30 Повні й короткі, стягнені й нестягнені форми прикметників

. Повна і коротка форма прикметників

Повну і коротку форму мають якісні прикметники: свіжий - свіжий, милий - мил. Коротка форма відносних прикметників використовується як засіб виразності (зазвичай у художньому мовленні), наприклад: Ось вони ці струни. Ніби мідні і ніби чавунні. (Березень) Тільки повні форми вживаються у функції визначення. У функції присудка можуть вживатися як повні, так і короткі форми прикметників: Коротка ніч. Ніч коротка. Ніч коротка. Повні і короткі форми прикметників у функції присудка різняться стилістично: короткі форми мають переважно книжкову стилістичне забарвлення, повні - нейтральну і чи розмовну, наприклад: І знову душа поезією повна. (Н.) Учениця старанна. Повні прикметники іноді позначають постійна ознака предмета, а короткі - тимчасовий: Я відтепер знаю ціну слів успішних і скупих. (Рожд.) У ліси, в ​​пустелі мовчазні перенесу, тобою полн, твої скелі, твої затоки, і блиск, і тінь, раз говір хвиль. (П.) Повні прикметники можуть мати термінологічне значення, а короткі - ні: смородина чорна, червона; гриби білі і т. д. Для короткої форми характерний відтінок більшої категоричності в позначенні ознаки предмета, пор.: Маша розумна. Маша розумна. Зі словами як і так вживаються тільки короткі форми: до ак гарні, як свіжі були троянди ... (І. Мятлев.), Зі словами якої такої - повні: Який розумний дитина / Присудок, виражене прикметником у повній формі, не має здатності синтаксичного управління: Іван - хлопчик здібний. Ліс гарний. Коротка ж форма може керувати залежними словами: Іван здатний до математики. Прикметники, що утворені від іменників з основою, що закінчується на два або більше приголосних, мають коротку форму на - ен: бездоганний - бездоганний, хворобливий - хворобливий, жіночний - женствен, двозначний - двозначне і т.д. Відносні прикметники в літературній мові не бувають короткими: народний, народна, народне, присвійні прикметники, що закінчуються на - ін, - ів (- ів), - ий, навпаки, не бувають повними: тетін будинок, дідів розповідь, вчителів портфель, лисячий хвіст .

32 Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.Кількісними називаються числівники, котрі позначають кількість предметів і відповідають на питання скільки? Серед них виділяють власне кількісні (два, п'ять, вісімнадцять, сорок шість, сто); дробові (чотири восьмих, дві шостих, сім цілих три десятих); збірні (троє, шестеро, десятеро); неозначено-кількісні (кілька, багато, чимало).Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питання котрий! котра! котре! Порядкові числівники, подібно до прикметників, змінюються за родами, числами і відмінками. У реченні числівники можуть бути різними членами речення: І один у полі воїн (підмет); Семеро одного не ждуть (підмет, додаток); Одна ластівка весни не робить (означення). Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, додатка, означення, обставини: На румунському боці три пари волів тягло канатом проти води здорове червоне судно; Басейн Дніпра має площу п'ятсот чотири тисячі квадратних кілометрів.Синтаксична роль числівниківЧислівник у реченні може бути підметом, додатком, іменною частиною складеного присудка, означенням.Підмет — Мільйони зір повільним бігом пливуть над нами, мов рік. Тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок мене на ниву батьківську веде.Додаток — Дві тополі високії, одна одну хилять.Присудок — Пісня і праця — великі дві сили.Означення — Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз на Вкраїну.

36 Кількісні числівники відмінюються за кількома різними зразками.Числівник один відмінюється за родами, числами та відмінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання прикметників):

один одна одні

одного однієї / -ої одних

одному одній одним

Як у Н. чи Р. одну Як у Н. чи Р.

одним однією / -ою одними

(на) одному / -ім одній одних

У середньому роді числівник один відмінюється так само, як і в чоловічому, за винятком називного й знахідного відмінків, де він має форму одне (одно).

Наголос у непрямих відмінках числівника один припадає звичайно на закінчення: одного, одному, на одному, одним, одних. Але в стійких сполученнях наголос у такому разі переходить, як правило, на перший склад: один одного, один одному, один одним, один до ддного, один по ддному, один за ддним, всі до одного, ні ддного, ні ддному.

Числівники три, чотири, кілька, багато та всі збірні відмінюються за зразком відмінювання числівника два (у збірних числівниках у непрямих відмінках суфікс -еро відпадає, у збірному числівнику обидва, обидві відпадає частина -два, -дві):

Власне кількісні неозначено - кількісні збірні

два, дві три кілька п 'ятеро

двох трьох кількох п 'ятьох

двом трьом кільком п 'ятьом

Як у Н. або Р.

