2.9. Обладнання, робочі місця та інвентар цехів
Обладнання цеху розділяється на: виробниче; допоміжне; підйомно-транспортне; енергетичне.
Виробниче обладнання це металорізальні верстати, преси, печі, стенди, тобто обладнання на якому виконуються всі технологічні операції по обробці, складанню, фарбуванню, випробуванням та тому подібному передбаченому технологічним процесом.
Допоміжне обладнання це обладнання на якому ремонтують інструмент, прес-форми штампи, пристосування, виробниче обладнання, запасні частини до нього і таке інше.
До допоміжного обладнання також відносяться виробниче та допоміжне обладнання допоміжних цехів у складі заводу.
Підйомно-транспортне обладнання – це засоби механізованого навантажування, розвантажування, підйому та переміщення матеріалів, деталей, виробів та інших вантажів.
Енергетичне обладнання – це джерела перетворення струму, смоки, трансформатори, генератори яки забезпечують роботу всіх видів обладнання.
Робоче місце – окрема виробнича ділянка, закріплена за робочім або бригадою робочих, яка призначена для виконання вказаної технологічної операції.
Робочі місця розділяють на механізовані та немеханізовані.
Механізовані – робочі місця, які забезпечені обладнанням. Серед механізованих слід виділити автоматизовані робочі місця, тобто устатковані обладнанням, яке дозволяє виконувати операції технологічного процесу без участі людини або за її мінімальної участі.
Немеханізовані – робочі місця, на яких виконуються лише ручні роботи, хоч би і з епізодичним використанням обладнання (слюсарні верстаки, монтажні столи та таке інше).
Інвентар цеху – предмети побуту. Бувають виробничими та господарчими.
Виробничий інвентар – предмети виробничого побуту: столи для встановлення дрібного обладнання (настільних свердлильних верстатів, ручних пресів та т.п.), огородження, стелажі, ємності невиробничого призначення, тара.
Господарчий інвентар – конторська обстановка, дивани, шафи, стільці, вішалки і таке інше.
2.9.1. Визначення кількості виробничого обладнання
Необхідна кількість виробничого обладнання визначається в залежності від верстатоємності об’єму робіт та фонду роботи обладнання або робочого місця.
Виходячи з того, який тип виробництва, яка стадія проектування та потрібна точність, розрахунок можливо вести точно або приблизно.
Точний розрахунок виконують у разі розробки технічних проектів цехів серійного та масового виробництва.
Для масового виробництва точний розрахунок виконується для кожної операції.
Для серійного виробництва розрахунок виконується по кожному типорозміру одиниці обладнання на підставі розрахунку верстатоємності робіт за рік та дійсного фонду роботи обладнання при вказаній кількості змін його роботи.
Іноді точний розрахунок виконують і для одиничного виробництва у випадку, коли відомий час на виконання операцій, закріплених за кожним типорозміром обладнання.
Приблизний розрахунок застосовується у випадках, коли відсутні достатні дані для точного розрахунку або його проведення неможливо через скорочені терміни проектування. Таке має місце при проектуванні цехів одиничного та дрібносерійного виробництва, коли виробнича програма цехові різноманітна та її номенклатуру заздалегідь встановити важко. Розрахунок кількості обладнання виконується за технічними нормами часу, які визначили одним з методів приблизного розрахунку, а також за техніко-економічними показниками, одержаними з виконаних раніше проектів.
2.9.2. Розрахунок кількості виробничого обладнання.
Коли програма випуску загадана одним найменуванням виробу, необхідна кількість виробничого обладнання на кожної технологічної операції визначається за формулою
;
CTj – верстатоємність виконання розгляданої операції на одну деталь, (верст. хвил / шт.);
П – виробнича програма випуску деталей, (шт./рік);
ФД – дійсний фонд години на рік роботи обладнання, з урахуванням кількості змін.
За допомогою такту випуску
СРj = СTj/В.
Коли програма загадана номенклатурою з “n” однотипних деталей Аi з програмою випуску Пi , то необхідна кількість обладнання на кожну операцію
;
Коли виробнича програма є приведеною, тобто вказано Ппр , то
;
де СTjk – верстатоемність виконання j-ої операції для деталі-представника k.
Розрахункова кількість виробничого обладнання округлюється до найближчого цілого більшого числа. Ці формули придатні для визначення кількості обладнання у механічному, механоскладальному, складальному цеху. Для ливарних, ковальсько-штампувальних та термічних цехів формула для розрахунку кількості обладнання певного типорозміру буде мати наступний вигляд .
,
де Q – виробнича програма у тонах, q – продуктивність машини або печі (т/год), ФД – дійсний фонд роботи в одну зміну, години, m – кількість змін, k – коефіцієнт, який враховує нерівномірність споживання рідкого металу для ливарних цехів (k = 1,10-1,20) , або простій у ремонті обладнання для обробки тиском (1,06-1,10 для двозмінної роботи та 1,04 –1,05 для тризмінної) та переналагоджування для термічного обладнання. Для ливарних цехів ФД спеціально домножається на коефіцієнт знаходження обладнання в ремонті (0,88-0,96 при двозмінній роботі та 0,86-0,96 при тризмінній).
Виробнича програма, так само, як і для механічних. механоскладальних та складальних цехів може бути точною, приведеною та завдаватися номенклатурою, але в усіх цих випадках вона буде визначатися в тонах або інших одиницях ваги, дуже рідко площі або об’єму.