилок практики.

Внутрішнє погодження документа у межах організації оформлюють ві­зами. Віза свідчить про згоду або незгоду відповідної посадової особи зі змістом наказу. Візувати наказ можуть лише ті посадові особи, до компе­тенції яких належить вирішення завдань, сформульованих у документі.

Віза складається з таких елементів: назва посади особи, яка візує доку­мент, її особистий підпис, розшифрування підпису (ініціал(и) і прізвище) та дата візування. Наприклад:

Начальник планово-економічного відділу

Гордієнко С. К. Гордієнко

04.02.2008

Погодження документа в організації оформлюємо за допомогою віз. Погодження документа з іншими організаціями оформлюємо за допомогою грифу погодженн.

Зовнішнє погодження документа здійснюють тоді, коли зміст наказу стосується сторонньої(-іх) організації(-й).

Згоду іншої організації, установи чи підприємства зі змістом наказу оформлюють за допомогою грифу погодження документа.

Гриф погодження розміщують нижче під реквізитом «Підпис», а за наяв­ності внутрішніх віз — нижче від реквізиту «Візи документа», без відступу зід межі лівого берега.

Цей реквізит складається з таких елементів:

• слово ПОГОДЖЕНО (без лапок);

• назва посади особи, яка погоджує документ;

• назва організації (входить до складу назви посади);

• особистий підпис та його розшифрування (ініціал(и) і прізвище);

• дата погодження.

Наприклад:

ПОГОДЖЕНО

Директор Центрального державного

архіву вищих органів влади і

управління України

(підпис) Н. В. Маковська

31 січня 2008 р.

Підписання наказу

Остаточно погоджений і оформлений належним чином проект наказу підписує керівник організації.

Слід пам'ятати, що посадова особа, яка готувала проект наказу, по­даючи його на підпис керівникові, має обов'язково доповісти йому про невраховані зауваження (якщо такі мали місце), з приводу яких не було знайдено компромісного рішення.

Доведення наказу до виконавців

З метою доведення наказу з основної діяльності організації або наказу з адміністративно-господарських питань до виконавців документ тиражу­ють у необхідній кількості і передають або розсилають за списком розсипки до структурних підрозділів організації, підвідомчих підприємств і установ, а також, у разі потреби, до інших заінтересованих організацій. Прізвища виконавців, до відома яких має бути доведено відповідний наказ, зазнача­ють у списку розсилки. Цей список готує укладач проекту наказу і передає його до служби діловодства організації разом із наказом. З наказом з основної діяльності організації та з наказом з адміністра­тивно-господарських питань (на відміну від наказів з особового складу) ознайомлюють під підпис лише в окремих випадках. Якщо ця процедура необхідна, то в наказі має бути сформульовано таке завдання:

7. Ознайомити з цим наказом під підпис головного інженера Павленка Ю. І. та виконроба Слюсарчука О. К.

Оформлення витягу з наказу

Витяг із наказу — це засвідчена копія частини тексту наказу.

У тексті наказу з особового складу може бути зафіксовано кілька не пов'язаних між собою питань. Якщо ж виникає потреба долучити до певної справи розпорядчий документ, зміст якого стосується лише одного питан­ня (управлінської дії щодо однієї посадової особи), то доцільно оформити витяг із наказу. Так, наприклад, зведений наказ з особового складу може містити пункти щодо призначення, переведення, заохочення та звільнен­ня різних працівників однієї організації, проте до особових справ кожного з цих працівників має бути долучено відповідний витяг зі зведеного наказу .

Витяг із наказу оформлюють на загальному чи спеціальному бланку або на аркуші паперу формату А4 чи А5 (залежно від обсягу тексту) з відтво­ренням таких обов'язкових реквізитів:

• назва організації;

• назва виду документа (ВИТЯГ ІЗ НАКАЗУ);

• дата;

• реєстраційний індекс;

• місце складання або видання;

• гриф обмеження доступу до документа (за наявності цього реквізи­ту в наказі);

• заголовок до тексту;

• текст;

• підпис;

• відмітка про засвідчення копії.

41. Вимоги до оформлення пояснювальної записки.