28.Творчість я.Головацького.Аналіз поезій «Два дзвіночки», «Туга за родиною».

Яків Федорович Головацький народився 20 жовтня 1814 р. в с. Чепелях, Золочівського округу в Галичині в багатодітній родині священика. Навчався спочатку у так званій нормальній школі, а в 1825 — 1839 рр. у гімназії та університеті у Львові. Національно-визвольні ідеї М. Шашкевича, «Енеїда» І. Котляревського та збірки народних пісень М. Максимовича запалили Головацького до активної громадської та фольклористичної роботи. Збираючи пісні, описуючи мову і побут народу, він обійшов пішки Галичину, Закарпаття, бував на Буковині і в Угорщині.

За участь у виданні «Русалки Дністрової» і зв’язки з культурними діячами слов’янського світу перебував під наглядом поліції і посаду священика зміг дістати лише 1842 року.

В 1848 р. Головацький був активним учасником з’їзду українських вчених, на якому виступив з доповіддю «Розправа о язиці южноруськім і єго нарічіях», став професором, а в 1864 р. і ректором університету, в якому викладав українську мову і літературу. В цей час видав свої праці «Три вступительнії предподаванія о руській словесності» (1849), «Граматику руського язика» (1849) та ін.

Під впливом М. Погодіна, Д. Зубрицького Головацький в 50-х рр. перейшов на реакційні позиції москвофільства, відцурався народної мови.

В останні роки життя Головацький стояв осторонь української літератури, не поділяв передових поглядів щодо її розвитку. Літературною працею займався Головацький в 30 — 40-х роках, пізніше виступав як учений. Велика наукова спадщина Головацького досі не зібрана і не вивчена.

Помер Я. Головацький 13 травня 1888 р. у м. Вільно.

Крім власного прізвища, свої твори підписував псевдонімами і криптонімами: Гаврило Русин; Балагур Яцько; Галичанин

29.Основні мотиви творчості а.Метлинського в контексті історичного романтизму.Поетикальний аналіз поезії «Степ».

А. Метлинський є типовий поет-романтик. Його вдача меланхоліка, з одного боку, і впливи західноєвропейського романтизму, з другого, поклали певний колорит на всю поетову творчість. Поет тужить за минулою славою рідного краю, вибирає виключно сумні мотиви. Глибоким песимізмом перейнята вся його поезія. Метлинський ― "співець минулого", "поет могил".

У 1839 році Метлинський видав під псевдонімом Амвросій Могила збірку оригінальних поезій та перекладів «Думки і пісні та ще дещо», виразно позначених рисами романтизму. Пізніше він видав фольклорний збірник «Народные южно-русские песни» (1854), куди ввійшли зібрані ним українські народні пісні.

Свої поезії під псевдонімом А. Могила друкував у багатьох альманахах і збірниках («Молодик», «Сніп»). Збирав український фольклор. У 1854 р. видав цінну книгу «Народные южнорусские песни». Перекладав на українську мову поезії чеського поета Франтішека Челаковського.

Останні роки життя Метлинський провів у Криму (Ялта), де, тяжко хворий, 17 липня 1870 року покінчив життя самогубством.

У поезії А.М. виразно звучить також мотив високого призначення слова в житті людини. Народний співець вважє він, виступає носієм історичної пам'яті народу, саме він найгостріше відчуває духовну спустошеність людини. Не допустити, щоб загинула мова народу, ― до цього й сьогодні закликає нас поет своїми творами.

Творчість М. залишила неповторний слід у розвитку укр.романтичної поезії. Чимало зроблено поетом для духовного життя рідного народу, для розвитку його національної культури , хоч тяжка хвороба легень весь час перешкоджала здійсненню творчих задумів.