Розділ 3 розробка рекомендацій що до удосконалення механізму конкурентоспроможності транспортних підприємств

3.1 Аналіз впливу показників безпеки на конкурентоспроможність залізничного транспорту

Зростання обсягів транспортних перевезень у внутрі­шньому і міждержавному сполученнях, існування загрози здійснення терористичних актів, підвищення ризиків крадіжок, контрабанди, незаконних перевезень заборонених товарів (зброя, наркотики), природних катаклізмів, старіння транспортної структури — все це зумовлює високу актуальність питань забезпечення безпеки залізничного та інших видів транспорту, особливо пасажирського.

Створення транспортної безпеки як вантажних, так і пасажирських перевезень визначається якістю виконання ряду завдань, які можна розглядати як визначальні фактори рівня безпеки на транспорті та які мають реалізовуватись у тісній взаємодії з силовими структурами.

Оцінка рівня транспортної безпеки базується на визна­ченні можливостей ліквідації загроз техногенного, природного або соціального характеру. Так, за статистикою, сьогодні на транспорті України близько 60 % інцидентів і катастроф трапляється через технічні несправності, понад 25 % нещасних випадків — внаслідок природних катаклізмів і близь­ко 5 % інцидентів пов'язані з терористичними актами.

На залізничному транспорті — головній складовій транспортної системи країни — завдання транспортної безпе­ки вирішуються органами державної влади залежно від сфе­ри відповідальності. Так, охорона об'єктів та їх супроводження здійснюються управлінням МВС і підрозділами відомчої охорони. Головна увага приділяється забезпеченню охорони вантажів, дотриманню пропускного режиму на найважливіших об'єктах життєзабезпечення залізничного транспорту. Орга­нами МВС проводиться щоденне обстеження вокзальних комплексів, рухомого складу, основних об'єктів, від яких залежить нормальне функціонування залізничного транспорту. Під особливою увагою знаходяться пасажирські поїзди далекого сполучення, які супроводжуються нарядами міліції. Уся ця робота проводиться з урахуванням результатів аналізу кримінальної обстановки на відповідних маршрутах прямування поїздів.

З метою підвищення антитерористичної безпеки проводиться робота з технічного оснащення сучасними засобами спостереження і контролю місць скупчення пасажирів, що дозволяє своєчасно реагувати на нештатну ситуацію у разі її виникнення. Однак загальне забезпечення технічними засобами спостереження, контролю та охорони залишається поки що недостатнім.

Управління МВС України на транспорті проводить охоронні заходи у тісній взаємодії з правоохоронними ор­ганами Російської Федерації, Білорусі та Польщі, між якими здійснюється постійний обмін інформацією щодо злочинів і правопорушників. У результаті цілеспрямованих дій на сьогодні на залізничному транспорті намітилась тенденція до зменшення кількості злочинів кримінальної спрямованості, розбійних нападів і крадіжок державного та приватного майна, однак криміногенна ситуація потребує постійного жорсткого контролю.

Стосовно завдання створення технічної безпеки, слід відмітити, що пріоритетним питанням тут залишається забезпечення безаварійності рухомого складу та його оновлення, реконструкція залізничних колій, підвищення кваліфікації машиністів і колійників, посилення охорони залізничних об'єктів та ін. У зв'язку з цим не можна ще раз не підкреслити, що загальний технічний стан залізничного транспорту потребує негайних заходів: із 22 тис. км залізничних колій 5,5 тис. км знаходяться у критичному стані; тяговий рухомий склад зношений на 85 %; знос електропоїздів складає 78 %, дизельних поїздів — 83 %, пасажирських вагонів — 88 %. За оцінками спеціалістів, якщо не вжити термінових заходів, то до 2013 року знос основних фондів залізниць сягне 99,9 %. Саме критична зношеність залізничного рухомого складу є одним з головних факторів, які загрожують безпеці руху поїздів.

-поряд з технічними, серйозну загрозу безпеці руху створю­ють суб'єктивні фактори. Відповідно до Кримінального права України, всі злочини, що посягають на безпеку руху або експлуатації залізничного транспорту, можна розділити на п'ять груп: порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту;

- пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

- блокування транспортних комунікацій;

- примушування керівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків;

- самовільне, без нагальної потреби, зупинення поїзду.

