Варіант 2
Суть трудової теорії вартості і теорії граничної корисності.
Теорія трудової вартості
В цій теорії за основу вартості приймається кількість витраченої праці. її засновниками були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. В подальшому її розробляв К. Маркс у праці "Капітал", який вважав, що вартість можна визначити тільки на підставі кількості праці, затраченої на виробництво товару. Він застосовував такий підхід при визначенні кількості праці.
По-перше, К. Маркс визначав двоякий характер праці: вона може бути конкретною та абстрактною. Конкретна — корисна праця, яка не залежить від економічного устрою суспільства і є природно необхідною; визначається метою, предметом, засобами, характером дій, які виконуються, кінцевими результатами. Результатами є конкретно вироблені товари або предмети. Абстрактна — праця без визначення корисності та доцільності; визначається як затрати робочої сили людини у фізіологічному розумінні.
По-друге, на підставі двоякості праці К. Маркс виводить поняття суспільно необхідної праці, тобто середні затрати часу в певний період за середньої продуктивності та інтенсивності праці робітника. Згідно з цією теорією кількість затрат праці є основою при визначенні вартості товару, а ціна — вторинною щодо неї. Цю теорію можна застосовувати також для ринкової економіки, хоча і проголошувалося, що попит і пропозиція можуть впливати на рівень ціни. Звідси висновок: в основі вартості товару лежить тільки один чинник — праця найманих робітників, а всі вироблені товари та продукти є результатом діяльності людини, і при цьому вимірником праці є суспільно необхідні витрати.
Теорія граничної корисності — це третя теорія вартості, головним у якій е те, що основою цінностей є ступінь корисності, яку приносить той чи інший товар споживачу. В основі теорії лежить висновок про те, що споживання кожної наступної частини будь-якого блага приносить споживачу меншу користь, і якщо корисність його дорівнює нулю, то і його ціна також дорівнює нулю, тобто такий товар стає безкорисним. Засновниками цієї теорії були У. Джевонс, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк, М.І. Туган-Барановський, Є.Є. Слуцький та ін.
На відміну від теорії трудової вартості, сутність цієї теорії полягає в тому, що врахування у вартості блага тільки витрат праці не дає можливості у повному обсязі врахувати корисність товару. Це характерно у випадках, коли благо є у великій кількості і сукупна корисність його велика (наприклад, повітря, вода). Але за умови, що сукупна корисність усіх наявних благ обмежена (наприклад, вироби з золота або інших дорогоцінних металів), то їх обмежена кількість робить корисність більшою і ціна при цьому буде збільшуватись. Цей висновок підтверджується таким явищем, як дефіцит. Навіть якщо блага мають однакові затрати суспільної праці, але різні співвідношення між попитом та пропозицією, то й цінність їх буде різною. Цю теорію можна поєднати з теорією попиту та пропозиції, й у деяких випадках вона вважається продовженням останньої.
У сучасних умовах розвитку економіки з'являються нові теорії, як, наприклад, теорія чинників виробництва. Згідно з нею вартість формується на підставі трьох чинників — землі, капіталу та праці, причому головним є земля як природний фактор. Першими, хто виклав суть цієї теорії, були французькі економісти Ж. -Б. Сей і Бастіа. Згідно з цією теорією в утворенні вартості беруть участь, причому в рівних частинах, усі три чинники виробництва. Така теорія переважно використовується під час розрахунку ціни на продукцію сільського господарства.
У цілому потрібно зазначити, що всі теорії постійно вдосконалюються і їх не можна протиставляти одна одній, оскільки кожна відображає різні сторони економічної життєдіяльності в різних умовах господарювання.
Економічна і соціальна ефективність.
Соціальна ефективність — відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини.
Інтегруючим показником соціальної ефективності є частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період, як правило, — за один рік.
Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці.
Економічна ефективність є конкретною формою дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючий показник економічної ефективності — норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу основною метою стає максимізація не прибутку, а чистого доходу на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.
Конкретнішими показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.
Двоякий характер праці, втіленої в товарі.
Для розуміння якісної сторони вартості треба взяти до уваги, що праця лю-дини в умовах товарного виробництва має двоякий характер – включає кон-кретну працю і абстрактну працю.
Конкретна праця – затрати робочого часу в певній, безпосередній формі. Скільки професій – стільки і видів конкретної праці. Конкретна праця ство-рює особливу споживчу вартість. Конкретні види праці не співставні, якісно відмінні. Проте, яким би видом конкретної праці не була зайнята людина, працюючи вона витрачає свою життєву енергію – фізичну, нервову, розумову тощо. Затрати життєвої енергії людини – те спільне, що властиве всім видам праці і становить абстрактну складову процесу праці.
Абстрактна праця – затрати життєвої енергії людини, яка витрачається на виробництво товарів. Абстрактна праця створює вартість товарів – те спіль - не, що властиве всім товарам. Вимірюється в годинах робочого часу.
Чим більш кваліфікованою (складною) є праця, тим більш інтенсивною є вона і тим більшу вартість створює в одиницю часу.