Валова продукція сільського господарства, її склад, структура і особливості розподілу в умовах переходу до ринкових відносин.

Валова продукція сільськогосподарських підприємств включає всю створену у господарстві протягом року продукцію рослин­ництва, тваринництва, підсобних підприємств.

В обсяг валової продукції рослинництва вклю­чають урожай всіх с.-г. культур і природних кормових угідь, а також вартість незавершеного виробництва у розмірі його різниці на кінець і початок року.

До валової продукції тваринництва належать вироблені молоко, вовна, яйця, приплід і приріст тварин і птиці (крім продуктів забою), волос, пух, перо.

До валової продукції підсобних підприємств і промислів включають приріст вартості продуктів власно­го виробництва, що вийшли з переробки (борошна, круп, олії, вершкового масла, продуктів забою тварин і птиці), та вироби цих підприємств (інвентар, транспортні засоби, будівельні мате­ріали тощо).

Валову сільськогосподарську продукцію розподіляють так. Із сукупного суспільного продукту насамперед треба: замістити витрачені засоби виробництва; виділити додаткову частину для розширення виробництва; ство­рити резервний або страховий фонд для страхування від не­щасних випадків, стихійного лиха. Ці відрахування складають фонд відтворення і на­громадження. Решта продукції становить фонд суспільного та індивідуаль­ного споживання. У масштабі країни сюди входять витрати управління, задоволення суспільних потреб (освіта, охорона здоров'я) та фонд індивідуального споживання (індивідуальна оплата праці працюючих).

Собівартість та її види, склад витрат і методика визначення собівартості продукції. Шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції.

Собівартість – це грошовий вираз поточних витрат на підприємствах на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Її обчислюють як відношення витрат підприємства до обсягу виробленої продукції.

У с.-г. виробництві розрізняють такі види собівартості:

Індивідуальна – відображує витрати окремого с.-г. підприємства на виробництво і реалізацію одиниці продукції;

Виробнича – витрати, пов’язані з виробництвом і внутрішньогосподарським транспортуванням продукції до місця зберігання;

Комерційна – витрати пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції;

Планова (нормативна) – розрахована за нормативними витратами на виробництво продукції;

Очікувана (провізна) – визначається етапом на 1 жовтня звітного року на основі фактичних витрат і виходу продукції за три квартали та очікуваних показників за четвертий квартал;

Фактична – характеризує рівень проведених господарством витрат на виробництво реалізацію с-г продукції.

Виробничі витрати, що формують собівартість продукції, поділяються на основні і накладні.

До основних належать витрати, які приймають безпосередню участь у виробництві продукції і становлять її речову основу (сировина, корми, насіння, комплектуючі вироби, пальне, заробітна плата та інші).

До накладних належать витрати пов’язані з організацією виробництва і управлінням підприємством взагалі. Сюди включають витрати: на оплату праці працівників апарату управління та спеціалістів;

Шляхи зниження собівартості с-г продукції:

- підвищення врожайності с.-г. культур, продуктивності тварин за рахунок використання високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур та порід тварин;

- зміцнення кормової бази тваринництва і підвищення рівня годівлі тварин;

- ефективне використання землі на основі впровадження науково обґрунтованих систем землеробства та інтенсивних технологій вирощування с.-г. культур;

- підвищення продуктивності праці на основі впровадження комплексної механізації виробництва та широкого використання прогресивних форм організації і оплати праці;

- інтенсивне використання машинно – тракторного парку, с.-г. машин і знарядь механізмів обладнання тваринницьких ферм, транспортних та інших засобів праці;

- раціональне використання матеріальних оборотних фондів (насіння, мінеральних добрив, пального, кормів, пального);

- поглиблювати спеціалізацію с-г виробництва і досягнення його оптимальних розмірів.