Лекція№ 1. Основи організації психологічної служби в освітніх закладах.

ПЛАН.

1. Історія розвитку шкільної психологічної служби (ШПС).

2. Практична психологія в системі освіти, основні завдання та функції.

3. Структура психологічної служби.

4.Основні напрями діяльності психологічної служби.

5.Основні поняття: діагностика, профілактика, психологічна експертиза, психологічна прогностика, консультативно-методична допомога, психолого-педагогічна корекція, психологічна просвіта.

1. Історія розвитку шкільної психологічної служби (шпс).

За кордоном шкільна психологічна служба (ШПС) має досить тривалу історію. У США вона є однієї з найбільш перспективних і дієвих психологічних дисциплін. У 60-х роках створено організацію шкільних психологів, в 80-х рр. - Національну асоціацію шкільних психологів США.

Центральна функція ШПС у США, Англії, Франції - вимірювання та оцінка здібностей дітей з використанням тестів. Водночас практичні психологи цих країн відзначають недоліки тестування. Воно не визначає перспектив розвитку, вимірює переважно інтелектуальний аспект, погано враховують особливості учнів з різних соціальних верств населення (М.Торт, Е. Хайссерман, Б. Саймон). Тому сьогодні зростає значення інших напрямків роботи: виявлення конкретних труднощів окремих учнів з пошуком їх причин; психологічного консультування.

Певний досвід накопичений і в країнах Східної Європи - Чехії, Угорщині, Польщі, Болгарії. Там традиційно існували районні, обласні психолого-педагогічні центри або консультації в системі освіти. В колишній Чехословаччині у 1980 р. діяло положення про консультації з питань виховання. Основна функція - психолога-консультанта визначається як психодіагностична. Психолог пропонує тип навчання, вибір професії, оцінює готовність до шкільного навчання.

У Росії перші спроби використання психології в навчанні та вихованні виникли на межі ХІХ-ХХ століть і були пов'язані з педологією - наукою про розвиток людини, яка охоплює всі її соціально-біологічні особливості.

Нищівна критика педології у 30-х роках ХХ ст. призвела до її заборони і до гальмування розвитку дитячої психології та практичної психології на наступні десятиріччя.

Вперше в СРСР ШПС почала створюватися в Естонії у кінці 60-х р. (Х. Й. Лійметс, Ю. Л. Сиерд).

У 1982-1987 рр. у Москві проведено експеримент по запровадженню в школі посади практичного психолога. Створено лабораторію психологічної служби школи у НДІ загальної та педагогічної психології.

У 1990 р. було розроблено "Положення про психологічну службу в системі народної освіти СРСР".

В Україні аналогічне положення вперше розроблено у 1991 р. Сьогодні діє положення, прийняте у 1999 році.

2. Основні завдання психологічної служби системи освіти.

Психологічна служба діє у системі освіти для підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвиткові та поведінці. Вона є системою, що спрямована передусім на індивідуальну роботу з людиною з метою максимального виявлення її творчих здібностей та умов їхнього розвитку, формування здорового способу життя, подолання кризових життєвих ситуацій тощо.

Зміст і система роботи зумовлюють ряд основних вимог до організації служби. До них належать:

• застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

• висока відповідальність спеціалістів за результати діагностично-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

• анонімність у роботі та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

• робота з людьми, що перебувають у складній життєвій ситуації, у стані депресії, стресу, внутріособистісного або міжособистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними формами поведінки.

Такі умови роботи передбачають організацію у структурі відомства окремої відносно незалежної служби зі своєю структурою підпорядкування, відповідальності й управління. Кожен співробітник цієї структури, кожна посадова особа несуть персональну відповідальність за зміст і результати своєї роботи, за компетентність прийнятих рішень.

Зміст діяльності служби.

Оскільки психологічна служба системи освіти — це служба охорони психічного здоров'я всіх учасників педагогічного процесу, то основним змістом роботи практикуючого психолога та соціального працівника є проблема клієнта, його життєва ситуація.

Усі професійні дії працівників служби спрямовані на реконструкцію життєвої ситуації особи, визначення основної проблеми та умов, за яких вона виникла, на реконструкцію життєвого шляху особистості, розробку можливих варіантів вирішення проблеми і розв'язання життєвої ситуації, здійснення коригуючого впливу на людину.

Професійні дії працівників служби реалізуються у таких основних видах роботи.

Діагностика: соціальне і психологічно-педагогічне обстеження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, установлення психологічного діагнозу, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.

Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних стосунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі.

Психологічна експертиза: визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку окремої особистості, структури та змісту спілкування в колективі для різних органів управління освітою, оцінка психологічно-педагогічної ефективності нових технологій навчання й виховання дітей, підлітків, молоді, оцінка суб'єктивної цінності навчання.

Психологічна прогностика: розробка, апробація та застосування моделей поведінки групи й особистості у різних умовах життєдіяльності, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні, участь у плануванні освітньої політики.

Консультативно-методична допомога всім учасникам навчально-виховного процесу з питань навчання, виховання й розвитку дітей і підлітків, допомога органам державного управління освітою в оцінці професійної придатності педагогічних та управлінських кадрів.

Психологічно-педагогічна корекція: здійснення психологічно-педагогічних заходів для усунення відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціальне корисної життєвої перспективи, подолання різних форм девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії тощо.

Соціально-психологічна реабілітація: надання соціальної та психологічно-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, дорослим, що перебувають у кризовій життєвій ситуації, постраждали від соціальних, природних і технічних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо, з метою адаптації до Нових умов життєдіяльності, навчання, розвитку.

Психологічна просвіта: підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах.