1.3. Методика аналізу та показники стану грошового, кредитного і валютного ринків Показники стану грошового ринку

Фінансовий ринок має особливе значення для нормального розвитку економіки і є досить складний. Саме на фінансовому ринку відбуваються процеси мобілізації тимчасово вільних коштів фізичних і юридичних осіб, їх розподіл і перерозподіл між різними секторами ринку. Фінансовий ринок охоплює такі сектори: грошово-кредитний, на якому формується попит і пропозиція грошей, визначається відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси (рис. 4).

Ефективне функціонування грошово-кредитного ринку значною мірою залежить від грошово-кредитної політики, яку проводить національний банк країни. Головною метою цієї політики є вплив на найважливіші макроекономічні параметри шляхом зміни пропозиції грошей.

Найважливіші показники стану грошово-кредитного ринку є:

• загальна грошова маса;

• кредити, надані банками країни (у національній та іноземній валюті);

• відсоткова ставка;

• ставка рефінансування;

• грошова база;

• частка готівки поза банками в грошовій масі;

• коефіцієнт готівки;

• рівень доларизації грошового обігу;

• швидкість грошового обігу;

• рівень монетизації (насиченість економіки грошима);

• кредитні ресурси комерційних банків;

• норма обов’язкового резерву;

• мультиплікатор депозитний;

• мультиплікатор грошовий.

Гроші – це особливий товар, що є загальним еквівалентом. У країнах із розвинутою ринковою економікою грошовий обіг складений з готівкових і безготівкових грошей. Готівкові гроші – це банкноти і монети, уведені в обіг національним банком. Безготівкові (банківські) гроші – це записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. До них належать банківські депозити, чеки та кредитні картки.

Уся сукупність готівки та безготівкових грошей становить грошову масу. Вона структурована і складена з кількох грошових агрегатів. Останні побудовані з урахуванням поступового зменшення ліквідності грошей.

Абсолютно ліквідні є готівкові гроші – це гроші, які перебувають поза банками або на руках у населення. Вони утворюють грошовий агрегат М0. Кожний наступний грошовий агрегат повністю включає попередній, а також деякі види банківських грошей.

Грошовий агрегат М1 – це готівка та депозити в банках (до запитання).

Грошовий агрегат М2 – це готівка та кошти, що перебувають на всіх рахунках у комерційних банках (внески до запитання та строкові депозити).

Грошовий агрегат М2n – це грошова маса М2 за винятком валютних заощаджень (ВЗ):

Грошовий агрегат М2n визначає гривневу частку грошової маси, що перебуває в розпорядженні населення, підприємств, організацій.

Грошовий агрегат М3 – це агрегований показник, який позначає всю сукупність грошових коштів, що перебувають в обігу. Він складений з готівки поза банками (СМ), коштів на поточних рахунках і строкових депозитах, тобто депозитних грошей (D), трастових операцій банків із коштами клієнтів (ТО):

або

Саме загальна грошова маса М3 утворює грошову пропозицію (М^S), на яку національний банк впливає різними методами монетарної політики. Тобто

Якщо частка трастових операцій з коштами клієнтів у грошовій масі М3 незначна, то грошову пропозицію утворює грошова маса М2:

Існує також грошовий агрегат М3n – це загальна грошова маса за винятком валютних заощаджень (ВЗ):

Грошова база (Н) – це сума коштів, складена з готівки на руках у населення і резервів комерційних банків (готівка в касах банків і кошти комерційних банків на рахунках у національному банку (RR)):

Частка готівки поза банками (Ч_СМ) характеризує частку готівки в грошовій масі. Її визначають за формулою

Значна частка готівки (понад 40% від грошової маси) є негативне явище, що свідчить про недовіру до банківської системи, існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, наявність інфляційних очікувань у населення. Крім того, до негативних загальноекономічних наслідків високої частки агрегату М0 у грошовій масі слід віднести сприяння тінізації економіки, труднощі зі стягненням податків, ускладнення контролю з боку національного банку за грошовими агрегатами та пропозицією грошей. Останнє безпосередньо позначається на ефективності монетарних заходів.

Коефіцієнт готівки (cr) характеризує частку готівкових грошей у депозитних грошах. Його розраховують за формулою

або

Рівень доларизації грошового обігу (Р_д) – це частка валютної частини грошової маси в її загальному обсязі:

Рівень доларизації безпосередньо відбиває рівень недовіри до національної валюти і має тенденцію до збільшення під час зростання інфляції. За умови високого рівня доларизації національна валюта лише частково виконує функції нагромадження та міри вартості.

Швидкість грошового обігу (V) – це кількість оборотів, що роблять гроші за рік, щоб забезпечити певний рівень економічної активності, який приблизно визначають за номінальним ВВП (ВВП_Н):

де М – середня величина кількості грошей в обігу за період обороту.

Цей показник обернено впливає на величину попиту на гроші: у разі збільшення швидкості грошового обігу попит на гроші зменшується і навпаки.

На прискорення швидкості грошового обігу впливають високі темпи інфляції, підвищення відсоткової й облікової ставок, суттєві доларові інтервенції. Навпаки, уповільнюють швидкість обігу грошової маси тінізація економіки, заборгованість із виплати заробітної плати, за розрахунками за товари й послуги.

Рівень монетизації (Р_М), або коефіцієнт насиченості економіки грошима – це співвідношення між грошовою масою в обігу і рів­нем виробництва в поточних цінах (приблизно дорівнює номіналь­ному ВВП):

Рівень монетизації змінюється під впливом різних чинників. Так, зниження рівня монетизації може відбутися внаслідок згортання грошових відносин у результаті значної бартеризації економічних зв’язків і зростання показника доларизації. На рівень монетизації впливають також коливання попиту на гроші, інфляційні процеси.