двома трьома кількома п 'ятьома

(на) двох трьох кількох п 'ятьох

Лише числівники чотири (четверо) і багато в орудному відмінку мають закінчення -ма: чотирма, багатьма. Числівники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають одна­кові форми: обох, обом, обома. Наголос у називному відмінку всі збірні числівники, крім числівників на позначення другого десятка, мають на першому складі (четверо, семеро, дев'ятеро, десятеро, двйдцятеро, тридцятеро), а числівники на позначення другого десятка — на складі -на- (одинадцятеро, чотирнадцятеро, дев ятнадцяте-ро). У непрямих відмінках усі числівники цієї групи мають наголос на останньому складі: чотирьдх, чотирьом, чотирмй, одинадцятьбх, одинадцятім, одинадцятьома, тридцятьох, тридцятьома". Числівники від п *яти до вісімдесяти (крім сорока), кільканадцять, кількадесят відмінюються, як числівник п'ять (у складних числівниках п 'ятдесят — вісімдесят відмінюється тільки друга частина):

п'ять сім вісім п ятдесят

п'яти семи восьми п 'ятдесяти

п'яти семи восьми п 'ятдесяти

Як у Н. або Р.

п 'ятьма сьома вісьма п 'ятдесятьма

(на) п'яти семи восьми п 'ятдесяти

У формах орудного відмінка числівників сьома, вісьма є так само закінчення -ма, як і в інших числівниках, але воно злилося з кінцевим приголосним основи: сьом + ма, вісьм + ма. У непрямих відмінках усі числівники цієї групи (крім числівників на позначення другого десятка: одинйдцять і т. д.) мають наголос на останньому складі:десяти, десятьмй; двадцяти, двадцятьма; шістдесятії, шістдесятими; вісімдесяти, вісімдесятьма".Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -а:

сорок дев яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днів)

сорока дев 'яноста ста (дням)

сорок дев'яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днями)

(на) сорока дев 'яноста ста (днях)

Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрідну форму (це колишня двоїна).Числівники цієї групи в непрямих відмінках, крім орудного, мають наголос на останньому складі, в орудному — на передостанньому: сімсот — семисот, семистам, сьомастами, па семистах.Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни й групи:Однина Множина

нуль тисяча

нуля тисячі

нулю (-еві)тисячі

нуль тисячу

нулем тисячею нулі (-еві) тисячі

мільйон нулі тисячі мільйони

мільйона нулів тисяч мільйонів

мільйону (-ові) нулям тисячам мільйонам

мільйон нулі тисячі мільйони

мільйоном нулями тисячами мільйонами

мільйоні (-ові) нулях тисячах мільйонах

Порядкові числівники змінюються за родами, числами й відмінками, як прикметники: третій — як прикметники м'якої групи, усі інші — як прикметники твердої групи. Причому в складених порядкових числівниках змінюється тільки останнє слово (у складених кількісних числівниках — усі складові частини).

Відмінки Порядковий Кількісний

числівник числівник

тисяча сьомий тисяча сім

тисяча сьомого тисячі семи

тисяча сьомому тисячі семи

Як у Н. чи Р. тисячу сім

тисяча сьомим тисячею сьома

(на) тисяча сьомому тисячі семи

У дробових числівниках чисельник відмінюється, як відпс відний кількісний числівник, а знаменник — як порядковий. Причому після чисельників дві, три, чотири знаменник ставиться у формі називного відмінка множини, а після п'ять та більше — у формі родового відмінка множини: дві треті (частини), три п'яті (частини), чотири десяті (частини), дев'ять десятих (частин).

одна десята дві десяті шість десятих

однієї десятої двох десятих шести десятих

одній десятій двом десятим шести десятим

одну десяту дві десяті шість десятих

однією десятою двома десятими шістьма десятими

(на) одній десятій двох десятих шести десятих

37 Займенник — частина мови, яка замінює іменник у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?.Наприклад: ти, ніщо, жодний, мій, той, усякий, стільки.

Займенник в українській мові — повнозначна змінна частина мови. Відповідає на питання хто? що? скільки? який? чий? котрий? За значенням і граматичними ознаками займенники в українській мові поділяються на три групи:ті, що співвідносяться з іменниками (я, ти, вона, дехто, абищо, і т. д.)ті, що співвідносяться з прикметниками (твій, ваш, чийсь, нічий, і т. д.)ті, що співвідносяться з числівниками (скільки, стільки, казна-скільки, ніскільки і т. д.)Розряди займенників за значенням:особові (я, він, ми)зворотний (себе)вказівні (той, цей). Близькі за значенням до такого поняття як Артикль.означальні (весь, всякий, кожен)питальні (хто?, що? котрий?)питально-відносні (хто, що, який, котрий)неозначені (декотрий, абихто, що-небудь)заперечні (ніхто, ніщо, ніяк)присвійні (свій, мій, наш, його, її, їхній)Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Наприклад, у реченні Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати/ (І. Франко) є тільки вказівки на якісь особи чи предмети, але їх не названо.