Таким чином, створення та підтримування транспортної безпеки — завдання комплексне й досить складне. Зростання його важливості сьогодні пов'язується із тим, що показник безпеки відноситься до основних складових загальної оцінки конкурентоспроможності того чи іншого виду транспорту.

Так, науковцями до факторів, які визначають привабливість пасажирського залізничного транспорту, одно­стайно віднесено: територіальну та перевізну універсальність, надійність і регулярність перевезень, високий рівень перевізної потужності, відносно невисокий рівень собівартості, достатній рівень комфортності перевезень, високий рівень безпеки руху, можливість автоматизації управління рухом, екологічність. Як бачимо, серед пере­лічених показників вказано безпеку руху, яка на залізничному транспорті має доволі високий рівень. Поряд з цим до переліку факторів, які суттєво знижують конкурентоспроможність залізничного пасажирського транспорту, науковці включають: низьку мобільність, наявність етапів пересадок на окремих маршрутах, стан основних засобів. Останній фактор, як зазначалось вище, чинить негативний вплив на безпеку руху і на загальну оцінку конкурентоспроможності залізничного транспорту.

Нагадаємо, що у широкому розумінні конкурентоспроможність товару чи послуги — це здатність протистояти іншим товарам (послугам) на ринку. У вузькому розумінні під конкурентоспроможністю слід розуміти сукупність якісних і вартісних характеристик товару (послуги), які, з погляду споживача, є суттєвими і забезпечують очікуване задоволення конкретних потреб.

Рівень конкурентоспроможності товару чи послуги визначають такі групи параметрів: нормативні, технічні (їх також називають параметрами якості), економічні та організаційні (тобто сервісні, або маркетингові).

Щодо методів оцінки конкурентоспроможності товару (послуги), то їх існує декілька, але кожний з методів передбачає порівняння оцінюваного товару (послуги) з базовим. У якості бази для порівняння у різних випадках можна розглядати: гіпотетичний товар (послугу), що задовольняє потреби споживачів на 100 %; товар-зразок, який пропонується конкурентами, вже користується попитом і, відповідно, певною мірою наближений до суспільних потреб; ідеальний товар (еталонний).

Очевидно, що, оцінюючи конкурентоспроможність пасажирського залізничного транспорту на ринку транспортних послуг для населення, за базу для порівняння у більшості випадків доцільно брати конкуруючий вид транспорту, причому найбільш сильний серед інших конкурентів у даному ринковому сегменті — це і буде послуга-зразок. Якщо ж давати загальну оцінку конкурентоспроможності залізничного пасажирського транспорту, базою для порівняння має виступати гіпотетична послуга, яка за усіма характеристиками ідеально (на 100 %) відповідає вимогам пасажирів.

Повертаючись до питання оцінки рівня безпеки на транспорті, з урахуванням вище викладеного слід підкреслити, що залізничний пасажирський транспорт є найбільш безпечним тільки у порівнянні з іншими видами транспорту, і тоді він дійсно може мати оцінку 4 бали або навіть вище. Якщо ж звернутись до другого методу оцінки рівня безпеки та порівняти залізничний пасажирський транспорт з гіпотетичною транспортною послугою, то результати будуть дещо гіршими. Справа тут у тому, що показники безпеки відносяться до групи нормативних параметрів конкурентоспроможності.

Група нормативних параметрів показує, чи відповідає товар або послуга стандартам, нормам, правилам, технічним умовам, які регламентують (на державному, міжнародному, галузевому або регіональному рівні) межі, з яких даний параметр не має права виходити. Товар (наприклад, пасажирський вагон), який не відповідає цим вимогам, не може бути переданим в експлуатацію або у користування. Тому одиничний параметричний показник по нормативному параметру має тільки дві оцінки — 1 або 0, а груповий пара­метричний показник у даному випадку — це не сума оди­ничних показників, а їх добуток. Отже якщо хоча б один параметричний показник дорівнює 0, то подальший розгляд конкурентоспроможності не має сенсу — товар чи послуга цілком неконкурентоспроможні.

