40 Морфологічні ознаки займенника

Головні морфологічні ознаки займенника - це:рід (якщо є):чоловічий жіночий середній

він, котрий, мій, анічий, наш

она, котра, моя, анічия, наша

воно, котре, моє, анічиє, наше

число (якщо є):

однина

множина весь, вся, все

всі цей

ці

відмінок:

називний

родовий

давальний

знахідний

орудний

місцевий хто

кого

кому

кого

ким

(на)кому, на кім твій

твого

твоєму

твій (твого)

твоїм

(на)твоєму, твоїм

Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому). Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї).

Перехід різних частин мови в займенники (прономіналізація)Перехід різних частин мови в займенники називають прономіналізацією. (Прономіналізація — від лат. займенник.)Повністю переходить у займенники лише незначна кількість слів.Числівники один, другий. їх прономіналізація найчастіше спостерігається в усталених зворотах: один одному, один дру. гому та ін. Наприклад: Рік працювали на одному підприємстві і не зустрічали один одного.Прономіналізація числівника один виявляється в пестливо-зменшувальних формах: ...одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). Тут одно-одні-сіньке означає саме-самісіньке; у поєднанні із заперечною підсилюючою часткою ні, що виступає в значенні заперечних займенників ніхто, жоден, ніякий: ні один (ніхто) не відставав у поході.З прикметників і дієприкметників у значенні займенників найчастіше виступають такі слова: окремий, відомий, цілий, повний, різний, даний, останній, різноманітний, перший-ліпший та ін. Наприклад: У вихідний ми цілий день спілкувалися з природою; Через відсутність бензину ми цілий місяць не могли вивезти свою продукцію (газ.). Тут слово цілий в обох реченнях вжите в значенні весь.Втратили своє лексичне значення і перейшли в розряд займенників деякі іменники: факт, річ, справа, діло, чоловік, людина та ін. Наприклад: Давайте нам побільше тканини; колір —діло другорядне.У функції особових займенників першої й другої особи однини та множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, ваша сестра. Наприклад: Знаємо ми вашого брата.Вибір словаГрати роль. Відігравати роль. Грати роль — так кажуть про роботу актора. Відігравати роль — мати значення (В його житті книга відіграла неабияку роль).їх обов'язки. їхні обов'язки. Займенник їх є родовим або знахідним відмінком множини від займенника вони (Керівник підприємства пояснює їх обов'язки). Цей займенник виступає й у функції присвійного займенника, тотожного до займенника їхній (їхня доброзичливість заспокоїла нас). Нині в художній літературі, в діловому мовленні перевага надається займеннику їхній.Мотив. Мотивація. Мотив — підстава для певних дій (Релігійні мотиви у творчості І. Франка). Мотивація — сукупність мотивів, обгрунтування (Недостатня увага до мотивації поведінки учня).

31 Словотвір вивчає словотворення (деривацію), тобто утворення від наявних у мові нових слів з новим лексичним значенням:афіксами (префіксом: гомін — відгомін: суфіксом: ліс — ліс-ов-ий)словоскладанням (гол-о-дранець) й словозростами (Велик-день),абревіатурою (сіль-рада, кол-госп, УНР — уенер).Як окремий спосіб словотвору виділяють також субстантивацію (полонений-бранець) та адвербіалізацію (восени) і прономіналізацію як морфологічно-синтаксичні засоби словотвору з переходом слова до інших частини мови.Нескладене слово може включати такі морфеми (пере-пис-ува-ти; за-город-ній): кореневу (-пис-, -город-), звичайно як носія загального лексичного значення, префіксальну (пере-, при-) й суфіксальну (-ува-, -н-), що конкретизують значення слова і разом з кореневою морфемою складають основу слова, — і флексійну, закінченнєву морфему -ий (подекуди й постфікс, напр., -ся і специфічного суфікса інфінітива -ти,), як носія граматичного значення слова, що визначає відношення слова до ін. у реченні чи словосполученні. Кількаскладне слово має дві або більше кореневих морфем (водо-гін, високо-думний, благо-словити, див. Словоскладення, Словозрости). Коренева морфема може виступати в кількох варіантах (бр-а-ти, бер-у, з-бир-ати, з-бор-и, з-бір), що є наслідком давніх словотвірних і фонетичних процесів (див. Чергування звуків). Суфікси широко вживаються при словотворенні іменників та прикметників, менше дієслів. За функцією вони поділяються на: 1) словотвірні, що утворюють нові слова (кар-а-ти, карайоний: кар-а), і 2) формотвірні, що утворюють граматичні форми і належать до засобів словозміни (для вищого ступеня прикметників і прислівників: гарн-іший, -іше, для дієприкметників і дієприслівників: твор-ен-ий, твор-ячи). За активністю вживання наростки поділяються на продуктивні, що вживаються далі для творення нових слів (-ач: вимик-ач, -ник: боліль-ник), та непродуктивні, що даються виділити лише мовознавчою аналізою (-р: да-р, -к: зна-к, -т: моло-т). Дуже поширені наростки утворювати емоційні форми слів (мат-ус-я, -усеньк-а, гарн-есеньк-ий, здоров-езн-ий, пс-иськ-о, паруб-ійк-а, див. Пестливі форми), вживані в іменах та прізвищах (Тимко, -цьо, -ченко, -чук, -чак, -цюра, -ченя). З лексичних запозичень вичленовуються інколи нові наростки (-ущий: загреб-ущий, за церк. стражд-ущий; -унок: дар-унок, пор. рах-унок; -із-ація: яров-изація, пор. колон-ізація; також інтеграцією частини ін. наростка; благальн-ий, спершу звич. в якійсь вужчій стилістичній функції.