схеми режими
.pdf
Схема 11
Типологія перехідних політичних систем
Типи переходу: досвід Південної Америки та Східної Європи (за Г.Мунком та К.Лефом)
|
Ідентифікація агентів змін |
||
Стратегія |
Старірефо- |
Старі ре- |
|
агентів |
форматорс |
Контр- |
|
змін |
рматорські |
ькі та кон- |
еліти |
|
еліти |
треліти |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Реформа |
|
Конфронта- |
Революція |
через роз- |
Соціаль- |
зверху |
рив |
нарево- |
|
ція |
(Чехослова |
||
|
(Болгарія) |
ч-чина, Ар- |
люція |
|
|
гентина |
|
Поєднання |
|
Реформи |
|
конфронта- |
|
через ви- |
|
ції тапри- |
|
плутування |
|
стосування |
|
(Угорщина) |
|
|
|
|
|
|
Консервати- |
Реформи |
Рефор- |
Пристосуван- |
через комп- |
ми зни- |
|
вна рефор- |
роміси |
зу |
|
ня |
ма |
(Польща, |
|
|
(Чилі) |
||
|
|
Бразилія) |
|
|
|
|
|
53
54
Множинна координатна типологія: базис влади – реалізація інтересів
– спосіб володарювання / характер впливу влади
С.Хантінгто |
“Різниця між порядком та анархією носить більш фундаментальний характер, ніж |
різниця між демократією та диктатурою” |
Базис влади (маса учасників політичного
|
Доктринально-жорстко |
Інтереси більшості у |
Різноманітні інтереси |
|
|
уніфіковані спільні інте- |
форматі політичного |
більшості в інтерпретації |
|
|
реси більшості |
обмеження особливими |
володарюючої еліти, що |
|
Широкі |
- - - - - - - - - - - - - - - - - |
цілями |
обирається конкурентно |
|
масинасе- |
- - - - - - - - - - - - - - - - - - |
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - |
||
лення |
диктатурамас, популіст- |
авторитарна демократія, |
“поліархічна”, конкурен- |
|
|
ськадиктатура, радикаль- |
популістськийавторита- |
тна демократія |
|
|
ноколективістськадемок- |
ризм |
|
|
|
|
|
|
|
|
Вузькогрупові, кланові |
“Модернізаційні” інте- |
Компромісні групові ін- |
|
|
інтереси |
реси бюрократії та час- |
тереси за умов згоди зна- |
|
Значна час- |
- - - - - - - - - - - - - - - - - - |
тини населення |
чної частини населення |
|
- - - - - - - - - - - - - - - - - - |
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - |
|||
тина насе- |
|
модернізований бюрок- |
конкурентно-консенсусні |
|
лення |
елітисько-олігархічні |
|||
ратичний авторитаризм |
олігархії, олігархічна |
|||
|
бюрократичні диктату- |
|||
|
ри |
|
конкурентна демократія |
|
|
|
|
||
|
|
|
|
55
Продовження схеми 12
|
|
|
Інтереси виключно |
Суттєва вибірність та |
Гнучкий баланс інтере- |
|
владиБазис учасниківмаса( |
прополітичного- |
|
за особистим визначен- |
регламентація інтересів |
сів традиційної еліти |
|
Єднов- |
ням володаря |
на користь вузького |
та автократа |
|||
|
|
ладдя, що |
|
кола осіб |
- - - - - -- - - - - - - - - - - - |
|
|
|
- - - - - - - - - - - - - - - - - |
- - - - - - - - - - - - - - - - - - |
|||
|
|
спираєть- |
||||
|
|
ся на не- |
- |
традиційний абсолю- |
- |
|
|
|
численні |
|
погоджувальне одно- |
||
|
|
одноосібні диктатури, |
тизм та авторитаризм |
|||
|
|
верстви |
тиранії та деспотії |
|
владдя, конституційні |
|
|
|
населення |
|
|||
|
|
|
|
монархії |
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Монополізація влади |
Концентрація влади |
Розподіл та дифузія вла- |
|
|
|
|
|
|
ди |
|
|
|
|
Майже повний конт- |
Майже всеохоплюючий |
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
Спосіб |
володарювання / Характер впливу влади |
||
|
|
|
роль та практично не- |
контроль, регламентація |
Помірнийконтроль, пере- |
|
|
|
|
обмежений примус |
та дозований примус |
конання, увинятковому |
|
|
|
|
|
|
випадку– примус |
|
Головні питання політики, що з’ясовуються за цим підходом: |
||||||
|
||||||
• |
хто володарює, |
|
|
|
||
|
|
|
||||
• |
як володарює, |
|
|
|
||
• заради чого володарює (які інтереси реалізуються).
