2. Українська граматика м. Смотрицького

Максим (Мелетій) Герасимович Смотрицькии (1572-1633) народився в селі Смотричі (Хмельницька область). Батько його був першим ректором Острозької школи.

Суперечлива, бентежна натура М.Смотрицького відома свої­ми хитаннями між православ'ям та уніатством; він залишив гли­бокий слід в історії української науки і культури як учений та мислитель.

Із 18 творів М.Смотрицького чи не найбільше значення з іс-торико-педагогічного погляду має "Граматика словеньская пра-вильное синтагма..." - визначна пам'ятка вітчизняної педагогіч-

ної літератури. Вийшла друком вона в 1619 р. в місті Евю (біля Вільно). Згодом перевидавалась Москві, була перекладена май­же на всі слов'янскі мови. Порівняння підручника М.Смотрицького з "Альфотесом" (1591) показує, що вчений ко­ристувався у своїй роботі граматикою греко-слов'янських мов, створеною у Львівській братській школі.

Відомо, як високо оцінена і поширена була ця граматика в XVII та XVIII століттях: вона стала навчальним посібником у школах Росії аж до 1755 року (поки ЇЇ почала заступати граматика М.Ломоносова), а також слов'янських країнах Південної Європи, джерелом для подальших наукових розробок слов'янської мови.

Геніальний М.В.Ломоносов - творець першої повної грама­тики російської мови, який сам вчився за підручником М.Смотрицького, називав її "вратами учености" та неодноразово зазначав, що саме вона була основою для написання його грама­тики.

Мелетій Смотрицький розробляв питання орфографії, орієн­туючись на старослов'янську як прамову, на якій базувалися мо­ви слов'янських народів. Саме це і зробило книгу надзвичайно популярною у слов'янському світі. До наших днів збереглося ба­гато її основних понять у граматиці слов'ян (орфографія, синтак­сис, етимологія, назви частин мови, роди, відмінки і т.д.). Вся книга насичена прикладами, які полегшували вивчення грамати­ки. Велику педагогічну цінність мають рекомендації щодо свідо­мого засвоєння навчального матеріалу всупереч середньовічним канонам задобрювання і догматизму.

Ідеї М.Смотрицького про поширення освіти серед народу, ідеї патріотичного виховання і боротьби проти національного і соціа­льного гноблення мали великий вплив на розвиток педагогічної думки в Україні.

3. Енциклопедія п. Беринди та риторика італятовського

У становленні й розвитку прогресивної педагогічної теорії і практики позитивну роль відіграла діяльність Памво Беринди -відомого просвітителя кінця XVI і першої половини XVII ст.

Припускають, що він народився у 50-70 роках XVI ст. в молдав­ській сім'ї на Прикарпатті, або у Молдові. Соціальне походження невідоме. Освіту здобував у Львівській братській школі, після закінчення якої працював певний час у друкарні Ф.Балабана в Стрятині, поблизу Бережан.

Підтримуючи тісні зв'язки зі Львівським братством, П.Беринда деякий час працював вчителем братської школи, піз­ніше - в друкарнях Львова, Перемишля, а з 1616 по 1619 р. - в друкарні Києво-Печерської Лаври.

Найбільш відомою працею П.Берниди, яка має велике педаго­гічне значення, є словник ^Лексикон славено-россійский имен толкование". Він являв собою енциклопедичне зібрання відомос­тей про зовнішній світ, природу та людину. При його написанні П.Беринда ставив за мету не тільки полегшити вивчення наук, але й зробити його свідомим.

До історії України Іоаникій Галятовський (близько 1620-1688) увійшов як педагог, письменик-полеміст, публіцист, суспі­льний діяч.

Освіту отримав в Київській колегії під керівництвом Л.Барановича. В 1649 - 1651 рр. був професором риторики в Ки­ївській колегії, в 1951 р. прийняв чернецький сан, в 1659 р. пове­рнувся до Києва та Київської колегії.

У 1664 р. І.Галятовський виїздить з Києва та мандрує по Україні і Білорусії у пошуках матеріалів з життя народу для сво­їх книжок. З 1669 р. до останніх років свого життя обіймає посаду архімандрита Єлецького монастиря у Чернігові.

Творча діяльність І.Галятовского співпала із закінченням на­ціональне визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького. У повоєнний час Київська колегія опинилася в тяжкому стані. І.Галятовський багато зробив для її відродження.

Великим внеском у розвиток педагогічної теорії та практики в Україні став його посібник з риторики "Наука, или способ зло-жения казания'\ у якому подано конкретні рекомендації для під­готовки та виголошення різного роду ораторських промов. Особ­ливо важливим вважав він те, щоб кожне слово було зрозуміле для слухача, щоб промовець не тільки сам добре уявляв собі суть того, про що веде мову, але й вмів передати ЇЇ слухачам, розтлумачити та донести до їх свідомості. У кожній промові, за Галя-товським, мають бути вступ, основна частина та висновки.

Цей та інші посібники І.Галятовського широко викорис­товувалися в навчальних закладах України, Білорусії та Росії, чим сприяли подальшому розвитку вітчизняної педагогіки.