medpravoua2008

—оглядати призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних, громадян, які бажають вступити до військово-навчальних закладів Збройних Сил України, учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців з проходженням військової служби та інших;

—перевіряти організацію та стан огляду військовослужбовців та іншого контингенту у військових (цивільних) лікувальних закладах, військових частинах;

—викликати, направляти у військові лікувально-профілактичні заклади Збройних Сил України на контрольний огляд та переогляд військовослужбовців та членів їх сімей, ві ськовозобов'язаних, працівників, а також військовослужбовців у випадку незгоди того, кого оглядають, або інших осіб з постановою ВЛК та в інших необхідних випадках;

—приймати постанови, а за необхідності переглядати постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень у колишніх військовослужбовців.

До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛКK) належать:

—госпітальні ВЛК;

—гарнізонні ВЛК;

—лікарсько-льотні комісії;

—ВЛК з'єднання аеромобільних військ;

—ВЛК для медичного огляду особового складу підводних човнів з атомним енергетичним устаткуванням;

—ВЛК військових комісаріатів.

Перелік військових лікувально-профілактичних закладів та військових частин, у яких організуються позаштатні постійно діючі ВЛК, затверджує відповідний начальник медичної служби за поданням начальника штатної ВЛК.

Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений з питань військово-лікарської експертизи, який має досвід роботи у військових(цивільних) лікувальнопрофілактичних закладах та пройшов підготовку (удосконалення) з військово-лікарської експертизи.

До складу ВЛК, створеної у цивільному лікувально-профілактичному закладі, за рішенням начальника медичної служби військового округу, може бути введений військовий лікар - представник медичної служби найближчого гарнізону.

До позаштатних тимчасово діючих ВЛК (ЛЛК) належать:

ВЛК військово-навчальних закладів МО України;

Військово-лікарська підкомісія приймально-технічної комісії Військово-Морських Сил;

ВЛК для медичного огляду особового складу дизель-електричних підводних човнів;

ВЛК для медичного огляду водолазів;

BJTK для медичного огляду військовослужбовців, які залучаються до підводного керування танками та іншими машинами;

ВЛК військової частини аеромобільних військ;

BЛK для медичного огляду поповнення Збройних Сил України.

Перелік військових частин виду Збройних Сил України та роду військ , ВНЗів, у яких створюються позаштатні тимчасово діючі ВЛК, затверджує відповідний начальник медичної служби.

Головою позаштатної тимчасово діючої ВЛК призначається лікар, найбільш підготовлений з питань військово-лікарської експертизи.

Військовослужбовці, визнані позаштатною тимчасово діючою ВЛК непридатними до служби за військовою спеціальністю, для вирішення питання про придатність до військової служби при необхідності направляються на амбулаторне або стаціонарне обстеження із подальшим оглядом гарнізонною або госпітальною ВЛК.

Одним з основних завдань ВЛК є медичний огляд , під яким розуміють вивчення і оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку особи на момент огляду в цілях визначення її придатності д відповідної служби, навчання (служби) по окремих військово-облікових спеціальностях, вирішення інших питань з винесенням письмового висновку. При цьому під придатністю до військової служби розуміють такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який без шкоди для здоров'я дозволяє їм виконувати передбачені статутами Збройних Сил України, інструкціями, керівництвом службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у певному виді Збройних Сил України, роді військ у мирний та воєнний час.

б) придатності до військової служби за військовою спеціальністю військовослужбовців;

в) придатності осіб, які бажають вступити до військово-навчальних закладів;

г) можливості проходження військової служби офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями-жінками і проживання членів їх сімей за кордоном, а також необхідності у тривалому спеціалізованому лікуванні і медичному обстеженні членів їх сімей, транспортабельності їх за станом здоров'я та інші.

Медичний огляд призовників.

Медичний огляд призовників проводиться на призовних ділянках районних(міських) військових комісаріатів і збірних пунктах Кримського республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських військових комісаріатів. Організація медичного огляду допризовників і призовників для визначення їх придатності або непридатності для використання на військовій службі покладається на районні(міські) комісії по приписці і районні(міські) призовні комісії. В склад відповідних комісії входять лікарі, які виділяються з місцевих лікувально-профілактичних закладів. Безпосередньо керує роботою медичного персоналу для медичного огляду призовників лікарчлен призовної комісії.

придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до строкової військової служби, ступінь обмеження, дату огляду та підписує висновок, зазначаючи прізвище та ініціали.

Залежно від стану здоров'я оглянутого лікар виносить одну з таких постанов про придатність або непридатність до військової служби:

—придатний до військової служби;

—тимчасово непридатний до військової служби. Потребує

—лікування (динамічного спостереження) на термін до

—(зазначається дата);

—непридатний до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час;

—непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Призовникам, які мають хвороби, що тимчасово перешкоджають призову на строкову військову службу, але за характером хвороби вони можуть бути вилікувані, призовна комісія надає відстрочку від призову за станом здоров'я на строк до одного року.

Призовникам, які визнані військово-лікарською комісією тимчасово непридатними до військової служби через захворювання, які важко діагностуються, призовна комісія надає відстрочку від призову на один рік для поглибленого обстеження та лікування у спеціалізованих медичних установах. Після

закінчення року, якщо захворювання не вилікуване, такі призовники мають визнаватися непридатними до військової служби.

Крім того, непридатними до військової служби визначаються допризовники під час приписки до призовних дільниць та призовники під час призову на строкову військову службу, яких виявлені захворювання або фізичні недоліки (вади) необоротного характеру (невиліковні).

Медичний огляд військовозобов'язаних.

Медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за розпорядженням військового комісара. Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК при черговому атестуванні, рядовий і сержантський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - при зміні призначення.

Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, які можуть бути вилікувані, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС проводиться один раз в5 років військово-лікарськими комісіями військових комісаріатів, а льотний склад - лікарсько-льотними комісіями військових комісаріатів.

Особи, які визнані непридатними до військової служби зі зняттям з військового обліку, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання у випадках, коли в результаті обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах раніше встановлений діагноз переглянутий або вони визнані здоровими.

ВЛК щодо офіцерів запасу, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку, виносить одну із таких постанов:

— "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час";

— "Обмежено придатний до військової служби".

У разі якщо лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров військовозобов'язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувальнопрофілактичний заклад з наступним оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувально-профілактичному закладі, то огляд проводиться гарнізонною або госпітальною ВЛК.

Медичний огляд громадян, які бажають вступити до військово-навчальних закладів.

Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів(надалі - кандидати у ВНЗ), проходять первинний, повторний і остаточний медичний огляд. У процесі остаточного медичного огляду можуть проводитися необхідні дослідження аж до стаціонарного обстеження кандидата в лікувальному закладі.

Постанова ВЛК про непридатність кандидата до вступу до ВНЗ має бути об'єктивною і обґрунтованою. Проведення конкурсу за станом здоров'я не допускається.

У разі виявлення у офіцерів, які вступають до ВНЗ, захворювань, що передбачають індивідуальну

Перед початком огляду лікарі вивчають документи, що містять дані про стан здоров'я кандидата:

—з числа осіб цивільної молодіособову справу призовника, медичну картку амбулаторного хворого, вкладний лист на підлітка до , неїмедичну довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду, а на кандидатів, які вступають у військовий ліцей, крім того, характеристику із загальноосвітнього закладу;

—із числа осіб військовослужбовців - медичну книжку з даними чергових обстежень (на офіцерів не менш як за останні три роки), звернень за медичною допомогою.

Первинний огляд кандидатів у воєнні ліцеї і ВНЗ по підготовці льотного складу включає в себе два етапи. На першому етапі (первинний огляд) кандидати із осіб цивільної молоді оглядаються у ВЛК районних (міських) військових комісаріатів, а з осіб військовослужбовцівгарнізонними (госпітальними) ВЛК.

На другому етапі (повторний огляд) кандидати з осіб цивільної молоді направляються у ЛЛК обласного військкомату (Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), а кандидати з осіб військовослужбовців - у одну з ЛЛК за вказівкою ВЛК військового округу, Військово-Морських Сил України для огляду відповідно до порядку медичного огляду льотного складу авіації Збройних Сил України.

