Вступ

Курс «Соціальна історія народів Росії» вивчається згідно з планом підготовки бакалаврів історії. Предметом дисципліни є вивчення соціальноісторичних та соціально-економічних подій і політичних процесів, духовного розвитку російського суспільства, яке складали численні народи імперії. Запровадження курсу до навчального процесу є обєктивною необхідністю, оскільки акцентує увагу на дослідженні динаміки народів і соціальних груп, їх інтересів, допомагає зрозуміти корінні причини суперечностей, що існували в російському суспільстві. «Соціальна історія народів Росії» вивчає регулятивну роль держави, моралі, звичаїв, релігії, допомагає з’ясувати, які цінності і принципи виправдали себе в життєдіяльності суспільства – від чого з минулого досвіду варто відмовитися, а що заслуговує на підтримку та розвиток, а також має сприяти толерантності, унеможливленню проявів ксенофобії серед народів.

Урамках зазначеної дисципліни розглядається широке коло проблем: формування багатонаціональної Російської імперії в контексті її територіальної експансії; особливості й етапи у національній політиці властей; соціальна структура та мобільність народів Росії, зокрема розвиток кріпосницьких відносин, еволюція сільських та міських громад, дворянських та міських корпорацій, менталітет різних станів як чинник соціального розвитку. Тут акцентовано увагу на демографічних процесах, у т. ч. переході від традиційної до сучасної моделі відтворення населення, розглянуто розвиток ґендерних та сімейних відносин, еволюцію правової системи та становлення громадянського суспільства, приділено увагу питанням етнорелігійних традицій, духовної та матеріальної культури народів Росії.

Запропоновані методичні рекомендації передбачають надання допомоги для глибокої та різнобічної теоретичної та практичної підготовки студентів з опанування зазначего курсу, мета якого – простежити особливості соціальних та етнокультурних процесів у Російській поліетнічній державі впродовж XVI – поч. XX ст. Для цього студенти повинні знати термінологію й основні положення історіографії курсу, специфіку генезису соціальних станів, принципи побудови державної національної політики, демографічні, національно-конфесійні, ґендерні, вікові, соціально-психологічні й інші особливості народів Росії.

Завданням семінарських занять з даної дисципліни є формування у студентів навиків до самостійної роботи й аналізу історичних джерел. Вони повинні вміти визначати чинники та наслідки російської експансії, порівнювати особливості імперської національної політики, оцінювати рівень соціального розвитку етносів, простежувати еволюцію основних соціальних станів, виявляти специфіку сімейно-шлюбних відносин крізь призму конкретно історичних умов розвитку країни.

Увиданні міститяся: структура програми дисципліни; рейтингова система оцінювання; перелік лекційних тем зі змістовими частинами; рекомендації з підготовки до семінарських занять і написання контрольних робіт; переліки питань до контрольно-модульних робіт та іспиту з даного курсу.

3

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

4

ТЕМИ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ

Тема 1

СТВОРЕННЯ БАГАТОНАЦІОНАЛЬНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1.Зародження Російської поліетнічної імперії у ХVI ст.

2.Територіальна експансія Російської держави у XVII–XVIII ст.

3.Входження народів до складу Росії в ХІХ ст.

4. Динаміка населення та міграційні потоки.

Основні змістові елементи теми. Зародження поліетнічної Російської імперії. Приєднання і освоєння територій Східного і Західного Сибіру. Інкорпорація території України. Боротьба Росії за вихід до Балтійського та Чорного морів. Зовнішня політика Катерини ІІ. Приєднання Криму, освоєння Новоросії, поділи Польщі. Кавказький напрям зовнішньої політики Росії у ХІХ ст. Російсько-персидські війни та приєднання кавказьких територій (Грузія, Вірменія, Дагестан, Чечня та інші землі). Територіальна експансія Росії у Середній Азії та на Далекому Сході в другій половині ХІХ ст. Національновизвольні рухи Кавказу. Територіальні придбання Росії у Середній Азії та на Далекому Сході у другій половині ХІХ ст. Статистичні показники зростання населення в контексті загальносвітових демографічних процесів. Основні джерела поповнення населення Російської імперії. Міграційні потоки в імперії та чинники їх інтенсифікації. Етнічний склад населення Росії.

Тема 2

НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

1.Принципи національної політики.

2.Етапи в національній політиці Росії.

