Земельний фонд України, склад, структура і правові основи його регулювання. Напрями земельної реформи в Україні на сучасному етапі.

Усі землі України становлять єдиний земельний фонд - 60,36 млн.га. У Земельному кодексі України земельний фонд поділяється на такі категорії:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі водного фонду;

- землі запасу.

Земельна реформа – це комплекс заходів правових, соціально-економічних, технічних та організаційних, направлених на перебудову земельних відносин, через роздержавлення земель, утвердження різних форм власності на неї та розвиток нових організаційних форм господарювання на селі що функціонують на приватній власності.

Земельна реформа в Україні пройшла ряд етапів.

1 етап – прийняття Земельного кодексу 1990 рік. Зафіксовано право на землю у формі довічного успадкування, а також постійного і тимчасового користування.

Важливим кроком на цьому етапі було прийняття Верховної ради Постанови “Про земельну реформу”.

2 етап – 01.1992 р. Верховна рада України прийняла Закон “Про форми власності на землю” і в березні цього ж року - нової редакції Земельного кодексу України.

Запроваджувалось три форми власності:

- приватна

- колективна

- державна

Прийнятий також Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” 1992 р. Ним передбачається передача у приватну власність середньої частки, що припадає на одного жителя на території відповідної ради народних депутатів.

3 етап – прийняті Укази Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”, “Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”, “Про оренду земель”.

Цими нормативними актами здійснені:

- безплатна передача землі, у різні види власності;

- був здійснений поділ земель і видані селянам сертифікати на право на земельну частку;

- членам колективів сільськогосподарських підприємств надавалась можливість, вихід зі складу підприємства із своєю земельною часткою;

- врегульовані орендні відносини.

4 етап – Указ Президента “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”. Ним передбачався вільний вихід членів КСП зі своїми майновими і земельними паями та створення інших суб’єктів господарювання.

На цьому етапі прийнятий Указ Президента “Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки”. Він направлений на забезпечення закінчення земельних реформ в Україні.

Поняття основних фондів сільськогосподарських підприємств, їх склад, структура, оцінка і джерела формування.

Основні фонди – це засоби праці, що приймають участь у виробничому процесі протягом декількох циклів, виконують одну і ту ж виробничу функцію і не змінюють свою натурально-речову форму і свою вартість переноситься поступово у вигляді амортизаційних відрахувань.

Класифікація основних фондів:

- основні виробничі фонди с.-г. призначення;

- основні виробничі фонди не с.-г. призначення;

- основні невиробничі фонди.

До виробничих фондів сільськогосподарського призначення відносимо будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини, вимірювальні прилади і інструменти, обчислювальну техніку, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження і інше.

До виробничих фондів несільськогосподарського призначення відносять засоби праці промислово-виробничих цехів і дільниць, будівельних організацій, фонди торгівлі і громадського харчування аграрних підприємств.

Оцінка основних фондів.

Балансова вартість основних виробничих фондів – це сума затрат на їх придбання, доставку, затрати на монтаж і введення в експлуатацію.

Відновна вартість - це вартість відтворення основних засобів у нових умовах з урахуванням інфляційних процесів.

Залишкова вартість основних фондів, яка являє собою різницю між першопочатковою чи відновною вартістю основних фондів і сумую їх зносу.

Ліквідаційна вартість – це вартість можливої реалізації основного засобу після завершення строку його служби..

Показники, що характеризують її рівень є - фондоозброєність праці і фондозабезпеченість.

Фондозабезпеченість – показує скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність – показує скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Фондовіддача – показує скільки одержано валової продукції у вартісному виразі на одиницю вартості основних виробничих фондів і визначається діленням валової продукції на середньорічну вартість основних фондів сільськогосподарського призначення Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість.