- •Сільське господарство як галузь народного господарства, його місце в економіці України і завдання щодо подальшого розвитку.
- •Особливості сільськогосподарського виробництва і їх врахування в процесі виробництва.
- •Роль апк в економіці України і його галузева структура.
- •Поняття ринку, види ринків і організаційні форми їх прояву.
- •Особливості землі як головного засобу виробництва і їх врахування в процесі сільськогосподарського виробництва.
- •Земельний фонд України, склад, структура і правові основи його регулювання. Напрями земельної реформи в Україні на сучасному етапі.
- •Поняття основних фондів сільськогосподарських підприємств, їх склад, структура, оцінка і джерела формування.
- •Валова продукція сільського господарства, її склад, структура і особливості розподілу в умовах переходу до ринкових відносин.
- •Собівартість та її види, склад витрат і методика визначення собівартості продукції. Шляхи зниження собівартості сільськогосподарської продукції.
- •Суть, види і узагальнюючі показники ефективності сільськогосподарського виробництва, значення їх підвищення.
Роль апк в економіці України і його галузева структура.
Агропромисловий комплекс являє собою сукупність інтегрованих галузей народного господарства, об'єднаних спільною метою — забезпечити країну продовольством і сільськогосподарською сировиною.
До складу АПК входять галузі з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації, виробництва засобів виробництва для сільського господарства і його виробничого обслуговування.
Залежно від функцій, які виконують інтегровані галузі агропромислового комплексу, їх об'єднують у три сфери:
І — галузі промисловості, що виробляють для АПК засоби виробництва (трактори, сільськогосподарські ма1 шини, транспортні засоби, машини і обладнання для кормовиробництва і переробних галузей, мінеральні добрива, комбікорми тощо).
II — сільське господарство, що безпосередньо виробляв продукцію рослинництва і тваринництва.
III— галузі з переробки сільськогосподарської сировини, а також ті, що здійснюють заготівлю, зберігання, транспортування і реалізацію сільськогосподарської продукції, надають сільському господарству різні виробничі послуги.
Функціонування агропромислового комплексу здійснюється через систему економічних відносин між інтегрованими, але відносно відокремленими галузями народного господарства.
Вищим органом управління АПК є Міністерство аграрної політики України, йому підчиняються обласні управління сільського господарства, обласним районні.
Поняття ринку, види ринків і організаційні форми їх прояву.
Ринок – це сукупність соціально - економічних відносин у сфері обміну за допомогою яких здійснюється реалізація товарів.
Ринок – це сукупність продавців і покупців у взаємодії яких виникає обмін.
Класифікація ринків
І. Залежно від економічного призначення розрізняють:
- ринок ресурсів(засобів виробництва)
- ринок продуктів(предметів споживання)
- ринок праці (робочої сили)
- ринок капіталів (грошовий)
ІІ. З точки зору територіального підходу:
1. внутрішній ринок:
- місцевий
- регіональний
- національний
2. зовнішній ринок
- світовий
- транснаціональний
ІІІ. В залежності від виду товарів і послуг:
- ринок спеціалізованих товарів (промислових, продовольчих, компюторів, цукру…)
- ринок спеціалізованих послуг (страхування, консультативні послуги тощо)
Об'єктом ринку являється товар, а суб'єктами – продавець і покупець.
Ринкова інфраструктура – це сукупність інститутів ринку, які обслуговують і забезпечують рух товарів і послуг, капіталів і робочої сили. До інститутів ринку відносять – мережу комерційних банків, товарні, фондові, валютні біржі, торгові дома, аудиторські компанії, біржі праці, брокерські та лізингові компанії, рекламні агентства, ярмарок с./г. продукції, споживча кооперація.
Особливості землі як головного засобу виробництва і їх врахування в процесі сільськогосподарського виробництва.
Земля в сільському господарстві є головний засіб виробництва, яка одночасно виступає предметом і знаряддям праці.
Земля як головний засіб виробництва має ряд особливостей, які потрібно враховувати в процесі її використання:
- земля як продукт природи не має вартості, не переносить її, як звичайні засоби праці, на продукцію, в створені якої вони брали участь.
земля обмежена в просторі і штучно не відновлюється.
- як матеріальну основу розвитку сільськогосподарського виробництва не можна замінити жодними іншими засобами праці.
- в процесі виробництва земля при правильному її використанні не погіршує свою родючість.
Родючість ґрунту – це результат взаємодії природних і економічних процесів, які проходили в конкретних умовах ведення землеробства.
Розрізняють такі види родючості землі:
природна – здатність ґрунту забезпечувати рослини необхідними поживними речовинами за рахунок запасу, створеного внаслідок ґрунтоутворюючих процесів, а також визначається кліматичними умовами.
штучна – створюється в процесі виробництва матеріальних благ.
економічна – результат взаємодії природної і штучної родючості.
абсолютна – визначається врожайністю культур з гектару посіву.
відносна – кількісне співвідношення врожаю з виробничими затратами на нього.
Найінтенсивніше використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції
Перехід одних земель в інші – називають трансформацією земель.