Схема 13
Демократіяякспосібфункціонування
Високий рівень економічного розвитку країни, плюралізм форм власності, наявність розвинутого ринку, змагальність
Соціальний |
|
|
|
Високий зага- |
плюралізм і |
|
|
|
льний рівень |
пов’язаніз ним |
|
ПЕРЕДУМО- |
|
культури, осо- |
громадянське |
|
|
бливо усфері |
|
суспільство та |
|
ВИ |
|
політичного |
правовадержа- |
|
ДЕМОКРАТІЇ |
|
життя, актив- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Схема 14 |
Основні концепції демократії |
||
|
|
|
Колективістські |
Індивідуалістичні |
Плюралістичні |
концепції |
концепції |
концепції |
Заперечення автоно- |
Пріоритет права особи |
Зацікавлена група – |
мії особи, ставлення до |
центральний елемент |
|
неї як до складо-вої |
над правами держави |
політичної системи |
єдиного соціаль-ного |
|
|
організму |
|
Суперництво і баланс |
|
Індивідуальнасвобода |
інтересів – основа |
Первинністьвеликого |
як відсутність обме- |
демократичної влади |
соціального об’єкта |
жень |
Держава – арбітр, який |
(нації, церкви та ін.) у |
|
|
визначенні пове-дінки |
Обмеженнякомпетен- |
забезпечує саморегу- |
громадянина |
ції і сфери діяльності |
лювання суспільства |
|
держави, невтручан-ня |
Дифузія державної |
Необмеженістьвлади |
у справи грома- |
|
більшостінадменшіс-тю |
дянськогосуспільства |
влади |
іокремоюособою |
Розподіл влад, ство- |
Множинністьвладних |
|
||
Державна підтримка |
реннясистемистриму- |
еліт |
соціально незахище- |
вань і противаг |
|
нихгруптапрошарків |
|
|
населення |
|
|
|
|
|
56 |
|
|
Схема 15
Ліберально-демократична та радикаль- но-демократична теорії демократії
Ліберально-демократична |
Радикально-демократична |
|
теорія |
теорія |
|
|
|
|
Морально автономний індивід |
Соціальна людина |
|
Суверенітет особистості |
Суверенітет народу |
|
Суспільство як сукупність |
Органічне суспільство |
|
індивідів |
|
|
Інтерес усіх |
Загальний інтерес |
|
Плюралізм інтересів |
Єдність інтересів |
|
Первинність права |
Первинність спільного блага |
|
Свобода людини |
Свобода громадянина |
|
Первинність прав людини |
Єдність прав та обов’язків |
|
Представницька демократія, |
Безпосередня демократія |
|
вибори |
||
|
||
Вільний мандат |
Імперативний мандат |
|
Розподіл влади |
Розподіл функцій |
|
Підпорядкування меншості |
Підпорядкування меншості |
|
більшості із захистом прав мен- |
||
більшості |
||
шості |
||
|
||
|
|
57
Схема 16
Організаційні форми демократії
|
Пряма |
|
Плебісцитар- |
|
Представниць- |
|
||||||
|
|
|
|
|||||||||
|
(безпосередн |
|
на |
|
ка |
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Безпосередній виразособою своїхполітичних прав
і свободшляхом участіупідготовці, обговоренні, прий-нятті важ-
Участьгромадянувсіхстаді- яхполі-тичного процесуобме- женаізводить-ся до голосування “за” чи“проти”
Опосередкована участьгромадяну прийняттірішень шляхомвиборунимиворганахвлади своїхпредставників (депутатів), якіпо-
Схема 17
Демократію характеризу-
визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі
рівноправністьгромадян(якмінімум– рівністьїх виборчих прав)
підпорядкування меншостіволібільшостіприпри- 
йнятті рішень та їх виконанні
виборність законодавчих органів влади
обмеження влади більшості над меншістю
повага більшості до прав меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами верховенство закону у всіх сферах суспільного життя
розподіл влади з метою недопущення надмірної її концентрації в єдиному центрі
58
Схема 18
Ознаки |
Демократична |
|
система |
||
|
можливість змінити уряд без застосування сили
легітимність опозиції
вільна преса, відсутність цензури
можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування
високий рівень участі громадян у політичному процесі гарантованіправатасвободилюдинитагромадянина
регулярні чесні конкурентні вибори, в яких беруть участь усі групи населення
по-справжньому конкурентна боротьба за владу
|
Схема 19 |
|
Основні |
|
|
передумови |
Демократичне |
|
формування |
суспільство в Україні |
|
|
|
|
розширення економічної свободи
радикальна зміна інститутів суспільства, усієї системи цінностей та психології людей, які породив тоталітаризм
підвищення рівня політичної дисципліни й політичної культури громадян
встановлення ефективного контролю суспільства над політикою можновладців, олігархів
подолання економічної кризи
59
Схема 20
Характеристики демократичного та деспотичного правління
Характеристики |
Демократичне |
Деспотичне |
|
правління |
правління |
||
|
|||
|
|
|
|
Розташування |
Республіканське |
Автократичне |
|
влади |
|||
|
|
||
Межі влади |
(Відкрита еліта) |
(Обмежена еліта) |
|
Поділ влади |
Ліберальне |
Тоталітарне |
|
Рекрутування еліт |
(Добровільність) |
(Сувора дисципліна |
|
та одноманітність) |
|||
|
|
||
Відповідальність |
Баланс |
Диктаторська |
|
Розподіл |
Розпорошеність |
Концентрація |
|
цінностей |
|||
|
|
||
Рішення |
Рівноправність |
Дискримінація |
|
|
(Відкритий клас) |
(Закритий клас-каста) |
|
|
Лібертаріанське |
Авторитарне |
|
|
(Особистість) |
(Інші) |
|
|
Благодіяльне |
Експлуататорське |
|
|
(Держава загального |
|
|
|
добробуту) |
|
|
|
(Неупереджене) |
(Упереджене) |
|
|
Юридичне |
Тиранічне |
|
|
Заперечувальне |
Незаперечувальне |
|
|
|
|
60
Схема 21
Чотири основні роди демократії
Спосіб форму- |
Країни |
Країни |
вання органів |
з президентською |
з парламентською |
влади |
формою правління |
формою правління |
|
|
|
Вибори більшіс- |
Сполучені Штати |
Австралія, Індія, |
Америки, Філіппіни, |
Канада, Малайзія, |
|
тю голосів |
Білорусія, частково |
Великобританія, |
|
||
|
Росія |
Ямайка |
|
|
|
Пропорційне |
Країни Латинської |
КраїниЗахідноїЄв- |
представництво |
Америки, частково |
|
|
Росія |
ропи |
|
|
|
|
|
|
|
|
61 |
62
Історична послідовність умов і демократичні режимиСхема 22
|
Конкуренція передує участі |
|
Перерваний досвід демок- |
Стрімка |
Участь передує |
Усього |
|
|
ратії |
демократизація |
конкуренції |
||
|
|
|
|
|||
|
|
Перша хвиля демократизації (1848-1934) |
|
|
||
Вдалий |
13 |
|
1 |
0 |
0 |
14 |
досвід* |
США (1867) |
|
Франція |
|
|
|
|
Канада (1867) |
|
|
|
|
|
|
Швейцарія (1878) |
|
|
|
|
|
|
Норвегія (1898) |
|
|
|
|
|
|
Австралія (1901) |
|
|
|
|
|
|
Нова Зеландія (1907) |
|
|
|
|
|
|
Данія (1915) |
|
|
|
|
|
|
Нідерланди (1917) |
|
|
|
|
|
|
Великобританія (1918) |
|
|
|
|
|
|
Швеція (1918) |
|
|
|
|
|
|
Фінляндія (1919) |
|
|
|
|
|
|
Бельгія (1919) |
|
|
|
|
|
|
Ірландія (1921) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Невдалий |
1 |
|
3 |
4 |
1 |
7 |
досвід** |
Італія (1919) |
|
Уругвай (1918) |
Франція (1848) |
Німеччина (1919) |
|
|
|
|
Югославія (1919) |
Австрія (1919) |
|
|
|
|
|
Іспанія (1931) |
Чехія (1919) |
|
|
|
|
|
|
Польща (1919) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Друга хвиля демократизації (1942-1968) |
|
|
||
Вдалий досвід |
5 |
|
5 |
4 |
0 |
14 |
|
Індія (1947) |
|
Австрія (1945) |
Ізраїль (1948) |
|
|
|
Коста-Ріка (1949) |
|
Італія (1946) |
Малайзія (1957) |
|
|
|
Тринідад (1962) |
|
Японія (1947) |
Венесуела (1959) |
|
|
|
Ямайка (1962) |
|
Німеччина (1949) |
Ботсвана (1966) |
|
|
|
Маврикій (1968) |
|
Колумбія (1958) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|