1.5. Технологічна схема виробництва і генеральний план заводу.

Після встановлення складу заводу визначаються функціональні зв’язки між цехами та іншими підрозділами і службами заводу. Для цього, як правило, складається технологічна схема виробництва.

На технологічній схем виробництва у наочному вигляді представляється послідовність виробничого процесу виготовлення продукції; встановлюється раціональне розташування його будівель і споруд; визначається схема і напрямок основних вантажопотоків заводу. Напрями вантажопотоків звичайно вказують стрілками.

Генеральним планом заводу називається креслення, на якому нанесене розташування всіх будівель і споруд, рейкових та автомобільних доріг, підземних та наземних мереж, ув'язаних з рельєфом і благоустроєм території.

Генеральний план компонується після визначення складу заводу і функціональних зв'язків між цехами і службами заводу.

В основу проектування генплану закладаються принципи, по яких організується вся робота заводу:

• прямоточність технологічних процесів;

• компактність планування;

• використання мінімальної території під забудову;

• скорочення комунікацій;

• безпека умов праці і пересування працюючих по території.

Компонування генплану починається зонування території заводу, тобто розміщення комплексів цехів, об'єднаних специфічними умовами по окремих зонах.

Зонування здійснюється в залежності від схеми виробництва, трудомісткості виробу, шкідливості, пожежної небезпеки і т.п.

Основні зони це: виробничі; складська; енергетичні спорудження; передзаводський майданчик.

Рис.1.1. Приклад технологічної схеми виробництва на машинобудівному заводі

	– склади	1 – склад шихтових та формувальних матеріалів, склад металу, 2 – склад покупних поковок, виливків та прокату, 3 – склад листових матеріалів; 4 – ливарний цех, 5 – ковальсько-штампувальний цех, 6 – розкрійний цех; 7 – механічний цех, 8 – термічний цех, 9 – проміжний склад, 10 – проміжний склад, 11 – механічний цех, 12 – механоскладальний цех, 13 – інструментальний цех, 14 – цех штампів, прес-форм та складального оснащення, 15 – тарний цех, 16 – складальний цех, 17 – складальний цех з випробувальними дільницями, 18 – склад готової продукції, 19 – склад палива, 20 – теплоелектроцентраль, 21 – котельна, 22 – відвал
	–заготівельні цехи
	– обробні та складальні цехи
	– допоміжні цехи
	– енергетичні підрозділи

Крім зонування для найбільш раціонального використання території заводу застосовуються ще два принципи – блокування і модульна координація.

Блокування – об’єднання в одній будівлі кількох цехів різного призначення. Це можуть бути цехи основного та допоміжного виробництв, інструментального виробництва, цехи, поєднані за предметною ознакою. В кожному конкретному випадку окремо визначається, які цехи доцільно об’єднувати в один блок. Результат – зменшення площі цехів на 30-40%. При блокування цехів (виробництв) в одній, як правило, багато прогонній будівлі, теж використовується принцип зонування, наприклад, термічні та фарбувальні цехи розміщуються біля зовнішніх стін будівлі (блоку) та відокремлюються від інших цехів капітальною стіною.

Модульна координація – згідно з цим принципом територію підприємства поділяють на квартальні, панельні або квартально-панельні елементи. Їх розміри для машинобудівних підприємств приймаються кратними 72 м.

Ефективність генерального плану оцінюється за такими показниками:

площа території (га), яку визначають у межах огородження або в умовних межах з урахуванням ділянок, зайнятих залізничними шляхами. Умовними межами території можуть бути зовнішні контури будівель або споруд, розташованих по периметру підприємств. Площу ділянок з віяловим розташуванням залізничних шляхів визначають як добуток їх довжини на 5 м. У площу території не включають площі передзаводських зон;

площа забудови, яка об'єднує: площі, зайняті будівлями і спорудами; проекції на горизонтальну поверхню надземних споруд (галерей, естакад), під якими не можна розташовувати інші споруди; площі, які займають підземні споруди (тунелі, резервуари, сховища тощо), над якими не можна розміщувати наземні споруди; площі, зайняті відкритим технологічним обладнанням, вантажно-розвантажувальними площами, навісами, стоянками технологічного транспорту тощо; площі, передбачені для розширення виробництва (резервні території). В площу забудови не включають вимощення біля будівель та споруд, а також площі для стоянок особистого і громадського транспорту;

щільність забудови, яку визначають відношенням у відсотках площі забудови до площі території. Цей показник вважають одним із найважливіших, тому що він визначає і стимулює раціональне та економне використання території, наприклад, проектування багатоповерхових будівель. Для різних галузей промисловості нормами проектування встановлені диференційовані показники мінімальної щільності забудови, які знаходяться в межах від 35 до 65%.

Дуже важливим є показник використання території, який визначають у відсотках площі забудови, доріг, ділянок для відкритого складування та іншого призначення з твердим покриттям до загальної площі території. Як додаток до основних показників підраховують площі газонів, посадок кущів і дерев. Відношення площі зелених насаджень до загальної площі території характеризує рівень благоустрою підприємства і використовується як екологічний і санітарний показник.

Ефективність генерального плану також оцінюється з використанням таких коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт забудови К₃ – відношення площі, зайнятої будинками і спорудами, до загальної площі території проектованого об'єкту, К₃ » 0,4-0,6.

2. Коефіцієнт використання території – відношення площі, зайнятої будинками, спорудами, відкритими складами, залізними та автомобільними дорогами і тротуарами, до загальної площі об'єкту, К_В » 0,7-0,9.

3. Коефіцієнт озеленіння – відношення площі зелених насаджень до загальної площі об'єкта, К » 0,2-0,3.