ОХОРОНА ПРАЦІ

Організаційні та правові основи охорони праці

Лекція №2 (2 години)

Тема лекції: Законодавча та нормативна база України про охорону праці

П Л А Н:

1. Основні законодавчі акти про охорону праці.

1. Основні положення закону України “Про охорону праці”.

2. Гарантії прав громадян на охорону праці.

3. Пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці .

4. Відшкодування власником шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я.

5. Стимулювання охорони праці.

2. Найважливіші надбання закону “Про охорону праці”.

3. Гарантії охорони праці окремим категоріям працюючих.

1. Охорона праці жінок .

2. Охорона праці неповнолітніх.

4. Фінансування і оподаткування коштів.

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Законодавча та нормативна база України про охорону праці

1. Основні законодавчі акти про охорону праці

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція Украй , Закони України „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я", „Про пожежну безпеку". „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст. 43 Конституції України записано: „Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", „Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом". „Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

1.1. Основні положення закону України „Про охорону праці"

Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року прийняла Закон України „Про охорону праці". Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідна державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантії; робітникам. Вперше в історії держави:

1. робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя;

2. розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві;

3. передбачається нова система фінансування охорони праці;

4. реформування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань;

5. посилюється централізація планування. Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу, оцінку експертів Міжнародної організації праці;

6. закріплення за державою функції управління охороною праці;

7. держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.