Запитання для самоконтролю:

1. Які етапи еволюції соціалістичної ідеї?

2. Розкрийте зміст марксиської моделі економіки соціализму.

3. Назвіть признаки економічної моделі державного соціалізму.

4. Причини системної кризи соціалізму.

5. Чи можна вважвти ринкову систему господарювання альтернативною соціалізму?

6. Чим характеризується «змішана» модель економічного розвитку?

7. Назвіть основні напрямки реформування економікі України в сучасних умовах.

Лекція №18

ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

.

План лекції

1. Перехідна економіка: сутність, необхідність і характерні риси.

2. Концепції та головні завдання перехідної економіки.

3. Основні закономірності перехідного періоду.

Вивчення даної теми передбачає засвоєння: по-перше, необхідності та особливостей закономірностей функціонування перехідної економіки; по-друге, концепцій та основних напрямів ринкової трансформації адміністративно-командної економічної системи на перехідному етапі під час формування сучасних ринкових засад у країнах з перехідною економікою.

1. Перехідна економіка: сутність, необхідність і характерні риси

На межі 80—90-х років майже в усіх соціалістичних країнах змінився політичний устрій. Для суспільних сил, що прийшли до влади, постало завдання проведення глибоких економічних реформ. Суть їх полягала у трансформації (реформуванні) адміністративно-командних національних економік у ринкові.

Необхідність ринкової трансформації економіки

За сімдесят років у Радянському Союзі сформувалась і функціонувала адміністративно-командна економіка. Ця система базувалась на засадах марксистських ідей соціалізму як першої фази комунізму. К. Маркс та його послідовники вважали, що капіталістична система на певному етапі перестає бути прогресивною, тобто втрачає внутрішні стимули для подальшого розвитку. Головну причину вони вбачали у приватній власності, яка зумовлює стихійний розвиток виробництва, загострює суперечності між працею і капіталом, породжує періодичні економічні кризи тощо. Оскільки все це не сприяє підвищенню ефективності суспільного виробництва, то на зміну капіталізму має прийти новий економічний лад - - на їх Думку, соціалізм. Соціалістичне виробництво, за Марксом, має ґрунтуватись на суспільній власності на засоби виробництва, Централізованому плануванні, розподілі за кількістю та якістю праці та різнобічному розвитку людини. У такому суспільстві не буде експлуатації людини людиною, пануватиме соціальна справедливість. Соціалістична теорія доводила, що соціалізм, який прийде на зміну капіталізму, позбудеться соціально-економічних недоліків та антагонізмів останнього.

Реалізація марксистських ідей уможливила побудову суспіль, ства, яке дістало назву соціалістичного. Таке суспільство й від. повідну йому економіку було створено в СРСР, а потім і в ряді інших країн Східної і Центральної Європи, Азії та на Кубі * .

Практична реалізація економічної теорії соціалізму, як здавалося спочатку, підтверджувала справедливість висновку про високу ефективність нового способу виробництва, його прогресивність. За відносно короткий час СРСР став світовим лідером на багатьох напрямах розвитку економіки, освіти, науки та культури.

Але з часом, особливо у 70—80-х роках, динаміка прогресу істотно уповільнилася: зменшилися темпи економічного зростання; стало відчутним відставання від розвинутих країн у рівні та якості життя людей; посилювались деформації всього відтворювального процесу в суспільстві.

Основні причини негативних соціально-економічних явищ були очевидними. Вони крилися в самій адміністративно-командній системі: тотальному одержавленні власності на засоби та умови виробництва, абсолютизації централізованого планування, обмеженні товарно-грошових відносин і витратному ціноутворенні, наявності елементів зрівнялівки в оплаті праці, глибоких диспропорціях суспільного виробництва і хронічному дефіциті, пануванні бюрократизованих відносин і залежності економіки від ідеології та політики.

Таким чином, адміністративно-командна система містила «тугий Гордіїв вузол» соціально-економічних суперечностей, які суттєво гальмували зростання ефективності всього суспільного виробництва. Найбільш загальні та очевидні з них такі. Це суперечність, по-перше, між формально загальнонародною власністю і реальним правом розпорядження нею партійно-державним апаратом. По-друге, між необхідністю своєчасного і повного задоволення платоспроможних потреб виробників і споживачів, з одного боку, та централізованим розподілом (виділенням фондів) ресурсів та благ — з іншого. По-третє, між необхідністю господарювання на підставі не лише прямого, а й зворотного зв'язку.

*У вітчизняній літературі існує й інша точка зору: «У жодної з країн, що будували соціалізм, включаючи й СРСР, соціалістичне будівництво не було завершеним», оскільки «об'єктивна мета соціалізму — забезпечення всім громадянам умов добробуту і всебічного розвитку» не була досягнута. (Див.: Гош. О. П. Політична економія капіталізму і постсоціалістичного перехідного суспільства: Підруч. Для вищ. навч. закл. — К.: Преса України, 1999. — С. 142, 154.) З нашої точки зору, позиція автора має свою логіку (від споживача) та політично-волюнтаристським підходом до розв'язання економічних проблем. По-четверте, між нагальною проблемою стимулювати високоякісну працю та переважно зрівняльним розподілом благ за її результатами. Розв'язання всього комплексу суперечностей об'єктивно потребує переходу до іншої, нової системи господарювання.