Перед направленням у ВНЗ всі кандидати з осіб цивільної молоді проходять повторний огляд на обласному (міському, республіканському) збірному пункті за участю лікарів тих сами спеціальностей, що і при первинному огляді; кандидатам із осіб військовослужбовців повторний огляд проводиться перед відправкою документів у ВНЗ тими самими комісіями, що і при первинному огляді. Заключний огляд проводиться у ВЛК, яка створена у ВНЗ.

Медичний огляд військовослужбовців та членів їх сімей.

При медичному огляді офіцерів, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців-жінок застосовується метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби. ВЛК враховує їх військовий фах, підготовку, досвід, освіту, вік, фактичну працездатність, придатність до військової служби, думку командування і лікаря військової частини і можливість використання їх на посаді, яка найбільше відповідає стану здоров'я.

Постанова ВЛК про надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування у випадках, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше одного місяця. В інших випадках приймається постанова про потребу у звільненні від службових обов'язків(занять), а у випадках, якщо є наявні незаперечні дані, що здатність до несення військової служби не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, вирішується питання про придатність їх до військової служби.

здоров'я у мирний час не може перевищувати 4-х місяців, а під час війни - 3-х місяців.

Відпустка за станом здоров'я офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям-жінкам у мирний час надається на місяць, в окремих випадках при пораненнях, залежно від характеру, ВЛК може приймати постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 1.5 - 2 місяці. У разі наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я ВЛК може бути продовжена, але кожного разу не більше, ніж на місяць. Загалом час безперервного перебування на лікуванні у військових (цивільних) лікувально-профілактичних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров'я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяців, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців. У разі необхідності час перебування на лікуванні може бути продовжений визначеним порядком. Після закінчення

визначеного строку перебування на лікуванні або у відпустці за станом здоров'я, офіце прапорщики, мічмани і військовослужбовці-жінки проходять медичний огляд для визначення придатності до військової служби. У випадку визнання їх ВЛК непридатними до військової служби вони можуть бути представлені до звільнення в запас або до відставки з випискою з військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу.

Направлення на медичний огляд проводиться:

—військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувально-профілактичних закладів, військовими комендантами гарнізонів, військовими комісарами, органами військової прокуратури або військовими судами, осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі, крім того,

-головними лікарями цих закладів;

—офіцерів, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців-жінок: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами військової прокуратури або військовими судами, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувально-профілактичних закладів, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами;

—учнів військових ліцеїв: начальниками ліцеїв, а тих, що знаходяться на лікуванні у військових лікувально-профілактичних закладах, - начальниками цих закладів.

Військовослужбовці строкової служби оглядаються ВЛК, як правило, за місцем проходження військової служби. У разі необхідності вони можуть бути оглянуті ВЛК за місцем проведення відпустки, перебування у відрядженні, на навчанні і т.д.

Огляд військовослужбовців проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом, а за необхідності - лікарями інших спеціальностей.

Встановлення причинного зв'язку захворювань(поранень) у військовослужбовців у військовозобов'язаних, які призвані на збори, і колишніх військовослужбовців з проходженням військової служби.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм у колишніх військовослужбовців Збройних Сил України визначають штатні ВЛК Міністерства оборони України, у колишніх військовослужбовців органів і військ інших воєнізованих формувань(Служби безпеки України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ тощо) - відповідно ВЛК цих формувань.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення(травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці командира військової частини, в якій військовослужбовець (військовозобов'язаний) проходить військову службу(збори) в момент одержання поранення. При цьому ВЛК приймає до уваги довідки , складені не пізніше 1 місяця після одержання військовослужбовцем (військовозобов'язаним, призваним на збори) поранення, травми.

Показання свідків можуть бути взяті до уваги тільки за явних тілесних ушкоджень у колишніх військовослужбовців, якщо вони дані двома свідками з осіб військовослужбовців за спільною службою. Підпис свідків і факт проходження спільної служби завіряється військовим комісаром на підставі військовооблікових документів. Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (колишніх військовослужбовців) факту перенесеного захворювання або контузії.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми направляється в органи соціального захисту й у військовий комісаріат за місцем проживання ко військовослужбовця.