Основні змістові елементи теми. Добровільне та примусове приєднання територій до складу Росії. Формальний договір як стратегія «добровільного приєднання». Диференціація у використанні принципів національної політики. Принципи національної політики Російської імперії: тимчасове збереження існуючого до підпорядкування Росії адміністративного порядку, місцевих законів і установ, вірувань, мови та культури; широка співпраця центрального уряду з неросійськими елітами, які отримували права російського дворянства; створення деяких переваг у правовому положенні багатьох неросійських, переважно не аграрних за характером виробництва, народів (оподаткування, військова служба, освіта); етнічні та національні критерії не були визначальними для просування по соціальним сходинкам. Два етапи у національній політиці Росії – до і після 1963 р. Причини та наслідки зміни генерального курсу в національній політиці. Інтеграційна політика, мовнокультурна уніфікація у формі русифікації, денаціоналізації школи, обмеженнях друку рідною мовою. Боротьба царату проти національно-визвольних рухів.

5

Тема 3

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА РОСІЇ

1.Особливості соціальної диференціації народів Росії.

2.Духовенство.

3. Міське населення. Купецтво.

4. Селянство та його категорії.

Основні змістові елементи теми. Православна церковна ієрархія. Біле та чорне духовенство. Церковне життя і клір у XVI–XVII ст. Юридичне оформлення станових ознак служителів культу. Церковні реформи Петра І та Катерини ІІ. Обмеження церковного життя. Духовна освіта в Росії. Придбання духовенством особливих прав у XVIII ст. Становище служителів культу наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Уложення 1649 р. і його роль у процесі перетворення посадських людей на стан (міські межі, чітке відокремлення посадників від інших категорій міського і сільського населення, спадкова приналежність до міської общини, зобов’язання сплати податків і натуральних повинностей). Законодавство Петра I і посилення корпоративної організації людей посадських. Грамота на права і вигоди містам Російської імперії 1785 р. Юридичний статус міського стану, корпоративні форми самоврядування. Приналежність до міського стану, міська обивательська книга. Нові права та привілеї для городян. Купецтво впродовж першої половини XIX в. Розпад міського стану. Городове положення 1870 р. Динаміка міського населення. Селянство на початку XVII ст. та його строкатість. Особливості юридичного оформлення кріпацтва в Росії. Соборне Уложення 1649 р. Кріпосницьке законодавство у XVIII ст. Категорії селянства. Реформи 60-х рр. ХІХ ст. та їх вплив на зміну соціальної структури селянства.

Тема 4

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У НАРОДІВ РОСІЇ

1.Моделі демографічної поведінки у народів Росії.

2.Шлюбність: вікові особливості, рівень і розлучення.

3.Народжуваність та її регулювання.

4.Смертність у Росії та її основні чинники.

Основні змістові елементи теми. Джерела вивчення демографічних процесів та їхні особливості. Загальні коефіцієнти основних демографічних показників населення європейської частини Росії наприкінці ХІХ ст. Моделі демографічної поведінки народів Росії. Соціально-економічні чинники як формуючі елементи переконань щодо шлюбу, сім’ї, дітей. Загальні показники народжуваності у XVIII – поч. ХХ ст. Народжуваність і смертність різних суспільних станів. Регулювання народжуваності. Позашлюбні статеві відносини. Репродуктивність сільського та міського населення. Зміна показників народжуваності в середині XIX ст.: причини та наслідки. Рівень і

6

причини смертності у XVIII – на поч. XX ст. Головні чинники зниження смертності в ХІХ ст. і роль у цьому державної влади. Характер шлюбних і сімейних відносин у російському суспільстві. Роль шлюбу в соціалізації людей. Вік вступу до шлюбу та його контроль. Динаміка шлюбного вікового цензу для різних народів Російської імперії. Сезонність і рівень шлюбності. Розлучення та приводи щодо його застосування в Росії.

Тема 5

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, ЗЛОЧИННІСТЬ І ПОКАРАННЯ В РОСІЇ

1.Розвиток кримінального права в Росії.

2.Покарання за злочини.

3.Динаміка та чинники злочинності.

4.Право народів Росії.

Основні змістові елементи теми. Джерела та розвиток права. Соборне уложення 1649 р. Військові артикули 1715 р. Зведення законів Російської імперії 1832 р. Уложення про покарання 1845 р. Кримінальне уложення 1903 р. Основні дефініції кримінального права в їхньому історичному розвитку. Визначення стану неосудності та його критерії. Номенклатура складу злочину. Дані про злочинність і методика їх обробки. Давність злочину. Види покарань (смертна кара, каторга, заслання на поселення, виправний будинок, ув’язнення у фортеці, відправлення до в’язниці, короткочасний арешт, грошовий штраф) та випадки їх застосування. Пенітенціарна система. Динаміка, структура та чинники злочинності. Судова реформа 1964 р. Соціальний склад криміногенного середовища. Особливості правових норм різних народів Росії. Звичаєве кримінальне право (право кавказьких горців (адат), правові норми народів Середньої Азії, циганські закони, право народів Півночі).