Також на аналіз показників безпеки на конкурентоспроможність залізничного транспорту впливає підвищення конкурентоспроможності при перевезеннях контейнеропригодних вантажів.

В умовах посилення міжнародного поділу праці і розвитку зв'язків виникає необхідність підвищення конкурентоспроможності залізничного транспорту, особливо в частині перевезень контейнеропригодных вантажів.

Для аналізу потоків контейнеропригодных вантажів на мережі українських залізниць використовується номенклатура основних контейнеропригодных вантажів , що перевозяться:

- у критому рухомому складі - автомобілі та їх частини; папір, включаючи целюлозу; картопля, овочі і фрукти; лісові вантажі; металовироби; вогнетриви; продовольчі вантажі; продукти перемолу; цукор; сіль; будівельні вантажі; хімікати і сода; хімічні і мінеральні добрива; бавовна; кольорові метали; чорні метали;

- в піввагонах - лісові вантажі; брухт чорних металів; машини, верстати, двигуни; металеві конструкції; інші збірні вантажі; промтовари народного споживання; сіль; будівельні вантажі; хімікати і сода; хімічні і мінеральні добрива; кольорові метали; цемент.

Крім того, враховуючи можливість використання танко - контейнерів, до контейнеропригодным вантажам можна віднести нафту і нафтопродукти.

У результаті зростання обсягів виробництва продукції в січні - липні 2011 р. було відзначено приріст навантаження за такими групами контейне-ропригодных вантажів: брухт чорних металів (на 39,6%), вогнетриви (28,5%), металеві конструкції (24,8%), хімікати і сода (23,9%), хімічні і мінеральні добрива (21,3%), чорні метали (18,2%), цемент (12,9%), нафта і нафтопродукти (10%), будівельні вантажі (7,2%), лісові вантажі (5,6%), автомобілі (4,2%), цукор (2,6%).

Крім того, на приріст навантаження зазначеної групи вантажів вплинуло поліпшення використання вантажної бази з хімікатів і соді, чорних металів, брухту чорних металів, металевих конструкцій, цементу, нафти і нафтопродуктів.

Разом з тим відбулося зниження темпів приросту навантаження в результаті зниження темпів приросту вантажної бази по продуктах перемолу (на 14,9%), а також погіршення використання вантажної бази за такими групами вантажів: бавовна (84,8%), картопля, овочі і фрукти (24,8%), сіль (8,8%), промтовари народного споживання (4,7%), машини, верстати, двигуни (4,4%), металовироби (3,2%), папір (1,7%), кольорові метали (1,7%), інші збірні вантажі (0,1%).

Наявність жорсткої конкуренції з боку інших видів транспорту (автомобільного при перевезеннях на відстані до 1000-1500 км і морського при перевезеннях на далекі відстані), а також неповне використання виробничих потужностей залізничного транспорту вимагають підвищення якості управління перевезеннями і модернізації використовуваних технічних засобів.

Необхідною умовою конкурентоспроможності вітчизняних товарів і економіки в цілому є забезпечення випереджаючого розвитку транспортної системи, її сталого функціонування і модернізації відрядження [33].

У сучасних умовах контейнерні перевезення отримали широке поширення у всьому світі і дозволяють охоплювати великі вантажопотоки.

Україна недостатньо активно бере участь у процесах світової інтеграції та глобалізації, що позначається на невисоких контейнеропотоках, у т. ч. транзитних. Незважаючи на досить вигідне географічне положення України, яка є трансконтинентальним транспортним "мостом" між Європою і Азією, в умовах зростаючих обсягів євроазіатських перевозокжелезнодорожный транспорт, особливо в частині контейнерних перевезень, використовується досить слабко, і це призводить до нереалізації потенційного обсягу грошових надходжень.

Найважливіше значення має збільшення контейнеризації вантажів. Користування контейнерів дозволяє економити на погрузочно-разгрузочих і складських операціях, підвищує збереження вантажів, що особливо важливо при перевезенні коштовних вантажів, економити витрати на затарування та упаковку вантажів і т. д. Таким чином, розвиток контейнерних перевезень дозволяє економити як на прямих, так і на супутніх транспортних витратах.

