Кулаженко / Лекця 4

Лекція №4. Практичне застосування психологічних методів у соціальній роботі.

План лекції

1. Характеристика і специфіка застосування психологічних методів у соціальній роботі.

2. Психологічна допомога, психологічне сприяння, психологічна підтримка і соціально-психологічний супровід.

1.Психологія вивчає психічну діяльність людини (відчуття, сприйняття, пам'ять, волю, мислення і ін.). Вона досліджує характер мислення людини, сприйняття людьми явищ і подій навколишнього світу і вироблену на цій основі інтерпретацію подій, відношення до них і до пов'язаних з ними явищ.

Професія фахівця соціальної роботи ще дуже молода. В даний час з 120 тис. соціальних працівників майже половина має вищу або середню професійну освіту, але профільне, тобто соціальне, медичне, юридичне, педагогічне або економічне, — тільки 8% з них.

Варіанти психологічної допомоги людині різноманітні. Спеціалісту в галузі соціальної роботи важливо вміти вибрати і використати в практичній діяльності методи, що відповідають індивідуальності конкретної людини і враховують її соціальні потреби й інтереси.

У роботі соціального працівника склались чотири основні напрями: психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування і психопрофілактика.

Соціальна допомога населенню надається за тими самими напрямами практичної психології:

• повідомлення клієнту об'єктивної інформації про його розлади на основі психодіагностики. Клієнт виробляє власне ставлення до отриманої інформації і приймає рішення про її використання;

• психологічна корекція, з допомогою якої для клієнта розробляється індивідуальна програма певного виду діяльності;

• психологічне консультування, мета якого - допомогти індивіду знайти якомога більше варіантів поведінки, думок, почуттів, вчинків для активної взаємодії з людьми і соціальними групами всередині соціуму;

• психопрофілактична робота, спрямована на те, щоб завчасно попереджувати можливі порушення у розвитку індивіда, створюючи умови для повноцінного психічного розвитку на кожному віковому етапі.

Аналіз технології роботи соціального працівника дозволяє виділити такі типи взаємодії їх з клієнтами:

1. Вирішення соціальних завдань - орієнтація на певні норми і критерії поведінки. Спроба клієнта усвідомити і прийняти нові соціальні цінності приводить до дискомфорту і навіть до психосоматичних захворювань. У цьому випадкові вимагається змінити і ввести нові критерії, оцінки, які допоможуть клієнту побачити свою мету в іншому світі, розширити перспективи, дозволять відійти від шаблонної поведінки і переживань.

2. Вирішення моральних завдань - необхідність орієнтації на критерії добра чи зла, які вимагають морального вибору того чи іншого вчинку. Тут важливо показати обмеженість критеріїв добра і зла, якими користується індивід.

3. Вирішення власне психологічних завдань - допомога клієнту в усвідомленні і зміні системи переживань, у розумінні проблем, оцінок, які сприяють розвиткові інших переживань і цілей діяльності.

Технологія вирішення психологічних завдань передбачає:

• розуміння психологічних особливостей і закономірностей формування основних психологічних станів людини;

• розуміння психологічних механізмів корекції і самокорекції психологічних станів з метою усунення негативних станів (в т.ч. стресових) та цілеспрямованого формування позитивних, продуктивних станів;

• оволодіння прийомами самоуправління життєвим тонусом, рівнем працездатності і творчим потенціалом;

• вироблення необхідних навичок психогігієни особистості;

• розуміння прямого впливу морального стану на стійкість нервово-психічної сфери і стан здоров'я людини;

• знання психологічних прийомів і методів, які безпосередньо застосовуються на практиці.

2. Психологічна допомога - вид допомоги, що робить кваліфікований психолог людині або групі людей в оптимізації психофізіологічних станів, пізнавальних процесів, поводження, спілкування, реалізації індивідуальної й особливо групової діяльності.

Існують наступні напрямки такої допомоги: психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, психологічне консультування й психотерапія. Найбільш стандартизованою можна вважати психодіагностику, найменш стандартизованими є психологічне консультування й психотерапія, оскільки вони відкривають простір для творчості психолога й постійного пошуку неординарних рішень у кожному конкретному випадку.

Психотерапія - організований вплив на психіку клієнта з метою її відновлення чи трансформації. Як правило, вона здійснюється соціальними працівниками за сприяння медиків. Соціальний працівник повинен надати первинну соціальну допомогу, спираючись на принципи і норми правильного психологічного спілкування з клієнтом. За всієї своєї ефективності психологічна допомога не вирішує власне соціальних проблем, а лише забезпечує психологічно сприятливий фон, пом'якшує суб'єктивне навантаження існуючого становища.