Тема 6

ЕТНОРЕЛІГІЙНІ ТРАДИЦІЇ ТА СВІТОГЛЯДНІ ЗАСАДИ НАРОДІВ РОСІЇ

1.Релігія та вірування народів Росії.

2.Народні традиції та обрядовість.

3.Традиційні свята.

Основні змістові елементи теми. Етноконфесійна карта народів Росії: церкви, культи, вірування, уявлення та їх носії в Росії (православні, католики, протестанти, мусульмани, меноніти, іудеї, буддисти, язичники). Чинники, що впливали на вибір релігії. Збереження первісних вірувань і культів (анімізм, тотемізм, магія) у малих народів Росії. Взаємопроникнення культур і вірувань. Політика царату щодо неправославних народів Росії. Народні традиції та обряди життєвого колообігу, пов’язані з релігійними уявленнями (народження, весілля, похорони) та інші традиційні свята різних етносів Росії.

7

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1

ЧИННИКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОСІЙСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЕКСПАНСІЇ

План

1.Стимулюючі чинники російської експансії.

2.Результати створення Російської багатонаціональної держави.

1.Відповідаючи на перше питання, студенти повинні чітко структурувати чинники російської територіальної експансії на чотири основні групи: геополітичні, ідеологічні, економічні та аграрне перенаселення. Кожну з груп слід докладно проаналізувати.

Геополітичні чинники експансії полягали в наступному: забезпечити міцні кордони, знайти незамерзаючі порти, перешкодити захопленню прикордонних

територій суперниками або включити їх у сферу свого впливу. В даному контексті варто поміркувати, наскільки вірним є висловлювання швейцарського історика А. Кеппелера, що аж до кінця ХІХ ст. російська експансія визначалася переважно стратегічними і зовнішньополітичними міркуваннями.

Ідеологічні чинники: по-перше, правляча еліта розглядала Росію законною спадкоємицею Київської Русі і Золотої Орди, прагнучи зібрати всі «російські землі»; по-друге, збиранню територій з православним населенням і обґрунтуванню першості московських государів серед сусідніх правителів сприяла політична теорія, що проголошувала Москву «Третім Римом». За нею вся історія християнства зводилася до історії трьох «Римів» – першого, знищеного католицтвом, другого – Константинополя, завойованого туркамиосманами, і третього – Москви, яка є неприступним для єресі оплотом православ’я та захисником православних народів.

Економічні чинники експансії слід розглядати на конкретних прикладах у наступному порядку: бажання мати порти для економічних і культурних зв’язків із Західною Європою (просування до Балтійського і Чорного морів); можливість скористатися природними багатствами територій (практично незаселений Сибір); прагнення отримати джерело сировини та ринки збуту (рух на Дальній Схід і до Середньої Азії). Водночас анексію Північного Кавказу і Закавказзя не можна зрозуміти без урахування контексту воєн з Іраном і Османською імперією, анексію Казахстану і Середньої Азії – поза контекстом протистояння Росії і Великобританії; анексію Далекого Сходу – поза контекстом суперечностей Росії з одного боку і Великобританії, Франції, США та Японії – з іншого.

Що стосується власне колонізації, то вона стимулювалася процесами аграрного перенаселення. Екстенсивний шлях був характерний винятково Росії, бо тут існувала можливість для колонізації. З 1860-х рр. основними губерніями виходу селянства були ті, де земельна проблема (густота) досягла гостроти (чорноземні центрально-землеробські, українські і середньоволзькі).

8

2. Варто об’єктивно оцінити результати російської територіальної експансії. Як для Росії, так і народів імперії, вони були неоднозначними. Окремо охарактеризуйте позитивні та негативні наслідки експансії для приєднаних народів Росії за такими критеріями: соціальний статус, економічне становище, збереження культурних прав.

Для Росії позитивними наслідками були: пожвавлення переселенського руху, масових міграцій (до кінця XVIII ст. завдяки переселенням з півночі на південь велика частина населення стала проживати в більш сприятливій для землеробства лісостеповій і степовій зонах, а до 1914 р. там зосередилося майже 2/3 населення європейської Росії); збільшення економічного потенціалу країни, головним джерелом якого було сільське господарство; підвищення відсотку окультуреної землі; взаємопроникнення культур різних народів; вплив на суспільне життя Росії більш розвиненої культури й економіки інкорпорованих західних областей країни.