Якщо у свідоцтві про хворобу колишнього військовослужбовця зазначені хвороби(поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв'язок окремо. У випадках, коли свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи у документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів адміністративного, службового розслідування, дізнання або судового розгляду).

Штатні ВЛК у разі необхідності можуть проводити розшук додаткових документів, давати консультації військовим комісаріатам і органам соціального захисту з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців.

Військові комісаріати при зверненні у ВЛК з питання причинного зв'язку захворювань(поранень) у колишніх військовослужбовців видають довідку про проходження ними військової служби, вказують повну назву військових частин та їх підпорядкованість, термін служби у них і перебування у діючій армії, час і причину звільнення зі Збройних Сил.

Крім того, залежно від конкретного випадку, військові комісаріати представляють у ВЛК:

а) військово-медичні або військові облікові документи, які підтверджують факт медичного огляду у ВЛК колишнього військовослужбовця у період проходження військової служби, оригінал свідоцтва про хворобу, довідки архівів про перебування у військових(цивільних) лікувально-профілактичних закладах, про медичний огляд ВЛК, книжку червоноармійця, прохідне свідоцтво, витяг із наказу по частині про звільнення, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток І Т.Д.;

б) інші документи, які є у наявності у військовому комісаріаті або у колишнього військовослужбовця, котрі прямо чи посередньо підтверджують службу у Збройних Силах , перебування на лікуванні, медичному огляді у ВЛК;

в) військові документи, які посередньо підтверджують факт поранення, каліцтва (витяги із наказів по частині, бойові, службові характеристики, атестації, нагородні листи);

г) документи військових (цивільних) лікувально-профілактичних закладів, які підтверджують звертання;

д) акти медичного огляду у МСЕК (даного часу і архівні), пенсійні справи, особові (пенсійні) справи офіцера запасу або у відставці;

е) дані про захворювання (поранення) за матеріалами спец-перевірки після звільнення із полону.

Розшук архівних документів про перебування колишніх військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувально-профілактичних закладах, у полоні, проходження військової служби, про участь у бойових діях проводять військові комісаріати.

§ 4. Судово-медична і судово-психіатрична експертиза

Провідну роль серед всіх форм застосування спеціальних знань відіграє судова експертиза. Вона є одним з унікальних способів отримання цінної доказової інформації, сприяючої встановленню істини у справі. А необхідність в її застосуванні виникає тоді, коли інші форми залучення досвідчених осіб виявляються недостатніми.

Згідно із Законом України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 p. № 4038-ХІІ судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

В рамках медичного права розглянемо організаційно-правові характеристики таких важливих видів експертиз як судово-медична і судово-психіатрична експертиза.

Проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається ,особоюяка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань у галузі судової медицини або судової психіатрії.

Здійснюватися такі види експертиз можуть виключно державними спеціалізованими установами- науково-дослідними установами судових експертиз, судово-медичними та судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров'я України. Організаційне керівництво судово-медичною і судово-психіатричною службами здійснює Міністерство охорони здоров'я України.

Судово-медична експертиза — це науково-практичне дослідження, яке здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-медичним експертом і включає вирішення медичних і деяких біологічних питань , виникаючих у процесі слідства, з метою сприяння у встановленні обставин, що підлягають доказуванню по певній справі.

Метою проведення такого виду експертиз є дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об'єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

Система судово-медичної служби України складається з:

— Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України;

—Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим);

—Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів.

До компетенції судово-медичної експертизи належать:

1.експертиза трупів у випадках насильницької смерті;

2.експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи;

3.експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб (експертиза живих осіб);

4.експертиза речових доказів.

Проведення такої експертизи здійснюється судово-медичними експертами, які повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат судово-медичного експерта.

Судово-психіатрична експертиза — це науково-практичне дослідження, що здійснюється за постановою уповноважених органів або за ухвалою суду судово-психіатричним експертом з метою відповіді на питання, що виникають під час провадження адміністративних, кримінальних та цивільних справ з приводу психічного стану особи.

