6. Рекомендована література і методичне забезпечення та ресурси Основна література

1. Зорина З.И. Зоопсихология: элементарное мышление животных / З.И. Зорина И.И. Полетаева. – М. : МГУ, 2003. – 320 с.

2. Ладыгина- Котс Н.Н. Развитие психики в процессе эволюции организмов / – Ладыгина- Котс Н.Н. – М. : Сов. наука, 1978. – 358 с.

3. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психіки / Леонтьев А.Н. – М. : МГУ, 1981. – 325 с.

4. Сравнительная психология и зоопсихология / Сост. и общая редакция Г.В. Калягиной. – СПб : Питер, 2001. – 416с.

5. Фабри К.Э. Основы зоопсихологии / Фабри К.Э. – М. : МГУ, 1976. – 450 с.

Додаткова література

1. Анисимов А.Ф. Исторические особенности первобытного мышления / Анисимов А.Ф. – Л. : Наука, 1971. – 291 с. 

2. Сергеев Б.Ф. Ступени эволюции интеллекта / Сергеев Б.Ф. – Л. : Наука, 1986. – 248 с.

3. Сидоров М.М. Как человек стал мыслить / Сидоров М.М. – М. : Политиздат, 1965. – 257 с.

4. Фромм А.С. Занимательная приматология / Фромм А.С. – М. : Знание, 1986. – 280 с.

Лекція 6

ТЕМА: Розвиток психічної діяльності в онтогенезі

МЕТА: Вивчити розвиток психічної діяльності в онтогенезі; охарактеризувати формування психічної діяльності на різних етапах індивідуального розвитку організму.

Хід заняття

1. Поняття онтогенезу психічної діяльності.

2. Онтогенез діяльності в ембріональний період.

3. Рефлекси й локомоція постнатального періоду.

4. Суспільне поводження.

Онтогенез психічної діяльності. Розвиток поводження - це результат взаємодії генотипу й середовища. Онтогенез поводження потрібно розуміти як результат складної взаємодії між організмом і середовищем.

Вивчення онтогенезу поводження включає аналіз змін, які відбуваються до вилуплення з яйця або народження, під час вилуплення або народження й протягом усього наступного розвитку.

Онтогенез поводження в ембріональний період. У більшості досліджень об'єктом служили домашні птахи. У шкарлупі легко прорізати віконце й можна спостерігати хід розвитку поводження.

Докладно описаний хід розвитку стереотипних рухових актів у курячого ембріона. Хамбургер розрізняє рухливість трьох типів:

Категорія А - спонтанна рухливість. Це результат автономних нервових розрядів, які можуть виникати в спокійних, незмінни умовах середовища.

Категорія В - ендогенно стимулюємо рухливість. Це рухи, які запускаються або викликаються гуморальними агентами або іншими змінами у внутрішнім середовищі.

Категорія З - викликана рухливість. Сюди відносять рухи, які виникають у результаті стимуляції сенсорних систем зовнішніми факторами.

У курячого ембріона спонтанна рухливість починається приблизно через 3,5-4 дні після початку інкубації у вигляді невеликих нахилів голови. Періоди таких рухів виникають із нерегулярними інтервалами, їхня тривалість згодом поступово збільшується, а інтервали між ними скорочуються. Пік цієї активності доводиться на 13-й день. Рухи в цей час охоплюють голову, тулуб, кінцівки, пальці, очні яблука, віка й дзьоб і звичайно виглядають безцільними, уривчастими й судорожними.

Хамбургер вважає, що спонтанна активність в ембріонів передує активності у відповідь на стимули. Він підкріплює цей висновок 5 групами даних:

• рухова система диференціюється раніше, ніж сенсорна;

• тому багато ембріонів роблять рухи раніше, ніж стають чутливі до подразнення;

• аж до 17-го дня розвитку курячого ембріона не можна виявити ніякого впливу зовнішніх стимулів на його спонтанну активність;

• ембріони всіх тварин здійснюють спонтанні рухи з першого моменту появи рухливості, але тільки в ссавців вони із самого початку чутливі до сенсорної стимуляції;

• здатність до автономних електричних розрядів, що ймовірно лежать в основі спонтанної рухливості - це, вочевидь, первинна властивість будь-якої нервової тканини.

Для новонароджених ссавців найбільш характерні два типи поводження - сон і ссання. У багатьох видів немовлята проводять у сні дві третини всього часу й більше.

Ранній період життя багатьох хребетних - це час, коли в поводженні відбуваються дуже різкі зміни, звичайно найбільш значні із всіх, що відбуваються протягом життя. Можна виділити три категорії таких змін. Деякі форми поводження, наявні при народженні, зникають у міру дозрівання організму. У новонародженої дитини проявляється ряд рефлексів, у тому числі хватальний рефлекс при дотику або тиску на долоню, рефлекс Бабинського й рефлекторні пошукові рухи голови й рота при стимуляції щоки.

Рефлекси й локомоція. На основі подібного дослідження Фокс підрозділив розвиток рефлексів і поводження в миші на п'ять періодів:

1. Пренатальний - слабко виражений рефлекс при стимуляції щоки, випрямлення, геотаксис і реакція постановки кінцівки на опору;

2. Неонатальний - сильні стереотипні рефлекси, нахил голови, пересування по колу;

3. Перехідний - примітивні рефлекси, такі, як рефлекс при стимуляції щоки, зникають; проявляється рухова активність, характерна для дорослої тварини, відбувається швидкий розвиток сенсорних систем;

4. Преювенільний - удосконалюється локомоція, сенсорні функції стають більш тонким;

5. Ювенільний - подальший розвиток сенсорних і рухових функцій.

Суспільне поводження. Водночас зі зміною індивідуального поводження повинні відбуватися й різкі зміни у взаємодіях між тваринами. Найбільше докладно вивчені в цьому відношенні види сімейства собачих. Скотт і Фуллер, наприклад, провели тривале дослідження розвитку суспільного поводження в собак. Беків проаналізував розвиток спільних ігор у різних видів собачих. Скотт підрозділяє розвиток поводження в собак на чотири періоди:

1. Неонатальный (від народження до 2 тижнів) - установлення способу харчування, властивому новонародженому дитинчаті;

2. Перехідний (від 2 до 3 тижнів) - перехід від процесів сенсорного сприйняття, локомоції, навчання й суспільного поводження, характерних для немовляти, до дорослого типу цих процесів;

3. Період соціалізації (від 3 до 13 тижнів) - формування первинних взаємозв'язків і прихильності до місця;

4. Ювенільний (від 12 тижнів і далі) - розвиток рухових навичок.

Події, що відбуваються в навколишнім середовищі в певні моменти розвитку можуть мати величезне значення для наступного поводження. Для різних видів різні моменти часу можуть виявитися важливими досить різні події.