12. Організація виборів у зарубіжних країнах

Питома вага і значення виборів у політичному житті різних країн неоднакові. Так, у Великобританії обираються тільки нижня палата парламенту й місцеві органи. У Франції коло виборних органів дещо ширше. Там обираються глава держави, дві палати парламенту і органи місцевого самоврядування. У Болгарії шляхом всенародного голосування обираються президент, Великі Народні збори (спеціальний установчий орган), Народні збори (парламент), а також органи самоврядування (ради громад) і органи виконавчої влади у громадах (кмети). Значна кількість органів і посадових осіб обирається у США.

Вибори певною мірою відбивають перебіг політичної боротьби між різними спільностями людей у конкретній країні. У ході виборів мають змогу виступати з власними лозунгами й боротися за свої політичні цілі.

Основні принципи виборчої системи і виборчого права закріплюються у конституціях, а докладно виборча кампанія регулюється чинним законодавством.

Принцип загальності суб'єктивного виборчого права в багатьох зарубіжних країнах обмежується цензами – установленими законом вимогами, яким повинна відповідати фізична особа, щоб мати виборче право. Найпоширенішими серед них є віковий ценз і ценз осілості.

Для кандидатів на виборні посади майже повсюдно встановлюється більш високий віковий ценз. Для кандидатів на пост глави держави у США - 35 років, у Болгарії -40 років. У Китаї для кандидата на посаду глави КНР віковий ценз - 45 років.

Щоб надати пасивного виборчого права, набагато частіше застосовується ценз осілості. До кандидатів висуваються додаткові вимоги: забороняється обіймати визначені посаді, кандидати повинні сповідувати певну релігію тощо.

Здійснення виборчого права може бути прямим і непрямим. Прямі вибори передбачають те, що виборець безпосередньо віддає свій голос за конкретного кандидата чи за список кандидатів. Виборці самі обирають своїх представників або партійний список. Під час посередніх виборів воля виборця опосередковується спеціальною виборчою колегією. Наприклад, посереднім способом обираються президенти США і Фінляндії.

Виборчі системи, в основу визначення результатів голосування яких покладено принцип більшості, називаються мажоритарними. За правилами мажоритарної виборчої системи обраним по виборчому округу вважається той кандидат, який дістав установлену більшість голосів.

У парламентарних республіках і парламентарних монархіях проводяться позачергові вибори. У таких країнах, як, наприклад, Англія, Японія, Франція, Італія, Болгарія, Польща, Росія, терміни проведення парламентських виборів можуть змінюватися залежно від політичної ситуації.

Вибори президентів та кандидатів на інші виборні посади проводяться також у зазначені терміни, а позачергові вибори — у разі звільнення з посади, відставки чи смерті.

Створюються виборчі округи. Законодавство зарубіжних країн установлює певні вимоги, створюючи виборчі округи. У виборчому законі Куби зазначено, що «виборчі округи повинні бути по можливості однаковими».

Однією з важливих стадій виборчого процесу є реєстрація виборців і кандидатів на виборні посади, яка полягає у тому, щоб занести їхні імена до списку. Реєстрація виборців у деяких країнах має державний характер. Вона запроваджується у Німеччині, Швеції, Болгарії, Китаї, Росії, на Кубі. Висування кандидатів у депутати та на посади, що обираються, здійснюється у різні способи:

а) висунення виборцями;

б) самовисунення з підтримкою виборців, при цьому кількість підписів виборців округу в заяві кандидата може бути різною (від 3 у Китаї, 5 у Великобританії, до 500 у Данії);

в) самовисунення, яке не потребує підтримки виборців (особисте висунення), наприклад, під час виборів до Національних зборів Франції, Державної Думи Росії;

г) висунення, що здійснюється політичними партіями (наприклад, при виборах до парламенту в Австрії, Болгарії, Угорщині, Польщі, Італії, Фінляндії, Росії, Японії тощо);

д) висунення кандидатів громадськими організаціями і трудовими колективами (здійснюється у Китаї, В'єтнамі, Росії, на Кубі);

є) висунення кандидатів за особливою процедурою «праймериз», що проводиться у такому самому порядку, як і самі вибори (ця процедура відома як «первинні вибори» і застосовується у США та деяких інших країнах).

Завершальною стадією виборчого процесу є голосування - вільне волевиявлення виборців. У більшості зарубіжних країн голосування є таємним. [5;c.168]

Виборче законодавство має спеціальні розділи про загальні положення щодо голосування, в яких визначено процедури голосування на виборчій дільниці, можливості голосування поштою, за домовленістю, у представництві за кордоном, на судні тощо.