Проте в даний час в України контейнерні перевезення не тільки недостатньо розвинені, але і не відповідають вимогам ринкової економіки за рівнем конкурентоспроможності порівняно з іншими виду ми перевезень.

В цілях підвищення конкурентоспроможності залізничних перевезень контейнеропригодных вантажів слід України у т. ч. спиратися на за-зарубіжний досвід, що дозволить домогтися забезпечення високоякісного транспортного обслуговування (при одночасній мінімізації витрат) і максимального задоволення потреб вантажовласників, а також отримання додаткового прибутку. При здійсненні перевезень важливо задовольняти попит з боку вантажовласників не тільки на перевезення певного обсягу вантажів, але і на певний рівень якості транспортного обслуговування .

Одним з найбільш поширених інструментів вдосконалення процесів є Цикл Демінга - Шухарта (цикл PDCA або цикл PDSA) .

Перша стадія - планування (Plan) перевізного процесу. На цій стадії розробляються план формування і графік руху поїздів, визначаються різного роду технологічні нормативи.

Друга стадія - виконання (Do). На цій стадії реалізується перевізний процес і формується подальша документація на основі отриманих результатів, а також проводиться попередній аналіз даних, завершення якого відбувається на наступній стадії.

Третя стадія - перевірка/вивчення (Check/Study). Проаналізовані дані про якість перевезень порівнюються з нормативними значеннянями і робляться висновки.

Четверта завершальна стадія - коригувальні дії (Act). На підставі отриманих висновків виявляється перелік необхідних змін в технології перевізного процесу та її реалізації, починається підготовка до нового циклу (рисунок 3.1).

Act - коригувальні дії. Визначення необхідних змін у технології перевізного процесу та її реалізації. Підготовка та початок нового циклу.	Plan – планування. Планування організації перевізного процесу (розробка плану формування і графіка руху поїздів, визначення технологічних нормативів роботи станцій)
Check/Study - перевірка/вивчення. Завершення аналізу даних у якості перевезень. Порівняння з нормативними показниками.	Do – виконання. Виконання перевезень, документація їх результатів, попередній аналіз даних.

Рисунок 3.1 - Безперервне вдосконалення якості доставки вантажів

Вищеописаний процес повинен повторюватися знову і знову для безперервного вдосконалення, оскільки, якщо вжиті заходи виявилися неефективними, необхідно здійснити цикл знову, але вже виробивши інший план. Якщо ж зміни були успішними і призвели до очікуваного результату, слід планувати нові роботи з подальшого вчинення процесу перевезень [34].

Реалізація принципу "безперервного вдосконалення" дозволило змогу вирішувати проблеми, що виникають у процесі вантажоперевезень (у т. ч. такі, як поява невідповідності якості доставки вантажів нормативного рівня), що призводить до поліпшення перевізного процесу та про міньшему задоволенню потреб вантажовідправників і вантожоотримувачів, а також дає макроекономічний ефект.

У січні - липні 2011 р. забезпечене збільшення перевезень вантажів залізничним транспортом, стимульовані зростаючим товарообігом у зв'язку з відновленням української економіки після фінансової - економічної кризи і зростанням обсягів промислового виробництваництва, особливо в обробних галузях промисловості (хімічне виробництво і металургія).

Однак аналіз темпів приросту навантаження вантажів показав, що вони нижче відповідних темпів зростання виробництва окремих вантажів. На підставі цього можна зробити висновок про те, що вантажна база залізничного транспорту використовується не повністю.

Сучасні умови вимагають постійного вдосконалення транспортних технологій з метою підвищення якості та скорочення термінів доставки вантажів та надання більш конкурентоспроможних транспортних продуктів.

Таким чином, завдання підвищення конкурентоспроможності залізно-дорожніх перевезень контейнеропригодных вантажів повинна бути вирішена шляхом вдосконалення використовуваних на залізничному транспорті технічних засобів шляхом впровадження інновацій та продуктів науково-технічного прогресу. Це, в свою чергу, вимагає залучення інвестицій, необхідних для реалізації пріоритетних напрямків модернізації залізничного транспорту [32].