29. Показники частоти та тяжкості травматизму
Аналіз виробничого травматизму проводиться з метою встановлення закономірностей виникнення травм на виробництві та розробки ефективних профілактичних заходів. У процесі аналізу травматизму мають бути з'ясовані причини нещасних випадків і розроблені заходи щодо їх попередження.
Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат. За коефіцієнт частоти травматизму Кч береться кількість нещасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:
де Т — число нещасних випадків за звітний період (за винятком важких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той же період.
Коефіцієнт важкості травматизму Кт характеризує середня кількість днів непрацездатності, що припадають на один нещасний випадок:
де Д - сумарна кількість днів непрацездатності за всіма нещасними випадками за звітний період.
За коефіцієнт втрат Кв (показник загального травматизму) береться кількість людино-діб непрацездатності, що припадають на 1000 працівників. У ці показники не включаються групові та смертельні нещасні випадки:
Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і втрат протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму й ефективність заходів щодо попередження травматизму.
_______________________________________
30. Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці.
Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою залежно від хаpактеpистик речовин, які вико-ристовують чи отримують під час виробниц-тва та їх кiлькостi, поділяють на 5 категорій: А, Б, В, Г та Д.
Категорія А (пожежовибухонебезпечні приміщення) – виробництва, пов’язані з ви-користанням паливних газів та легкозаймис-тих рідин із температурою спалаху Тсп. до 28 0С у кількостях, що можуть утворювати ви-бухонебезпечні парогазоповітряні суміші, у разі спалахування яких розрахунковий над-лишковий тиск вибуху в приміщенні переви-щує 5кПа, а також речовини й матеріали, здатні вибухати та горіти у разі взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним, в такій кількості, що розрахунковий надлиш-ковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Категорія Б (пожежовибухонебезпечні приміщення) – виробництва, пов’язані з ви-користанням горючого пилу або волокон легкозаймистих рідин із температурою спалаху Тсп. > 28 0C з тією ж межею надлишкового тиску, що й у категорії А.
Категорія В (пожежонебезпечні) – виробництва, де використовують рідини, що горять та важко горять, пил і тверді матеріали й речовини, здатні горіти тільки у разі взаємодії з водою, киснем повітря або між собою за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не належать до категорій А та Б.
Категорія Г – виробництва, пов’язані з обробкою негорючих речовин та матеріалів у гарячому, розжареному або розплавленому стані, спалимих рідин, твердих речовин, які спалюють або утилізують як паливо.
Категорія Д – виробництва, пов’язані з обробкою негорючих речовин у холодному стані.
_______________________________________