Відповідно до "Порядку проведення судово-психіатричної експертизи", затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від08.10.2001 № 397, судово-психіатрична експертиза проводиться в:

— Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України;

—центрах судово-психіатричних експертиз;

—відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів.

Експертизу проводить лікар- судово-психіатричний експерт амбулаторно (у тому числі посмертно), стаціонарно або у судовому засіданні.

Предметом судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Об'єктами судово-психіатричної експертизи є:

—підозрювані, стосовно яких в органів дізнання та слідства виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також обвинувачені та підсудні, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх осудності або можливості за психічним станом брати участь у слідчих діях чи судовому засіданні;

—свідки і потерпілі, стосовно яких в органах слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності, а також потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв'язок змін у їхньому психічному стані зі скоєними щодо них протиправними діяннями(безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров'ю);

—позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

—позивачі, стосовно яких вирішується питання про їх психічний стан у певні проміжки часу , про обґрунтованість установленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих щодо них медичних заходів.

Завдання судово-психіатричної експертизи:

1. Визначення неосудності за вчинене діяння в кримінальному процесі .

2. Встановлення недієздатності за вчинені конкретні дії або під час загострення психічног захворювання в цивільному судочинстві.

3.Уточнення процесуальної дієздатності в кримінальному (судово-слідчому) і цивільному процесі.

4.Рекомендації за свідченнями примусових заходів медичного характеру.

5.Обґрунтування прогностичних можливостей перебігу психічного захворювання.

6.Розгляд психічних протипоказань для відбування покарання в установах кримінально-виконавчої системи.

Правовий статус судового експерта.

Судовий експерт - це особа, що володіє спеціальними знаннями і призначена для здійснення судової експертизи і дачі висновку з досліджуваних питань. При проведенні судової експертизи експерт незалежний, він не може знаходитися ні в якій залежності від органу або особи , що призначили судову експертизу, сторін та інших осіб, зацікавлених у результаті справи. Експерт дає висновок, спираючись на результати проведених досліджень відповідно до своїх спеціальних . знаньНе допускається вплив на експерта з боку судів, суддів, органів дізнання, осіб, що проводять дізнання, слідчих і прокурорів, а також інших державних органів, організацій, об'єднань і окремих осіб з метою отримання висновку на користь кого-небудь з учасників процесу або на користь інших осіб.

Державним судовим експертом є атестований працівник державної судово-експертної установи, що проводить судову експертизу в порядку виконання своїх посадових обов'язків. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньокваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Отримання кваліфікації судового експерта здійснюється шляхом проведення атестації. Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у розробленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній пос. Залежноді від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас. Визначення рівня професійної підготовки експертів здійснюються експертно-кваліфікаційними комісіями в порядку, що встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.

Атестовані судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний: з'явитися за викликом органу (суду), який призначає експертизу;

провести особисто повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку;

заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі.

Крім того, згідно з чинним процесуальним законодавством судовий експерт зобов'язаний:

—під час проведення дослідження забезпечити збереження об'єкта експертизи;

—повідомити про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів;

—у разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення заявляти клопотання щодо його уточнення або повідомляти про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями;

—відмовитися від відповідей на питання, що поставлені ним, якщо вони виходять за межі або не входять до його компетенції.

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1.ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2.вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання ;

3.з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4.подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5.у разі незгоди з іншими членами експертної комісії - складати окремий висновок експертизи.

Атакож згідно з КПК і ЦПК України експерт має право:

—порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку;

—за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки;

—на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом до суду;

—відмовитися від надання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов'язків.

Крім того, відповідно до "Інструкції про проведення судово-медичної експертизи", затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.95 р. N° 6, судово-медичний експерт має право:

а) надіслати всі необхідні матеріали на судово-медичні лабораторні дослідження, коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні цих досліджень;

б) на вилучення частин трупа, органів та тканин, крові, сечі тощо для проведення судово-медичної експертизи без дозволу близьких родичів потерпілого або інших законних представників.

Експерт не має права: