1. Історія появи.

2. Приклад простої програми. Структура програми.

3. Коментарі.

4. Алфавіт C++. Лексеми:

   1. ідентифікатори,

   2. ключові слова,

   3. знаки (символи) операцій,

   4. літерали,

5. Змінні. Типи даних. Оголошення змінних.

6. Константи.

7. Перелічення.

1. Історія появи.

C → C++ → Visual C++.

C – 1972 р. Деннис Ритчи й Брайан Кердиган (структурний).

C++ – 1980 р. Бьяран Страуструп (об'єктно-орієнтирів).

2. Приклад простої програми.

#include <iostream>

using namespace std;

main()

{

cout << "Hello, world\n";

system(“pause”);

}

# - ознака директиви препроцесора

include - директива препроцесора

iostream – заголовний файл

main() – опис головної функції

{} – початок і кінець блоку.

Cout – потік виводу

<< - оператор консольного виводу

"Hello, world\n" – строкова константа

\n – символ переходу на новий рядок.

Крім виводу є й ввід cin.

#include <iostream>

using namespace std;

main()

{

char s[25];

cout << "Name ? ";

cin >> s;

cout << "You name is " << s;

}

Структура програми.

Тип 1

• Директиви препроцесора

• Оголошення користувацьких функцій

• Головна функція

Приклад коду програми з використанням типу 1.

#include <iostream>

using namespace std;

void fun(int n)//оголошення функції

{

cout<<n;

}

main()

{

f(6);//виклик функції

cout << "Hello, world\n";

system(“pause”);

}

Тип 2

• Директиви препроцесора

• Прототипи користувацьких функцій

• Головна функція

• Оголошення користувацьких функцій

Приклад коду програми з використанням типу 2.

#include <iostream>

using namespace std;

void fun(int n);//прототип функції

main()

{

f(6);//виклик функції

cout << "Hello, world\n";

system(“pause”);

}

void fun(int n)//оголошення функції

{

cout<<n;

}

3. Коментарі

Однорядковий //

Багаторядковий /* . . . . . */

4. Алфавіт C++.

- рядкові й прописні букви латинського алфавіту, - цифри від 0 до 9,

- символ '_',

- набір спеціальних символів: " { }, | [ ] + - % / \ ; ' : ? < > = ! & # ~ . *

Алфавіт C++ служить для побудови слів, які в C++ називаються лексемами.

Розрізняють типи лексем:

- ідентифікатори,

- ключові слова,

- знаки (символи) операцій,

- літерали.

Під ідентифікатором розуміється ім'я змінної, ім'я функції або мітки.

Правила побудови:

1. Першим символом ідентифікатора C++ може бути тільки буква.

2. Наступними символами ідентифікатора можуть бути букви, букви-цифри й букви-підкреслення.

3. Довжина ідентифікатора необмежена (фактично ж довжина залежить від реалізації системи програмування).

Ключові слова - це зарезервовані мовою ідентифікатори, що мають спеціальне призначення. При стандартних настроюваннях редактора ключові слова виділяються синім кольором.

Змінна - об'єкт програми, що займає в загальному випадку кілька байт пам'яті, покликаний зберігати дані. Щоб змінну можна було використовувати в програмі, вона повинна бути попередньо оголошена. При оголошенні змінної для неї резервується деяка область пам'яті, розмір якої залежить від конкретного типу змінної. Розмір того самого типу даних може відрізнятися на комп'ютерах різних платформ, а також може залежати від використовуваної операційної системи. Тому при оголошенні тієї або інший змінної потрібно чітко представляти, скільки байт вона буде займати в пам'яті ЕОМ, щоб уникнути проблем, пов'язаних з переповненням і неправильною інтерпретацією даних.

Ключові слова short, long та unsigned є модифікаторами. Так що типи даних можна згрупувати так:

1. int та модифікатори до нього short, long та unsigned,

2. float та double

3. char та модифікатор до нього unsigned

4. bool

Базові типи даних для ПК на базі платформи Intel(32розрядний)

Тип	Розмір	Значення (байт)
char	1	-128..127
bool	1	true false
short int	2 4	-32 768 .. 32 767 -2 147 483 648 .. 2 147 483 647
long	4	-2 147 483 648 .. 2 147 483 647
unsigned int	2 4	0.. 65 535 0.. 4 294 967 295
unsigned char	1	0.. 255
float	4	1.2e-38 .. 3.4e38 (7знак.)
double	8	2.2e-308 .. 1.8e308 (15 знак.)

Розмір, зазначений у таблиці для кожного типу, повинен бути перевірений для конкретного ПК.

Оголошення змінної починається із ключового слова, що визначає його тип, за яким іде ім'я змінної ( при цьому пам’ять не очищаються) і (необов'язково) ініціалізація - присвоєння початкового значення. Установка початкового значення змінної здійснюється за допомогою оператора присвоювання ( = ). Одне ключове слово дозволяє оголосити декілька змінних. При цьому вони розташовуються один за одним через кому (, ). Закінчується оголошення символом крапка з комою ( ; ). Синтаксис оголошення змінної має вигляд:

Тип iм’язмінної [=Значення] [,iм’язмінної [=Значення]…];

Ім'я змінної (ідентифікатор) не повинне перевищувати 256 символів (різні компілятори накладають свої обмеження на кількість розпізнаваних символів в ідентифікаторі). При цьому важливо враховувати регістр букв (Abc і abc - не те саме)! Звичайно, ім'я повинне бути досить інформативним, однак не слід використовувати занадто довгі імена, тому що це приводить до описок.