Були і негативні результати територіальної експансії для Росії. Так, у народній свідомості затвердилося переконання про екстенсивний розвиток як найраціональнішу форму господарювання, а також невичерпність природних ресурсів; ускладнилося формування добре структурованої системи міст (всупереч економічній доцільності, централізовану систему міст уряд створював штучно за адміністративними міркуваннями, через острах сепаратизму). Нові території вимагали значних зусиль і засобів для забезпечення комунікацій і оборони. З одного боку, це виснажувало центр, з іншого – виділених коштів завжди було мало, унаслідок чого експансія ускладнювала створення інфраструктури, адекватної потребам країни. Народи часто створювали політичну напруженість, підтримуючи революційні й національно-визвольні рухи (постійна потреба у безпеці, необхідність підтримки громадського порядку тягарем лягали на країну.

Список рекомендованої літератури

1.История России. С древнейших времен до начала ХХI в. / А. Н. Сахаров [и др.]; под ред. А. Н. Сахарова. – М.: АСТ: Астрель: Транзиткнига, 2006. – 1263 с.

2.Кабузан, В. М. Народы России в XVIII веке: Численность и этнический состав / В. М. Кабузан. – М.: Наука, 1967. – 256 с.

3.Каппелер, А. Росія як поліетнічна імперія: Виникнення. Історія. Розпад: Монографія / пер. з нім. – Львів: Вид-во Українського Католицького Університету, 2005. – 360 с.

4.Миронов, Б. Н. Социальная история России периода империи (XVIII –

5.Полещук, Т. Історія Росії ХІХ – початку ХХ ст.: навч. посіб. / Т. Полещук; наук. ред. М. Г. Крикун. – Львів: ПАІС, 2008. – 400 с.

6.Хоскинг, Дж. Россия: народ и империя (1552–1917) / пер. з англ. С. Н. Самуйлова. – Смоленськ: Русич, 2001. – 512 с.

7.Шпорлюк, Р. Імперія та нації (з історичного досвіду України, Росії, Польщі та Білорусі) / Р. Шпорлюк. – Київ: Дух і Літера, 2000. – 354 с.

9

Тема 2

РОСІЙСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА

План

1.«Польське питання» в Російській імперії у XVIII – ХІХ ст.

2.Приєднання народів Кавказу та національна політика щодо них.

3.Державний курс щодо єврейського населення.

Основна мета даного семінарського заняття – виявити закономірності та особливості у проведенні Російською державою національної політики на прикладі польського, єврейського та кавказьких народів.

1.При розгляді першого питання, насамперед, слід звернути увагу на поділи Польщі (1772, 1793, 1795) – їхні причини та наслідки (території, які відійшли до Росії). Охарактеризуйте реакцію польського населення на ліквідацію Речі Посполитої (Конституція 1791 р., повстання Т. Костюшка). У 1815 р. після наполеонівських війн до Росії за рішенням Віденського конгресу було приєднано герцогство Варшавське і створено Царство Польське з конституцією, парламентом і широкою автономією. При цьому необхідно докладніше зупинитися на аналізі змісту Конституційної хартії 1815 р. Варто пам’ятати, що Річ Посполита до поділів мала власну державність, а тому до польського населення було особливе ставлення.

Студенти мають показати національно-визвольний характер боротьби поляків за незалежність на прикладах двох польських повстань 1830 і 1863– 1864 рр., визначати їхні рушійні сили. Нагадаємо, що саме після польського повстання 1830 р. політика російського уряду стала більш жорсткою, мала репресивні форми та була спрямована на ліквідацію адміністративнополітичної автономії Польщі. До другого польського повстання національна політика не мала культурно-мовної спрямованості, а її жорсткість виявлялася лише відносно польських сепаратистів. Проявом нової національної політики після 1963 р. стало жорстоке придушення польського повстання, заходи, спрямовані на повну уніфікацію західних земель. Для підтвердження останньої тези розгляньте наслідки повстань для польського народу.

2.Під час вивчення даного питання слід ознайомитися з народами, що заселяли Кавказ у XVIIІ–XIX ст. Спробуйте виявити, які цілі переслідував російський уряд під час експансії в даному напрямку, а також з’ясуйте реакцію кавказьких народів. Низка народів (вірмени, грузини, осетини, інгуші) сприйняла проникнення росіян на Кавказ лояльно чи нейтрально, переважно через релігійний чинник і тривалі утиски з боку Туреччини та Персії, значні економічні вигоди тощо. Натомість серед них інтенсивно відбувалась адміністративна асиміляція та уніфікація – створені російські губернії з російською адміністрацією. З іншого боку, частина гірських народів у Чечні та Дагестані (аварці, черкеси, чеченці) чинили опір експансії, під прапором мюридизму оголосивши газават. Проаналізуйте перебіг Кавказької війни 1917– 1964 рр., причини поразки горців та наслідки остаточного приєднання Кавказу до Російської імперії.

10