Тема 5. Продуктивність праці
5.1. Продуктивність праці й методи її вимірювання
Основним економічним показником, що характеризує ефективність витрат праці персоналу підприємства, є продуктивність праці.
Під продуктивністю праці розуміють ефективність витрат живої праці, яка визначається кількістю продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу, або витратами живої праці на виготовлення одиниці продукції.
Рівень продуктивності праці характеризується показниками виробітку й трудомісткості продукції.
Виробіток (В) – це кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу або припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу підприємства.
Для кількісної оцінки виробітку можуть застосовуватися натуральні, вартісні й трудові показники.
Натуральні показники відображають вироблену продукцію у штуках, метрах, кубометрах тощо або в умовно-натуральних одиницях, що припадають на одного середньооблікового працівника за певний період. Натуральні показники виробітку застосовуються на підприємствах із невеликою номенклатурою продукції. На підприємствах із широкою номенклатурою продукції використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, умовна консервна банка).
Виробіток у натуральних показниках визначається діленням обсягу виробленої продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу або на кількість затраченого часу, вираженого в нормо-годинах:
|
|
(5.1) |
.Натуральні та умовно-натуральні показники найоб'єктивніше відображають продуктивність праці (виробіток) на підприємстві, однак їх застосування обмежується підприємствами, що виробляють однорідну продукцію. На тих підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію, показник виробітку може обчислюватися лише у вартісних вимірниках.
Вартісні показники продуктивності праці характеризують вартість продукції, випущеної підприємством протягом певного періоду, що припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу.
Виробіток у вартісних вимірниках обчислюється діленням обсягу виробленої продукції у вартісному вираженні на витрати часу, виражені в середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу або відпрацьованій ними кількості год:
|
|
(5.2) |
.На робочих місцях, у бригадах, дільницях і цехах, де знаходиться в обробці різнорідна й незавершена продукція, яку неможливо виміряти ні в натуральних, ні у вартісних одиницях, показник виробітку визначається у трудових показниках. Трудові показники виробітку відображають витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.
Виробіток у трудових вимірниках обчислюється діленням обсягу продукції, вираженої у витратах робочого часу в нормо-годинах, на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу:
|
|
(5.3) |
.На підприємствах визначають годинний, денний, місячний та річний виробіток.
Годинний виробіток обчислюється діленням обсягу випущеної за певний період продукції на кількість годин, відпрацьованих усіма працівниками протягом цього самого періоду. Він характеризує продуктивність праці за відпрацьовану годину робочого часу.
Денний виробіток визначається діленням обсягу випущеної за певний період продукції на кількість людино-днів, відпрацьованих за цей самий час. Показник характеризує продуктивність використання робочого дня.
Місячний (річний) виробіток визначається діленням обсягу випущеної за місяць (рік) продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу або основних робітників. Він характеризує продуктивність використання робочого часу за місяць, рік.
Через наявність внутрішньозмінних, цілодобових простоїв у роботі із різних причин (несвоєчасне постачання сировини, зриви в енергопостачанні, вихід із ладу обладнання тощо) темпи зростання годинного, денного та місячного (річного) виробітку можуть не збігатися.
Інший показник продуктивності праці – трудомісткість (t) – є протилежним до виробітку і відображає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.
Трудомісткість обчислюється за формулою:
|
|
(5.4) |
.Показник трудомісткості має низку переваг порівняно із показником виробітку:
він відображає прямий зв'язок між обсягом виробництва і витратами праці;
застосування показника трудомісткості дає змогу виявити фактори і резерви зростання продуктивності праці;
3) він дає змогу порівнювати витрати праці на однакові вироби в різних цехах та дільницях підприємства.
Залежно від складу трудових витрат, що включають у трудомісткість, розрізняють:
технологічну трудомісткість;
трудомісткість обслуговування виробництва;
виробничу трудомісткість;
трудомісткість управління виробництвом;
повну трудомісткість.
Технологічна трудомісткість відображає всі витрати праці основних робітників-відрядників і погодинників
Трудомісткість обслуговування включає витрати праці допоміжних робітників, що обслуговують обладнання й робочі місця у виробничих цехах, а також працюють у допоміжних цехах та службах.
Виробнича трудомісткість включає всі витрати праці основних та допоміжних робітників:
Трудомісткість управління відображає витрати праці керівників, спеціалістів, службовців, учнів, працівників охорони підприємства.
Повна трудомісткість включає витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства:
Трудомісткість обчислюють як на одиницю продукції, так і на весь випуск продукції підприємства.
Розрізняють нормативну, фактичну та планову трудомісткість.