3.2 Два періоди громадянської війни

Бойові дії розпочалися 12 квітня 1861 р. нападом конфедератів на форт Самтер у бухті Чарлстон, який після 34-часового обстрілу був змушений здатися. У відповідь Лінкольн оголосив мешканців південних штатів заколотниками, проголосив морську блокаду їх узбережжя, закликав в армію добровольців, а пізніше ввів військову повинність. Спочатку перевага була на боці Півдня. Тут розташовувалися найбільш боєздатні частини, які поповнювалися сотнями офіцерів, що покинули федеральну армію, у т. ч. Т. Дж. Джексоном, Дж. І. Джонстоном, P. E. Лі та іншими. Головною метою федератів у війні було проголошено збереження Союзу, конфедератів — визнання незалежності та суверенітету Конфедерації. Стратегічні задуми сторін були схожими: наступ на столицю противника і розчленування його території. Перша серйозна битва відбулася у Віргинії поблизу залізничної станції Манассас 21 липня 1861 p., коли погано підготовлені війська Півночі, перейшовши через струмок Булл-Ран, атакували конфедератів, але були змушені почати відступ, який перетворився на втечу. До осені на східному театрі військових дій Союз мав у своєму розпорядженні армію під командуванням генерала Дж. Б. Мак-Клеллана, що став з 1 листопада головнокомандуючим усіма арміями. Мак-Клеллан виявився поганим воєначальником, часто уникав активних дій. 21 жовтня його загони були розбиті біля Боллс-Блаффа. Набагато успішніше здійснювалася блокада морського узбережжя Конфедерації.⁵У 1862 р. найбільших успіхів федерати добилися на західному театрі військових дій. У лютому-квітні армія генерала У. С. Гранта, захопивши ряд фортів, витіснила конфедератів з Кентуккі, а після перемоги під Шайло очистила від них Теннессі. До літа був звільнений штат Міссурі, і війська Гранта увійшли в північні райони Міссісіпі й Алабами. Велике значення мало захоплення 25 квітня 1862 р. Нового Орлеану, важливого торгового і стратегічного центру. На сході Мак-Клеллан був зміщений з поста головнокомандуючого і на чолі одної з армій посланий у наступ на Річмонд. На початку квітня він висадив більше ніж 100 тис. солдатів на віргинському узбережжі, але замість фронтального удару віддав перевагу поступовому просуванню з тим, щоб ударити по флангах й тилу ворога. Конфедерати, очолювані Дж. Б. Джонстоном і P. E. Лі, успішно відбили всі спроби штурму Річмонда й самі перейшли у наступ. 29—30 серпня федерати були розбиті у другій битві поблизу Булл-Рану. Лі вступив у Меріленд, маючи намір перерізати комунікації федеральної армії та ізолювати Вашингтон. 15 вересня війська конфедератів на чолі з Т. Дж. Джексоном зайняли Харперс-Феррі, захопивши його 11-тисячний гарнізон і значні запаси спорядження. 17 вересня біля струмка Антьєтам 40-тисячна армія Лі була атакована 70-тисячною армією Мак-Клеллана. У ході цього «найкривавішого дня» війни обидві сторони втратили 4 808 чоловік убитими, 18 578 чоловік було поранено. Битва закінчилася нічим, але Лі вважав за краще відступити. Нерішучість Мак-Клеллана, який відмовився від переслідування противника, врятувала конфедерат тів від поразки. Англія і Франція, що мали намір офіційно визнати Конфедерацію і втрутитися у війну на її боці, відмовилися від свого наміру. Росія в роки війни займала доброзичливу позицію відносно Союзу (візит восени 1863 — навесні 1864 р. російських ескадр до Сан-Франциско і Нью-Йорка став прикладом дипломатичного використання морської сили). ЗО грудня 1862 р. Лінкольн підписав «Прокламацію про визволення негрів-рабів» з 1 січня наступного року. Ця прокламація, як і рішення про набір негрів у армію, кардинально змінила завдання війни: мова тепер йшла про знищення рабства. Шлях на «вільні землі» Заходу ще раніше закрив для рабовласників прийнятий в травні 1862 р. гомстед-акт, що надавав кожній американській сім'ї можливість отримати земельний наділ у розмірі 160 акрів (64 га). 1862 р. відмічений і першою в історії битвою броненосних кораблів, яка відбулася 9 березня біля берегів Віргинії. Кінець року склався для федератів невдало. У битві під Фредеріксбергом 13 грудня федеральна армія під командуванням генерала А. Е. Бернсайда була вщент розбита, втративши убитими і пораненими у два рази більше, ніж противник.

Другий етап війни ознаменувався битвою під Чанселорвіллом, у ході якої 130-тисячна армія федератів зазнала поразки від 60-тисячної армії генерала Лі. Втрати сторін склали: у федератів — 17 275, а у конфедератів — 12 821 чоловік убитими і пораненими. У цій битві був смертельно поранений генерал Т. Дж. Джексон. Федерати знову відступили, а Лі, обійшовши Вашингтон з півночі, вступив у Пенсільванію. У цій ситуації величезне значення мала триденна битва за Геттісберг. Війська Лі були змушені відступити у Віргинію, залишивши територію Союзу. У західному театрі армія Гранта оволоділа 4 липня фортецею Віксберг. 8 липня солдати генерала Н. Бенкса взяли Хадсон у Луїзіані. Тим самим був встановлений контроль над долиною р. Міссісіпі, а Конфедерація розчленована на дві частини. Рік завершився перемогою під Чаттанугою. У ході війни стався стратегічний перелом. План кампанії 1864 р. був розроблений Грантом, що очолив збройні сили Союзу. Основний удар наносила 100-тисячна армія генерала У. Т Шермана, що почала в травні вторгнення в Джорджію. Знищуючи все на своєму шляху, вона просувалася уперед і 2 вересня увійшла в Атланту. Сам Грант очолив армію, що виступила проти з'єднань Лі на східному театрі. Армія Лі в червні зосередилася біля Пітерсберга за 40 км від Річмонда і тримала оборону до квітня наступного року. ⁶ Шерман, перегрупувавши свої частини, 15 листопада розпочав знаменитий «марш до моря», що привів його до Саванни, яка була взята 22 грудня 1864 р. Військові успіхи позначилися на підсумках президентських виборів 1864 р. Лінкольн, який виступав за укладення миру на умовах відновлення Союзу і заборони рабства, був переобраний на другий термін. Армія Шермана 1 лютого виступила з Саванни на північ для з'єднання з основними силами Гранта. Просування через Південну Кароліну, що супроводилося нанесенням їй істотних збитків, завершилося взяттям 18 лютого Чарлстона. Через місяць армії Союзу зустрілися в Північній Кароліні. Грант, що мав навесні 1865 р. у своєму розпорядженні армію з 115 тис. чоловік, примусив Лі (який мав у своєму розпорядженні всього 54 тис. чоловік) залишити Пітерсберг, а 2 квітня евакуювати Річмонд. Залишки армії конфедератів 9 квітня 1865 р. здалися Гранту поблизу Аппоматокса. Після арешту Дж. Девіса і членів його уряду Конфедерація припинила своє існування. Перемога Півночі була затьмарена трагедією - через п'ять днів після капітуляції Півдня Авраама Лінкольна застрелив у вашингтонському театрі актор Бутс, агент розвідки південців. Чотирирічна війна скінчилася. Під час неї загинуло 600 тис. осіб. Значними були й матеріальні втрати.