Психологи надають допомогу тим, хто зазнає серйозних труднощів у соціалізації, адаптації. Завдання психолога, таким чином, уподібнюється завданню лікаря: поставивши діагноз, «нормалізувати» життєдіяльність людини.

Найважливішою метою психодіагностики є добування психологічної інформації про людину або групу, конкретних знань про конкретну людину, отриманих на основі узагальненої наукової теорії.

Психологічне консультування забезпечує людину необхідною психологічною інформацією й створює йому умови — у результаті спілкування із психологом — для подолання життєвих труднощів і продуктивного існування в конкретних обставинах.

В даний час в теорії та практиці соціальної роботи існують два основних взаємодоповнюючих один одного підходу до визначення сутності консультування

1.Функціональний, що забезпечує клієнта практичними порадами і допомогою, як будь-яка форма надання клієнту допомоги щодо змісту, процесу розв'язуваної задачі, коли сам консультант не відповідає за її вирішення, але допомагає тим, хто несе таку відповідальність.

2.Профессіональний, при ньому консультування розглядається як особлива професійна служба, що надає послуги громадянам і організаціям за допомогою спеціально навчених і кваліфікованих осіб, що допомагають виявити соціальні проблеми клієнта, проаналізувати їх, дати рекомендації щодо їх вирішення та сприяти, при необхідності, виконання прийнятих рішень і отриманих рекомендацій.

Ще однією підставою для виділення видів соціального консультування є цільова установка клієнта, тобто цілі, які він переслідує, звернувшись за допомогою до консультанта. У цьому випадку можна говорити про існування більш складних видів аналізованої діяльності.

1.Рефлексівное консультування, тобто спільне з клієнтом осмислення життєвої ситуації, аналіз, пріоритетів, можливостей розвитку.

2.Проектное консультування, що включає пошук і побудова можливої ​​програми (проекту) перетворення ситуації, що склалася, її гармонізації і поліпшення. Це консультація - програмування, консультант, відповідно, проектувальник, спеціаліст.

3.Технологіческое консультування, передбачає пошук оптимальної послідовності дій для вирішення конкретної проблеми або завдання. Це консультація - рекомендація, де консультант - це людина, що володіє необхідними знаннями та необхідним досвідом. Саме таку консультацію отримає у педагога батько, що зіткнувся з необхідністю гармонізації відносин зі своєю дитиною.

4.Прогностіческое консультування, що представляє собою побудову ідеальної моделі можливого, ймовірного стану конкретної ситуації при збереженні або відсутності будь-яких тенденцій. Це консультація - передбачення, де консультант - це людина, яка здатна піднятися над ситуацією, і її нинішнім станом, здатний побачити приховані в ній можливості розвитку, як позитивного, так і негативного характеру.

Психотерапія спрямована на надання допомоги клієнтові при рішенні серйозних психологічних проблем у переструктуруванні особистості в тих випадках, коли відсутні прояву психічного захворювання.

Сутнісною характеристикою соціально-психологічного супроводу є створення умов для переходу особистості й (або) родини до самодопомоги. Умовно можна сказати, що в процесі психологічного супроводу фахівець створює умови й робить необхідну й достатню (але в жодному разі не надлишкову) підтримку для переходу від позиції «я не можу» до позиції «я можу сам справлятися зі своїми життєвими труднощами».

Методологічний аналіз дозволяє затверджувати, що на сьогоднішній день супровід - це особлива форма здійснення пролонгованої соціальної й психологічної допомоги - патронажу.

Як основні характеристики психологічного супроводу виступають його процесуальність, пролонгированість, недирективність, заглибленість у реальне повсякденне життя людини або родини, особливі відносини між учасниками цього процесу, що в психоаналізі називається «позитивне перенесення». Головними принципами психологічного супроводу є гуманне відношення до особистості й віра в її чинності; кваліфікована допомога й підтримка природного розвитку.

Поняття «психологічна підтримка» містить у собі психологічну профілактику, психологічне консультування, психологічну корекцію, у цілому - підвищення психологічної захищеності й психологічної конкурентоспроможності особистості.

Психологічна корекція - це цілеспрямований вплив на ті або інші сфери психіки клієнта, орієнтоване на приведення її показників у відповідність із віковою нормою.

Роль психологічного впливу на практиці досить значна. У цьому плані психологічний вплив часто може бути кінцевою метою спілкування, що припускає сформувати в партнера по міжособистісному контакті певні переконання й мотивацію. У змістовному плані психологічний вплив може бути педагогічним, управлінським, ідеологічним і т.д.